Ухвала

від 30.01.2014 по справі 2а-5203/10/5/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2014 р. м. Київ К/9991/18977/11

№ К/9991/18977/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011

у справі № 2а-5203/10/5/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Пасажирські перевезення»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 02.04.2010 № 0005051502/0.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23.03.2010 № 3860/15-2, про порушення позивачем норм підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: позивачем помилково не нараховувався податок на додану вартість на послуги з перевезення пасажирів, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 34454,00 грн. у податковому обліку за лютий 2010 року.

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2010 № 0005051502/0 про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 36176,70 грн., у т.ч.: 34454,00 грн. - основний платіж, 1722,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27.06.2008 № 1524 узгоджено тариф до 2,00 грн. на проїзд у міських автобусних маршрутах загального користування, які працюють у режимі маршрутного таксі.

Згідно з підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Це звільнення не поширюється на операції з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат).

Згідно з підпунктом 2 пункту «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

За змістом цих норм під встановленням цін і тарифів, зокрема на транспортні послуги, розуміється визначення таких цін і тарифів виконавчим органом місцевого самоврядування для підприємств, які входять до сфери їх адміністративного або іншого підпорядкування в односторонньому порядку, тоді як погодження тарифів із підприємствами інших форм власності передбачає паритетний характер встановлення ціни із участю двох сторін.

Статтею 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, прийшов до висновку про поширення норми підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст.5 Закону № 168/97-ВР на операції з перевезення підприємствами безвідносно до форми власності такого перевізника, ототожнивши при цьому поняття «встановлення» та «погодження» тарифів як видів реалізації повноважень із регулювання тарифів органом місцевого самоврядування. При цьому суд виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27.06.2008 № 1524 узгоджено єдиний тариф на проїзд у міських автобусних маршрутах загального користування, які працюють у режимі маршрутного таксі.

Разом з тим, роблячи такий висновок, судами не був встановлений склад суб'єктів, на яких поширюється це рішення. Вирішення питання щодо співрозмірності понять «встановлення» та «погодження» тарифу на операції з перевезення вимагає з'ясування, зокрема, чи поширюється узгоджений зазначеним рішенням тариф на всіх суб'єктів господарювання, які надають відповідні послуги, безвідносно до форм власності, на якій вони засновані. При позитивній відповіді на це питання є підстави для висновку, що звільняються від оподаткування всі операції з перевезення за таким тарифом, тобто також безвідносно до суб'єкта господарювання, який їх надає. Це відповідає такому принципу податкового законодавства, як принцип рівності в оподаткуванні, що закріплений в ст. 4 Податкового кодексу України, а до введення в дію цього Кодексу був закріплений в ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування». У разі якщо тариф, про який йдеться в рішенні виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27.06.2008 № 1524, стосується тільки операцій з перевезення, які надаються суб'єктами господарювання іншої, ніж комунальна, власності, а для комунальних підприємств на ці ж послуги встановлений інший тариф, У судовому процесі підлягає з'ясуванню зміст процедур встановлення і погодження тарифів органом місцевого самоврядування (його виконавчим органом), що дасть підстави для висновку стосовно компетенції цього органу в регулюванні тарифів на транспорті перевезення, послуги з надання яких звільнені від оподаткування.

Вказані обставини мають значення для правильного вирішення спору та у відповідності до норм ст. 138 КАС України входять до предмету доказування при вирішенні спору у цій справі, оскільки мають істотне значення для його правильного вирішення.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідно до частини 1 ст. 220 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має повноважень щодо оцінки доказів та встановлення обставин у справі, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги зазначене в цій ухвалі, встановити обставини щодо повноважень Сімферопольської міської ради при регулюванні тарифів на пасажирські міські перевезення, для чого, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 та направити справу новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписН.Є. Блажівська підписМ.В. Сірош