Ухвала

від 06.03.2014 по справі 813/8191/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 р. Справа № 876/14756/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представників позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача 1 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Новосілко-Опарської сільської ради Миколаївського району Львівської області, Миколаївського районного управління юстиції Реєстраційної служби про скасування державної реєстрації прав власності та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4, ОСОБА_5 31.10.2013 року звернулися в суд з адміністративним позовом до Новосілко-Опарської сільської ради Миколаївського району Львівської області, Миколаївського районного управління юстиції Реєстраційної служби про скасування державної реєстрації прав власності та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року позовну заяву залишено без руху.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4, ОСОБА_5 оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просять рішення суду першої інстанції скасувати і направити справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовують тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм процесуального права.

Апелянти зазначають, що подана їх представником довіреність є дійсною та належним чином посвідчує її повноваження, посилаючись на вимоги постанови Пленуму ВАС України від 06.03.2008 року №2 та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року.

Представники позивачів в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просять її задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просить залишити її без задоволення.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з»явилися, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.4 ст.196 КАС України за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового рогляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду з таких підстав.

Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи. (ч.3 ст.56 КАС України)

Згідно ч.4 ст.106 КАС України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Відповідно до ч.5 ст.106 КАС України, встановлено якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Частиною 1 статті 108 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що дія Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року на публічно-правові відносини не поширюється, а тому довіреність має бути оформлена за загальними правилами, а саме проставлення апостилю, з чим колегія суддів не погоджується і вважає, що дане рішення не відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 представляє інтереси позивачів на підставі довіреності 38АА 0661725 від 31.03.2012 року, завіреної нотаріусом м. Іркутськ Російської Федерації /а.с.20/, переклад якої з російської мови на українську завірено нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області /а.с.21-23/.

Відповідно до ч.6 ст.58 КАС України довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом із тим, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», зокрема п.10, передбачено, що відповідно до ст.3 Конвенції що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 року єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису або якості, в якій виступала особа, що підписала документ, автентичності відбитку печатки або штампа, яким скріплено документ, проставлення апостиля компетентними органами держави, в якій документ був складений.

Згідно з положеннями Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний у будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.

Водночас Україна є учасницею окремих міжнародних договорів, якими скасовуються будь-які додаткові засвідчення офіційних документів, що подаються до установ держав-учасниць такого Договору. Такими є договори про правову допомогу між Україною та Грузією, Молдовою, Узбекистаном, Литвою, Латвією, Естонією, Чехією, Угорщиною, Польщею, Монголією, Македонією, В'єтнамом, КНР та іншими. У відносинах між Україною та країнами СНД чинною є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року.

Згідно ч.1, 2 ст.13 зазначеної вище Конвенції документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.

Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставним залишення позовної заяви без руху, оскільки, як слідує з аналізу зазначених вище норм Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах довіреність на представництво інтересів ОСОБА_4, ОСОБА_5 в адміністративних справах видана ОСОБА_1 не потребує якого-небудь спеціального посвідчення.

У відповідності до ст.69 ч.1, 2 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст.204 ч.1, 4 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, невірно встановив фактичні обставини справи та ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення з порушенням норм процесуального права, доводи апеляційної скарга спростовують висновки суду і така підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 199 п.3, 204 п.1, 4, 205 ч.1 п.6, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року у справі №813/8191/13-а скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

Р.В. Кухтей

Ухвала у повному обсязі складена 11.03.2014 року.