Постанова

від 12.03.2014 по справі 903/324/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 903/324/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П. суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постанову відРівненського апеляційного господарського суду 20.11.2013 у справі господарського суду№ 903/324/13 Волинської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Себек" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Аветра" простягнення заборгованості у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Гіндрюк Т.С.; Федорова Т.В.; - відповідачів 1. Коцюба О.М.; 2. повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

29.03.2013 Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Себек" (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аветра" (далі - відповідач 2) про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № 010/08-11/1941-1 у розмірі 4 478 917, 64 грн., заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/1941-049 у розмірі 2 314 282, 98 грн. та заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/1941-050 у розмірі 4 514 027, 37грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.08.2013 у справі № 903/324/13 (колегія суддів у складі: Бондарєв С.В. - головуючий суддя, судді Войціховський В.А., Костюк С.В.) позов задоволено частково. За рішенням стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аветра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Себек" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 010/08-11/1941-1 у розмірі 2 978 917, 64 грн. (1 939 586, 44 грн. заборгованість за тілом кредиту; 643 751, 49 грн. заборгованість за відсотками; 348 184, 81 грн. пеня за порушення строків сплати кредиту; 47 394, 90 грн. пеня за порушення строків сплати відсотків), заборгованість за кредитним договором № 010/42-0-1/1941-049 у розмірі 514 282, 98 грн. (454 684, 59 грн. заборгованість за відсотками; 27 369, 86грн. пеня за порушення строків сплати кредиту; 32 228, 53 грн. пеня за порушення строків сплати відсотків), заборгованість за кредитним договором № 010/42-0-1/1941-050 у розмірі 4 514 027, 37 грн. (3 500 000, 00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 896 789, 54 грн. заборгованість за відсотками; 53 219, 18 грн. пеня за порушення строків сплати кредиту; 64 018, 65 грн. пеня за порушення строків сплати відсотків); в частині стягнення 3 300 000, 00 грн. заборгованості за тілом кредиту провадження у справі припинено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 у справі № 903/324/13 (колегія суддів у складі: Олексюк Г.Є. - головуючий суддя, судді Гудак А.В., Філіпова Т.Л.), скасовано рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2013 у справі № 903/324/13, та прийнято нове рішення, яким відмовлено у позові.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 у справі № 903/324/13, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення солідарно з відповідача 1 та з відповідача 2 визначеної позивачем заборгованості за кредитним договором № 010/08-11/1941-1 у розмірі 4 478 917, 64 грн., заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/1941-049 у розмірі 2 314 282, 98 грн. та заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/1941-050 у розмірі 4 514 027, 37грн.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

При прийнятті судового рішення у справі місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши умови генеральної кредитної угоди № 010/08-11/1941 від 21.08.2007, укладеної між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2, дослідивши умови кредитних договорів № № 010/08-11/1941-1, 10/42-0-1/1941-049, 010/42-0-1/1941-050, укладених в рамках генеральної кредитної угоди №010/08-11/1941 від 21.08.2007; дослідивши умови договору поруки № 12/42-0-1/134 від 17.02.2011, укладеного між позивачем та відповідачем 2; дослідивши умови договору поруки № 12/42-0-1/135 від 17.02.2011, укладеного між позивачем та відповідачем 1; встановивши, що позивач, взяті на себе зобов'язання по вищезазначеним кредитним договорам, укладеним в рамках генеральної кредитної угоди № 010/08-11/1941 від 21.08.2007 виконав в повному обсязі; натомість, відповідачем 1 та відповідачем 2 було порушено зобов'язання за кредитними договорами № 010/08-11/1941/1, № 010/42-0-1/1941-049, № 010/42-0-1/1941-050 щодо повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 11 307 227, 90 грн., з яких заборгованість за кредитним договором № 010/08-11/1941-1 у розмірі 4 478 917, 64 грн. (3 439 586, 44 грн. заборгованість за тілом кредиту; 643 751, 49 грн. заборгованість за відсотками; 348 184, 81 грн. пеня за порушення строків сплати кредиту; 47 394, 90 грн. пеня за порушення строків сплати відсотків), заборгованість за кредитним договором № 010/42-0-1/1941-049 у розмірі 2 314 282, 98 грн. (1 800 000, 00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 454 684, 59 грн. заборгованість за відсотками; 27 369, 86грн. пеня за порушення строків сплати кредиту; 32 228, 53 грн. пеня за порушення строків сплати відсотків), заборгованість за кредитним договором № 010/42-0-1/1941-050 у розмірі 4 514 027, 37 грн. (3 500 000, 00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 896 789, 54 грн. заборгованість за відсотками; 53 219, 18 грн. пеня за порушення строків сплати кредиту; 64 018, 65 грн. пеня за порушення строків сплати відсотків); беручи до уваги те, що 03.07.2013 відповідачем-1 сплачено заборгованість за кредитним договором № 010/42-0-1/1941-049 у розмірі 1 800 000, 00 грн. та заборгованість за кредитним договором № 010/08-11/1941-1 від 21.08.2007 у розмірі 1 500 000, 00 грн., що є підставою для припинення провадження у справі згідно з п.1 1 ст. 80 ГПК України; дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідача 1 та з відповідача 2 заборгованості за кредитним договором № 010/08-11/1941-1 у розмірі 2 978 917, 64 грн., заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/1941-049 у розмірі 514 282, 98 грн. та заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/1941-050 у розмірі 4 514 027, 37 грн.

Рівненський апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові виходив з того, що зобов'язання за генеральною кредитною угодою № 010/08-11/1941 від 21.08.2007 та кредитними договорами, укладеними в її рамках, припинились за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), оскільки відповідач 2 прийняв пропозицію позивача викладену у листах № 140-0-0-00/8/649 від 23.04.2013, № 140-0-0-00/8/1461 від 26.06.2013 про заміну зобов'язань, які випливають із кредитних договорів, новим зобов'язанням.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом; новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Матеріали справи не містять, а відповідачами не надано докази, які б свідчили про досягнення згоди між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням.

Наявні у матеріалах справи листи № 140-0-0-00/8/649 від 23.04.2013, № 140-0-0-00/8/1461 від 26.06.2013 не можуть бути розцінені як новація в розумінні ст. 604 ЦК України, оскільки в них не зазначено, що зобов'язання відповідачів за генеральною кредитною угодою № 010/08-11/1941 від 21.08.2007 та кредитними договорами, укладеними в її рамках припиняються .

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 у справі № 903/324/13.

Рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2013 у справі № 903/324/13 залишити в силі.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА