Ухвала
від 27.02.2014 по справі 814/3061/13-а
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

27 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3061/13

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Будівельної фірми "Автошляхбуд-САА" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП Будівельної фірми "Автошляхбуд-САА" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення:

- №0001342201 від 21 червня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 88 436,86 грн. за порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- №0001332201 від 21 червня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 983 443 грн. за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, п.123.1 ст. 123, п.6 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України;

- №0000282201 від 21 березня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 779 909,30 грн. за порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, абз.2 п.123.1 ст. 123 розділу ІІ ПК України, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року позов задоволений в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що в період з 22 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року відповідач провів позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат, а також доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "БК "Київбудмонтаж" з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, з ТОВ "Фенікс-770" за період з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року, з ПП "Єпраксія" за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, з ТОВ "Браво СРЛ", з ТОВ "Біостар", з ТОВ "Васгард" за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року, з ТОВ "Автобуд-Нікма" за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року, з ПП "Арткат" за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року, з ТОВ "Кворум-Нафта" за періоді з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року, про що складено акт №577/22-100/24057950 від 07 березня 2013 року.

Зокрема, у висновках вказаного акта перевірки зазначено про порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.138.1.1 п.138.1, 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого у перевіряємому періоді було занижено суму податку на прибуток на суму 2 008 364 грн., у т. ч. за: півріччя 2010 року на суму 49 162 грн., в тому числі за II квартал 2010 року в сумі 49 162 грн.; три квартали 2010 року на суму 37 072 грн., в тому числі за III квартал 2010 року в сумі 37 072 грн., 2010 рік на суму 79 017 грн., в тому числі за IV квартал 2010 року на суму 79 017 грн., II квартал 2011 року на суму 22 217 грн.; ІІ-III квартали 2011 року на суму 64 006 грн., в тому числі за III квартал на суму 64 006 грн.; II-IV квартал 2011 року на суму 20 045 грн., в тому числі за IV квартал на суму 20 045 грн.; півріччя 2012 року на суму 219 714 грн., у тому числі за II квартал 2012 року на суму 219 714 грн.; три квартали 2012 року на суму 1 517 131 грн., у тому числі за III квартал 2012 року на суму 1 517 131 грн.

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.198.3, 198.6 ст. 198 ПК України було завищено податковий кредит у розмірі 1 875 934, у т.ч. за: червень 2010 року у сумі 38 330,26 грн.; липень 2010 року у сумі 11 708,33 грн.; серпень 2010 року у сумі 17 949,81 грн., жовтень 2010 року у сумі 20 749,86 грн.; листопад 2010 року у сумі 11 329,48 грн.; грудень 2010 року у сумі 31 133,55 грн.; квітень 2011 року у сумі 5 400 грн., червень 2011 року у сумі 13 920 грн.; серпень 2011 року у сумі 55 657 грн.; листопад 2011 року у сумі 15 618 грн.; травень 2012 року у сумі 209 251,84 грн.; вересень 2012 року у сумі 1 444 886 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може нести відповідальність за порушення іншими суб'єктами господарювання певних норм податкового законодавства, за умови належної доведеності такого порушення.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції (тобто, реальної зміни майнового стану платника податків).

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.139.1 ст. 139).

Згідно ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198).

Наведені норми кореспондуються з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Основною господарською діяльністю підприємства, зокрема, є будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ПП Будівельна фірма "Автошляхбуд-САА" мало взаємовідносини з ТОВ "БК "Київбудмонтаж", ТОВ "Фенікс - 770" ПП "Єпраксія", ТОВ "Браво СРЛ", ТОВ "Біостар", ТОВ "Васгард", ТОВ "Автобуд-Нікма", ПП "Арткат" та ТОВ "Кворум-Нафта".

Податковим органом під час проведення перевірки були використані первинні документи по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, а саме податкові та видаткові накладні, журнали-ордери, зворотно-сальдові відомості, акти виконаних робіт та акти здачі-прийнятті робіт.

Разом з цим, під час апеляційного розгляду справи, ПП Будівельна фірма "Автошляхбуд-САА" додатково були надані документи на підтвердження правомірності формування підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за спірними правовідносинами за перевіряємий період, зокрема податкові та видаткові накладні, податкові декларації, реєстри розрахунків, банківські виписки, акти списання придбаного товару у розрізі постачальників та податкові декларації (1 том а.с.116-250, 2 том а.с.1-70, 80-202).

Наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, на фіктивність укладених договорів між позивачем та його контрагентом, у зв'язку з відсутністю документів на транспортне перевезення обумовленого договором товару, оскільки це не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000282201 від 21 березня 2013 року, №0001332201 від 21 червня 2013 року та №0001342201 від 21 червня 2013 року є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя:

СудОдеський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення27.02.2014
Оприлюднено17.03.2014
Номер документу37631795
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —814/3061/13-а

Постанова від 23.10.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 16.10.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 12.01.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 18.07.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Ухвала від 25.06.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Ухвала від 27.02.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Алєксєєв В.О.

Ухвала від 11.09.2013

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Алєксєєв В.О.

Ухвала від 11.09.2013

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Алєксєєв В.О.

Постанова від 05.08.2013

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Середа О. Ф.

Ухвала від 09.07.2013

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Середа О. Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні