Ухвала

від 19.02.2014 по справі 6/388

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 року м. Київ К-55284/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Костенка М.І. Степашка О.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р.

у справі № 6/209

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2008 року Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач, ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України») звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - відповідач, Полтавська МДПІ), в якому просила суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2007 р. № 00010815101/1, № 0001081501/2 та від 05.02.2007 р. № 0001081501/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2008 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Полтавською МДПІ 14.08.2007 р. провіедено невиїзну документальну перевірку ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по рентній платі за нафту за травень 2007 р., за результатами якої складено акт від 14.08.2007 р. № 64/15/30019775 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по рентній платі за нафту за травень 2007 р., та встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001081501/0 від 29.08.2007 р., яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 57 682, 39 грн. за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати за нафту.

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 00010815101/1 від 26.09.2007 р., № 0001081501/2 від 07.12.2007 р. та № 0001081501/3 від 05.02.2008 р., а податкове повідомлення-рішення № 0001081501/0 від 29.08.2007 р. залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать рентні платежі.

Частиною 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 30.11.2006 року №398-У «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» встановлено, що у 2007 році суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України, рентну плату за нафту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 2005 року № 59) затверджений Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 6 і 7 зазначеного Порядку податкові розрахунки рентної плати складаються платниками за звітний (податковий) період і подаються органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (податковим) періодом. Податковий розрахунок рентної плати подається за формою, що затверджується Державною податковою адміністрацією України.

Платники податків вносять до Державного бюджету України рентну плату авансовими внесками у розмірі однієї третини суми платежу, визначеної у податковому розрахунку, який подано у минулому звітному (податковому) періоді, до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця відповідно за першу, другу та третю декаду. Сума рентної плати за звітний (податковий) період, обчислена відповідно до пункту 4 цього Порядку, вноситься платниками до Державного бюджету України у повному обсязі (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків) протягом 30 календарних днів місяця, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 5.1 ст.5 названого Закону встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 названого Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 1.3 статті 1 названого Закону встановлено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 17.1.7 п.17.1 ст.17 названого Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф; зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, беручи до уваги зазначені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що податковим органом обґрунтовано застосовані до позивача штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 р. у справі № 6/209 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) М. І. Костенко Помічник судді (підпис) О. І. Степашко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська