Постанова

від 12.03.2014 по справі 2а-3744/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року Справа № 2а-3744/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної інспекції України з контролю за цінами до відділу Держземагенства у Бродівському районі Львівської області про стягнення заборгованості в сумі 75735,00 грн, -

встановив:

Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Держкомзему у Бродівському районі Львівської області про стягнення заборгованості в сумі 75735,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.02.2010 року Державною інспекцією за цінами у Львівській області проведено перевірку управління Держкомзему у Бродівському районі Львівської області щодо порядку встановлення, формування та застосування тарифів (плати) на землевпорядні роботи та послуги, в результаті чого виявлено порушення державної дисципліни цін, в зв'язку з чим прийнято рішення №72 про застосування економічних санкцій в розмірі 75735,00 грн. Проте, зазначене рішення відповідачем самостійно не виконано, що зумовило звернення позивача до адміністративного суду.

12 березня 2014 року згідно з ухвалами Львівського окружного адміністративного суду, на підставі ст.55 КАС України допущена заміна: первинного позивача - Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області на належного позивача - Державну інспекцію України з контролю за цінами (надалі - Держцінінспекція України) та первинного відповідача - управління Держкомзему у Бродівському районі Львівської області на належного відповідача - відділ Держземагенства у Бродівському районі Львівської області.

Позивач в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив. 11.03.2014 року на адресу суду надійшло клопотання за підписом головного спеціаліста Відділу юридичного забезпечення, запобігання та виявлення корупції О.О. Чепенко, згідно з яким просить розглядати справу у відсутність уповноваженого представника Держцінінспекції України на підставі наявних у справі в матеріалів.

Відповідач в судовому засіданні явки уповноваженого представника не забезпечив. 07.03.2014 року на адресу суду надійшла заява за підписом начальника Відділу Держземагенства у Бродівському районі Львівської області О.Строзюк, згідно з якої просить розглядати справу у відсутність уповноваженого представника відповідача. Одночасно, проти позову заперечує та просить у задоволенні такого відмовити повністю.

Перевіривши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

25.02.2010 року, відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» від 13.12.2000 року № 1819, Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області проведено планову перевірку управління Держкомзему у Бродівському районі Львівської області на предмет формування, встановлення та застосування тарифів (плати) на землевпорядні роботи, роботи та послуги, пов'язані з формуванням документів, в тому числі, які підтверджують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадянам України, за результатами якої складено акт перевірки від 25.02.2010 року № 000085.

Під час проведення перевірки Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області дійшла висновку про одержання позивачем необґрунтованої виручки в результаті справляння плати за послуги, що надаються безоплатно, а саме внаслідок порушення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів» від 01.11.2000 року № 1619, загальна сума завищення плати за видачу висновків про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, висновків про наявні земельні сервітути та обмеження прав при використанні земельних ділянок, висновків про надання земельних ділянок, складання технічного завдання на виконання землевпорядних робіт та оформлення проектів договорів оренди землі, стягнута управлінням Держкомзему у Бродівському районі Львівської області із замовників у період з жовтня 2008 року по 25.02.2010 року склала 41585,00 грн. Необґрунтовано отримана виручка за період з 26.02.2009 року по 25.02.2010 року склала 25245 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки від 25.02.2010 року № 000085 Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області прийнято рішення від 02.03.2010 року № 72 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін", відповідно до якого, керуючись ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вирішено вилучити в управління Держкомзему у Бродівському районі Львівської області в дохід Держбюджету Бродівського району кошти в розмірі 75735,00 грн.

Державною інспекцією контролю за цінами у Львівській області, відповідно до ст. 222 Господарського кодексу України, відповідачу було направлено претензію №72 від 02.03.2010 року з вимогою про перерахування на відповідні рахунки бюджету суми застосованих економічних санкцій у розмірі 75735,00 грн.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписом ч.2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Положеннями ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно з припису норми ст.8 вказаного Закону слідує, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін визначається ст. 13 ЗУ «Про ціни та ціноутворення», згідно з якою державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. А в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.

Частиною 1 ст. 190 ГК України передбачено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Для виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів Кабінетом Міністрів України постановою від 01.11.2000 року № 1619 затверджено Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1619 від 01.11.2000 року Державний комітет України по земельним ресурсам, Міністерство фінансів України Міністерство економіки України видали наказ № 97/298/124 від 15.06.2001 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 10.07.2001 року за № 579/5770 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», який значно розширив перелік надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів.

Пунктом 1 «Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року № 1619 зазначено, що цей порядок визначає основні вимоги щодо виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, бюджетними установами та організаціями, які належать до сфери їх управління, на платній основі.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Згідно з ст. 27 Закону України «Про землеустрій» одним із обов'язків замовника документації із землеустрою є оплата виконаної роботи. Оплата робіт по підготовці документів із землеустрою громадянами відповідає також вимогам ст. 67 вказаного Закону.

Пунктом 1.16 абз. 4 Наказу № 43 від 4 травня 1999 року Державного комітету України по земельних ресурсах, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 04.061999 року за № 354/3647 «Про затвердження інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», зазначено, що невід'ємною частиною технічної документації є висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України.

Пунктом 5 вказаного Порядку встановлено види, а не вичерпний перелік, земельно-кадастрових робіт та послуг, які можуть виконуватися та надаватися на платній основі державними органами земельних ресурсів, а п. 1 додатку спільного наказу Держкомзему, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 року № 97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг» встановлені рекомендовані розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг.

Крім того, відповідно до ст.2 Закону України «Про ціни і ціноутворення», його дія поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва. Як зазначено вище, управління Держкомзему у Бродівському районі Львівської області є територіальним органом влади, державною установою (відповідно до довідки статуправління - орган державної влади, а не підприємством чи організацією, як зазначено в ч. 1 ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення».

Кошти, що отримуються позивачем на виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі не є виручкою або доходом відділу, а є власністю держави, оскільки відповідно до п. 7 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, кошти, отримані за виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються на відшкодування витрат пов'язаних з виконанням робіт з ведення Державного земельного кадастру. Таким чином, кошти, що надійшли за надані позивачем послуги, не є його власним доходом, а є доходом бюджету.

Як встановлено судом, 02.03.2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області прийнято рішення № 72 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін", відповідно до якого, керуючись ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вирішено вилучити в управління Держкомзему у Бродівському районі Львівської області в дохід Держбюджету Бродівського району кошти в розмірі 75735,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач оскаржила таке до Львівського окружного адміністративного суду.

Згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі №2а-4546/10/1370 визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області від 02.03.2010 року №72 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін».

23 жовтня 2013 року згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 8925/11/9104 апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі №2а-4546/10/1370 - без змін.

Предметом даного спору є стягнення з відповідача суми економічних санкцій в розмірі 75735,00 грн, яка застосована на підставі рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області від 02.03.2010 року №72.

Проте, питання правомірності винесення рішення від 02.03.2010 року №72 вже знайшло свою оцінку у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2010 року у справі №2а-4546/10/1370 та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2013 року у справі №8925/11/1904.

Отже, враховуючи те, що рішення про Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області від 02.03.2010 року №72 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача суму економічних санкцій в розмірі 75735,00 грн скасовано, за таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а у задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю .

Судові витрати стягненню не підлягають.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 14 березня 2014 року.

Суддя Мричко Н.І.