Рішення

від 13.03.2014 по справі 410/2903/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-410/2903/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бойка О.М.

при секретарі - Ярмош В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договору іпотеки припиненим, -

в с т а н о в и в :

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та звернути стягнення на майно відповідачки ОСОБА_1, що перебуває в заставі банку - земельну ділянку, площею 0,0924 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №424/08-ФЛ від 23.09.2008 року, а також висилити осіб, які зареєстровані та проживають у будинку за вищевказаною адресою.

Що стосується зустрічної позовної заяви ОСОБА_1, представник банку вважав її необґрунтовано, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні надали зустрічну позовну заяву у якій заперечували проти первісного позову у повному обсязі та просили суд ухвалити рішення про припинення іпотечного договору №424/08/01 від 23.09.2008 року.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 23.09.2008 року між AT «Банк «Фінанси та Кредит» (ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» після правонаступництва) та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №424/08-ФЛ, згідно п.2.1. якого Позивач на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності відкрив Відповідачу невідновлювальну кредитну лінію в розмірі 1 100 000 грн., з оплатою за процентною ставкою 23% річних.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Так, 23.09.2008 року в якості забезпечення по кредиту між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №424/08/01, згідно з пункту 1 якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Як встановлено у судовому засіданні, на момент укладення іпотечного договору право власності на земельну ділянку площею 0,0598 га (кадастровий номер 1221486200-05-008-0141) та об'єкт незавершеного будівництва підтверджувалося Державним актом на право власності па земельну ділянку серія ЯД №780650, виданим Дніпропетровським районним відділом земельних ресурсів 04.09.2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №509 від 23.03.2006 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки №330 від 01.02.2008 року, а також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20191658 та Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №201955 від 11.09.2008 року, виданими Дніпропетровським районним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації».

Згідно частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно ч. 1 ст. 133 Земельного кодексу України у заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності.

Положення ст.ст. 5 та 16 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва. Передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.

Згідно частини 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та визнано сторонами у судовому засіданні, 26.03.2010 року на підставі заяви ОСОБА_1 Новоолександрівською сільською радою було прийнято рішення, яким було об'єднано дві земельні ділянки:

- земельну ділянку, передану в іпотеку Позивачу та розташовану за адресою: АДРЕСА_2;

- земельну ділянку, яка належала ОСОБА_1 на підставі рішення 28 сесії 5 скликання Новоолександрівської сільської ради та була розташована за адресою: АДРЕСА_1. Також вказаним рішенням об'єднаній земельній ділянці було присвоєно єдину адресу: АДРЕСА_1.

Після чого, 01.07.2010 року, на підставі вищезазначеного рішення сільської ради, Відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за №011012001864.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 592 ЦК України, передбачається право банку дострокового виконання грошового зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави.

Однак, враховуючи вищевказані обставини, суд вважає пред'явленні позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо звернення стягнення на предмети іпотеки розташованих за адресою: АДРЕСА_1 необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 надавала в іпотек майно, яке було розташоване за адресою: АДРЕСА_2 і після об'єднання двох земельних ділянок, з дотриманням всіх норм чинного законодавства, майно відповідачки за первісним позовом збільшилося і складається із земельної ділянки, яка не знаходиться в іпотеці, за таких обставин, пред'явлений до неї позов про звернення стягнення на все майно саме за адресою: АДРЕСА_1 є передчасними і такими, що суперечать нормам чинного законодавства, тому вважаю за необхідне позовні вимоги за первісним позовом залишити без задоволення.

Крім того, вимоги банку не є обґрунтованими, оскільки вони просять звернути стягнення і на частку майна, яка не була передана в іпотеку.

Що стосується зустрічної позовної заяви ОСОБА_1, суд приходить до наступного висновку.

Так, аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на положення статті 607 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Проте, дана норма матеріального права не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки твердження позивачки за зустрічним позовом про відсутність предмету іпотеки не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно ч.3 ст. 110 Земельного кодексу України об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки.

Оскільки земельна ділянка площею 0,0924 га (кадастровий номер 1221486200:05:008:0150) була створена шляхом об'єднання двох окремих ділянок, одна з яких передана в іпотеку банку, то дія обтяження за іпотечним договором не припиняється і для новоствореної земельної, а отже вона містить частину, яка є предметом іпотеки.

Крім того, зазначена ОСОБА_1 стаття пов'язує неможливість виконання зобов'язання з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, об'єднання земельних ділянок, присвоєння їм нового кадастрового номеру, зміна їхньої адреси відбулися на підставі заяв та клопотань ОСОБА_1, які вона подавала до Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району та Дніпропетровського районного відділу земельних ресурсів. Отже, зміна характеристик предмету іпотеки у даному випадку безпосередньо пов'язана з діями іпотекодавця і саме ОСОБА_1 несе за це відповідальність.

За таких обставин суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 неправильно було обрано спосіб захисту своїх прав передбачений ст.16 ЦК України та законних підстав для припинення договору іпотеки не вбачається.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на вищезазначені обставини, суд не вбачає обґрунтованості та законності позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1, тому залишає їх без задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 79, 84, 88, 137, 212, 215, 214, ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 13-16, 23, 79, 88, 225, 592, 593 ЦК України, ст.ст. ЗК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договору іпотеки припиненим - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Бойко О.М.