Постанова

від 11.03.2014 по справі 901/2434/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Справа № 901/2434/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Шевчук С.Р., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційні скарги 1) ОСОБА_4 2) ОСОБА_5 3) ОСОБА_6 4) ОСОБА_7 на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року у справі № 901/2434/13 господарського суду Автономної Республіки Крим за заявою ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" пробанкрутство

За участю представників:

від скаржника-1 (заявника): не з'явився;

від скаржника-2: не з'явився;

від скаржника-3: ОСОБА_8 (дов.б/н від 15.08.2013 року);

від скаржника-4: ОСОБА_8 (дов.б/н від 04.09.2013 року);

від боржника: Чабанов А.О. (дов. б/н від 21.02.2014 року);

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2013 року господарським судом Автономної Республіки Крим винесена ухвала за результатами підготовчого засідання.

Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю всіх необхідних підстав з яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пов'язує можливість порушення провадження у справі про банкротство.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року по справі №901/2434/13 (судді: Антонова І.В., Котлярова О.Л., Євдокімов І.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" задоволено; ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2013 року у справі №901/2434/13 скасовано; провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що були відсутні підстави для порушення справи про банкрутство.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року по справі №901/2434/13 та повернути справу до господарського суду Автономної Республіки Крим для продовження розгляду.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 також звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в яких просять скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року по справі №901/2434/13, а ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2013 року по справі №901/2434/13 залишити в силі.

В касаційних скаргах скаржники посилаються на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.

У судовому засіданні, представник скаржника-3 та скаржника-4, підтримав вимоги та доводи касаційних скарг, просив їх задовольнити.

Представник боржника у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її законність та обгрунтованість.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим вiд 30 травня 2012 року у справі № 0124/939/2012, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2013 року, позовні вимоги позивача - ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" задоволено, з відповідача на користь ОСОБА_4 стягнуто 1814561,60 грн., 1628536,40 грн., 796000 грн., 1700 грн., а всього 4240798,00 грн.

05 березня 2013 року Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2012 року у справі № 0124/939/2012.

12 квітня 2013 року постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного Управління юстиції Міністерства Юстиції України відкрито виконавче провадження по стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Утьос" на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 1700 грн., 1814561,60 грн., 1628536,40 грн., 796000 грн., загалом 4 240 798,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що боржник стягнуті на користь кредитора кошти не сплатив. На дату судового засідання заборгованість ТОВ "Санаторій Утьос" перед ОСОБА_4 складає 4 240 798,00 грн. Виконавчі листи перебувають на примусовому виконанні у органі державної виконавчої служби з 12.04.2013 року, більше трьох місяців; розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік встановлено 1 147,00 грн. відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року; триста мінімальних розмірів заробітної плати складає 344 100, 00 грн.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги кредитора є безспірними, оскільки підтверджуються судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановами про відкриття виконавчого провадження, їх сукупний розмір значно перевищує триста мінімальних розмірів заробітної плати та вони не були задоволені боржником протягом трьох місяців від дати відкриття виконавчого провадження.

Суд першої інстанції вважає, що наявні всі необхідні підстави, з яким Закон пов'язує можливість порушення провадження у справі про банкрутство.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 13.08.2013 року у справі №901/2434/13 та припиняючи провадження у справі суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні ознаки неплатоспроможності боржника, доказом його платоспроможності є розшифровка основних статей балансу на 30.06.2013 року, відповідно до якої у власності товариства наявне майно, вартість якого значно перевищує вимоги кредитора.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вартість майна ТОВ "Санаторій Утьос" набагато перевищує суму претензій кредитора ОСОБА_4, отже відсутні ознаки неплатоспроможності боржника, а за відсутністю доказів неплатоспроможності боржника у суду першої інстанції були відсутні підстави для порушення справи про банкрутство.

Проте колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з даним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Згідно ч.3 ст. 10 Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 15 Закону неплатоспроможністю визнається неспроможність боржника задовольнити безспірні вимоги кредитора (кредиторів) у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч.2, 3 ст. 16 Закону у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора , господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність , вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо: заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство;вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника;вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону. (ч. 7 ст.16 Закону).

Суд першої інстанції встановивши, що вимоги кредитора є безспірними, оскільки підтверджуються судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановами про відкриття виконавчого провадження, їх сукупний розмір значно перевищує триста мінімальних розмірів заробітної плати та вони не були задоволені боржником протягом трьох місяців від дати відкриття виконавчого провадження, дійшов вірного висновку про порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки ознаками неплатоспроможності боржника саме і є наявність визначених у частині третій статті 10 Закону підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

В той же час, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський не спростував висновків суду першої інстанції, та дійшов хибних висновків по справі.

З огляду на зазначене вище, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду залишенню в силі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

4. Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

5. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року у справі №901/2434/13 скасувати.

6. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2013 року у справі №901/2434/13 залишити в силі.

7. Справу №901/2434/13 передати до господарського суду Автономної Республіки Крим для подальшого розгляду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко