Ухвала

від 04.03.2014 по справі 826/14277/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14277/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Соколової О.В.,

представника відповідача - Кириченка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, треті особи: Приватне підприємство «Ространсагро», Товариство з обмеженою відповідальністю «Стилторг» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - ДП «Сантрейд») звернулося у суд з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 року №0000324050. Під час розгляду справи судом першої інстанції залучено до участі в ній ПП «Ространсагро» та ТОВ «Стилторг» у якості третіх осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про залишення без задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на необґрунтованість встановлення відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам останнього з ПП «Ространсагро» та ТОВ «Стилторг».

З таким висновком місцевого суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Ространсагро» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року та ТОВ «Стилторг» за період з 01.10.2011 року по 30.04.2012 року, за підсумками якої складено акт від 03.06.2013 року № 635/40-50/25394566 та виявлено порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено валові витрати та витрати у зв'язку із придбанням товарів (послуг) за 3-4 квартали 2011 року на суму 1355187 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 3-4 квартали 2011 року на суму 311693 грн.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 року №0000324050, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 311693 грн. (без застосування штрафних санкцій).

Обговорюючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток стало виявлення придбання позивачем товару за договорами поставки зернових культур (пшениця, кукурудза) із ПП «Ространсагро» та ТОВ «Стилторг», які, на переконання податкового органу, є нікчемними та не створюють обумовлених ними юридичних наслідків.

Зазначене припущення контролюючого органу ґрунтуються на результатах опрацювання баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки позивача, внаслідок чого встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

У акті перевірки позивача контролюючий суб'єкт посилається на висновки, викладені в акті від 14.06.2012 року № 1846/22-9/37400878 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стилторг», яким не підтверджено факту передачі товарів цим товариством контрагентам-покупцям, у т.ч. ДП «Сантрейд», у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів, актів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Крім того, в акті зазначено про відсутність будь-якої інформації щодо наявності складських приміщень, транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення господарської діяльності ТОВ «Стилторг». Загальна чисельність працюючих на зазначеному підприємстві - 1 особа. У зв'язку з наведеним, як зазначає податковий орган, здійснення діяльності є неможливим.

Відносно другого контрагента (ПП «Ространсагро») у акті перевірки позивача наявні посилання на акт від 29.01.2013 року № 20/22/33429448 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Ространсагро» за відносинами з ТОВ «Скрап-Мет», в якому наголошується на результатах дослідження підписів керівника ТОВ «Скрап-Мет» на реєстраційних документах товариства та встановлено їх виконання іншими особами у зв'язку з чим порушено кримінальну справу. У той же час вказується, що ПП «Ространсагро» не надано ТТН, договору-заявки на перевезення. Зазначене, на переконання контролюючого органу, підтверджує відсутність відвантаження, транспортування та отримання ТМЦ. Окрім того, вказується на недоведеності факту відпуску пшениці на адресу ПП «Ространсагро» (від ТОВ «Скрап-Мет», що не дає можливості встановити факт переходу права власності, оскільки ПП «Ространсагро» до перевірки не надано документів, оформлених відповідно з вимогами чинного законодавства, що не дає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні операцій, оскільки на підприємстві відсутні будь-які акти, ТТН про передачу товару від ТОВ «Скрап-Мет». Також, стверджується, що ТОВ «Скрап-Мет» декларувались операції з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини державного бюджету. Серед іншого, податковий орган звертає увагу на те, що ПП «Ространсагро» не мало необхідних умов для виконання постачання або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

На спростування приведених доводів, позивачем надано до перевірки первинні документи, що опосередковували його взаємовідносини із вищевказаними контрагентами, проте, контролюючим органом не взято їх до уваги з огляду на вищевикладені матеріали податкових перевірок (звірок).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Так, згідно вимог пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів установлено, що в перевірений відповідачем період позивач, як покупець, мав господарські відносини з ТОВ «Стилторг» за договорами від 14.11.2011 року № 4500599873, від 06.12.2011 року № 4500603186, від 06.12.2011 року № 4500603045, від 04.12.2011 року № 4500602751, від 08.12.2011 року № 4500603435, предметом яких були поставки кукурудзи, а також господарські відносини з ПП «Ространсагро» за договорами №4500582914 від 02.08.2011 року, №4500582913 від 03.08.2011 року, №4500583117 від 03.08.2011 року, №4500583060 від 03.08.2011 року, №4500583252 від 04.08.2011 року, №4500583251 від 04.08.2011 року, №4500583569 від 05.08.2011 року, №4500582949 від 05.08.2011 року, №4500583618 від 07.08.2011 року, №4500583833 від 08.08.2011 року та №4500583707 від 11.08.2011 року, предметом яких була поставка пшениці (3, 5, 6 класу).

На підтвердження здійснення господарських операцій між ним та вказаними контрагентами, першим надано копії видаткових і податкових накладних, рахунків-фактур та товарно-транспортних накладних.

Тобто, позивачем надано як до податкової перевірки, так і суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у названих контрагентів (постачальників). При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи чи їх відповідність вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів. Також, позивачем у повній мірі підтверджено фактичне транспортування придбаного у ТОВ «Стилторг» та ПП «Ространсагро», що здійснювалось за рахунок останніх із залученням автоперевізників.

Окрім того, підтвердженням фактичного виконання умов вказаних договорів та дійсного проведення господарських операцій, ними обумовлених, слугують надані позивачем документи, які опосередковували такі господарські операції: документально підтверджені відомості щодо наявності трудових ресурсів у позивача, реєстри автомобілів, картки обліку експортного вантажу, складські квитанції щодо оформлення/переоформлення продукції на позивача та документальні відомості щодо оприбуткування продукції з автотранспорту, сертифікати відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, угода з ТОВ «Грінтур-Екс» щодо перевалки, зберігання на зерновому складі вантажів на території Миколаївського морського торгового порту та щодо організації експорту, угода від 05.11.2011 року з митним брокером ТОВ «Нортроп» та первинні документи до неї, відомості складського руху товарів, перелік реєстрів прибуткових документів, реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якісних характеристик, документи, первинні документи щодо надання послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт, експортний контракт від 07.11.2011 року з митною декларацією до нього, а також розписки капітана судна, які підтверджують як фактичне придбання позивачем у контрагентів продукції, так і її подальший рух.

Із зазначених документів судом встановлено, що зернові культури за угодами з ТОВ «Стилторг» та ПП «Ространсагро» придбавались позивачем з метою їх подальшого продажу за межі території України, зокрема Компанії «Bunge SA» (Швейцарія).

Розрахунки за поставлений товар між позивачем та ТОВ «Стилторг» та ПП «Ространсагро» проведені у безготівковій формі та підтверджуються відповідними платіжними дорученнями.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «Стилторг» та ПП «Ространсагро» підтверджуються належними первинними документами. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем спірних витрат до складу валових витрат відповідних періодів.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток. За змістом указаної норми відповідні витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про безтоварність угод, що відбулися між позивачем та ТОВ «Стилторг» і ПП «Ространсагро» у спірний період.

Із акту податкової перевірки слідує, що відповідач посилається на те, що правочини позивача суперечать інтересам держави, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на те, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, які уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Водночас, як вже зазначалось судом, податковим органом не доведено існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи, навіть, його контрагента.

Колегія суддів вважає, що самі лише матеріали зустрічних звірок чи перевірок контрагентів позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цими контрагентами, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складено 11 березня 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.