Постанова

від 11.03.2014 по справі 810/893/14-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15:20

11 березня 2014 року 810/893/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання Акопян Е.Н., за участю представників сторін:

від позивача: Уразгільдєєв Т.Н.,

від відповідача: Бойко Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВЦ Енергосистеми» доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 № 0003362202 та від 19.06.2013 № 0003352202, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НВЦ Енергосистеми» (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач), - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 № 0003362202 та від 19.06.2013 № 0003352202.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 0003362202 та від 19.06.2013 № 0003352202, (надалі - оскаржувані рішення). Обґрунтовуючи позовні вимоги представники позивача пояснив, що відповідач приймаючи висновки щодо безтоварності господарських операцій, проведених позивачем, діяв неправомірно, правом встановлювати нікчемності господарських правовідносин податковий орган не наділений. У зв'язку із наведеним представник позивач просив суд задовольнити вказаний адміністративний позов та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовував тим, що правовідносини між позивачем та його контрагентом ПП ПВК Фірма «Проксин» мали безтоварний характер, оскільки господарські операції не підтверджені належними бухгалтерськими документами, а ПП ПВК Фірма «Проксин» здійсню діяльність за межами правового поля.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

У травні 2013 року податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено Акт перевірки від 15.05.2013 № 426/222/36998230 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВЦ Енергосистеми» (код ЄДРПОУ 36998230) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП ПВКФ «Проксин» (код за ЄДРПОУ 20576423) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012» (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено наступні порушення вчинені позивачем, а саме:

- ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону правочин, укладений між ТОВ «НВЦ Енергосистеми» та ПП ПВКФ «Проксин» на загальну суму 978 726,80 грн., в тому числі ПДВ - 163 121,14 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «НВЦ Енергосистеми» занижено податок на додану вартість на загальну суму 163 121,14 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання за січень 2012 року на суму 42626,37 грн., за березень 2012 року на суму 7730,00 грн., за квітень 2012 року на суму 9910,39 грн., за травень 2012 року на суму 48556,45 грн., за червень 2012 року на суму 2400,00 грн., за липень 2012 року на суму 18717,32 грн., за серпень 2012 року на суму 4367,50 грн., за вересень 2012 року на суму 1114,40 грн., за жовтень 2012 року на суму 18585,53 грн., за листопад 2012 року на суму 3033,45 грн., за грудень 2012 року на суму 6079,73 грн.;

- п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результат чого ТОВ «НВЦ Енергосистеми» занижено податок на прибуток в розмірі 171 276 грн., в тому числі за І квартал 2012 року в сумі 52874,00 грн., за ІІ квартал 2012 року в розмірі 63909,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в розмірі 25409,00 грн. та за ІУ квартал 2012 року в розмірі 29084,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи та Акту перевірки, такого висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що позивачем не було підтверджено первинними бухгалтерськими документами, оформленими належним чином, взаємовідносини із контрагентом ПП ПВКФ «Проксин».

Так, як слідує із Акту перевірки та пояснень відповідача Акти виконаних робіт надані позивачем до перевірки відповідачу, не відповідають типовій формі первинного облікового документу у будівництві, тобто Акту приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-3), затверджених наказом Мінрегіонбуду від 4 грудня 2009 року № 554, а також відповідач вказує, що позивачем до перевірки не надавались довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (типова форма № КБ-3), затверджених наказом Мінрегіонбуд від 4 грудня 2009 року № 554.

Крім того, відповідач вказує, що на підставі наданих позивачем податкових накладних неможливо встановити договір відповідно до якого вони складались (за відсутності номерів договорів як таких, не відповідності дат зазначених у податкових накладних, часу коли відбувались взаємовідносини між позивачем та контрагентом).

Також, із матеріалів справи слідує, що до Броварської ОДПІ Київської області ДПС надійшов Акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 22.03.2013 № 520/22.2.09/20576423 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП Приватна виробничо-комерційна фірма «Проксин» (код за ЄДРПОУ 20576423), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 по 28.02.2013.

Із висновків вказаного Акту перевірки слідує, що операції ПП ПВК Фірма «Проксин» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Також, в ході проведення перевірки ПП ПВК Фірма «Проксин» не встановлено факт передачі товарів (послуг) ПП ПВК Фірма «Проксин» контрагентам-покупцям та отримання товарів (послуг) ПП ПВК Фірма «Проксин» від контрагентів-постачальників, у зв'язку із відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі Акту перевірки від 15.05.2013 № 426/222/36998230 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 0003362202, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів на суму - 203901,00 грн. та від 19.06.2013 № 0003352202, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму - 214095,00 грн.

Позивач не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин з приводу визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин з приводу визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивач у судове засідання для підтвердження реальності укладеного договору подав наступні документи, а саме: копії податкових накладних (а.с. 121 - 150), видаткових накладних, актів (а.с. 91 - 120), рахунків-фактур та платіжних доручень (а.с. 39 - 90) по взаємовідносинах з ПП ПВКФ «Проксин». Також, позивачем було подано до суду копії договорів та первинних бухгалтерських документі, на підтвердження того, що позивач використовував товари (послуги) контрагента ПП ПВКФ «Проксин» у власній діяльності.

Як слідує із матеріалів справи, представником позивача на підтвердження реальності здійснених операцій з контрагентами було подано документи, які супроводжували укладення Договору та погодження умов цього договору, однак - не подано документи щодо реального виконання цього договору зобов'язаними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, господарська операція між позивачем та ПП ПВКФ «Проксин» є безтоварною, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: (підпис) Терлецька О.О.

З оригіналом згідно. Суддя:

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 березня 2014 р.