Постанова

від 04.03.2014 по справі 826/19305/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2014 року № 826/19305/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Еней", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Хоукс" провизнання правочину недійсним, стягнення коштів,

Встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Еней", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Хоукс" про визнання правочину недійсним, стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, договір про надання послуг укладений між ТОВ "Стіл Хоукс" та ТОВ "Компанія Еней" не спричинив реального настання правових наслідків, що свідчить про імітацію надання послуг, з метою ухилення від сплати податків. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд визнати оспорюванні правочини, укладені ТОВ "Компанія Еней" та ТОВ "Стіл Хоукс" на підставі договору № 030512 від 03.05.2012 року на загальну суму 1010225,84 грн. недійсними, стягнути з ТОВ "Компанія Еней" на користь з ТОВ "Стіл Хоукс" суму 10101225,48 грн., отриману за оспорюваними правочинами, укладеними між ТОВ "Компанія Еней" та ТОВ "Стіл Хоукс" на підставі договору № 030512 від 03.05.2012 року та стягнути з ТОВ "Компанія Еней" в дохід держави суму 1010225,48 грн. отриману за оспорюваними правочинами, укладеними між ТОВ "Компанія Еней" та ТОВ "Стіл Хоукс" на підставі договору № 030512 від 03.05.2012 року.

Ухвалою суду від 10.12.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду на 18.12.2013 року.

В судових засіданнях 18.12.2013 року, 20.01.2014 року та 29.01.2014 року судом оголошувалась перерва в судовому розгляді в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні 12.02.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 12.02.2014 року проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

Оскільки в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у справі, суд, в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в письмовому провадженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів України у місті Києві проведено позапланову документальну перевірку ТОВ "Компанія Еней" (код ЄДРПОУ 31003085) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Технокомрезерв" (код ЄДРПОУ 36303038) та ТОВ "Стіл Хоукс" (код ЄДРПОУ 36482441) за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами проведеної перевірки позивачем складено акт перевірки № 74/22-205/31003085 від 14.06.2013 року, яким встановлено порушення вимог пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.138.1, пп.138.5.1 п. 138 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ "Компанія Еней" занижено податок на прибуток на загальну суму 292567 грн. в т.ч. по періодам: 1 квартал 2012 року - 163790 грн., 1 півріччя 2012 року 292567 грн. (2 квартал 2012 року - 129777 грн.), п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ "Компанія Еней" занижено податок на додану вартість в сумі 278634 грн., в т.ч. по періодам: січень 2012 року - 65210 грн., лютий 2012 року - 89827 грн., травень 2012 року - 33333 грн., червень 2012 року - 90264 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Стіл Хоукс" та ТОВ "Компанія Еней" укладено договір про надання послуг № 030512 від 03.05.2012 року.

Відповідно до пункту 1.1 вищевказаного договору, продавець надає послуги з розробки дизайнів товарів.

Надання послуги здійснюється за цінами, вказаними в рахунку-фактурі (п. 2.1. договору). Оплата з послугу проводить на розрахунковий рахунок продавця, згідно встановлених останнім рахунків - фактур, у розмірі 100%, після підписання акту виконання робіт, на протязі 30 робочих днів. (п. 2.2. договору).

Керуючись вимогами частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, перевіряючим органом зроблено висновок про відсутність дійсної волі і волевиявлення засновника та директора ТОВ "Стіл Хоукс" при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Компанія Еней", а також про фіктивність будь-яких угод, первинних бухгалтерських документів, податкових декларацій, оскільки згідно зі статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Так, позивач, актом перевірки встановив, що договір укладений між ТОВ "Стіл Хоукс" та ТОВ "Компанія Еней" порушує публічний порядок, оскільки укладений без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини бюджету України, а отже, відповідно до вимог статті 228 Цивільного кодексу України, такий правочин є нікчемним, а у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин судом може бути визнаний недійсним.

В судових засіданнях представником ТОВ "Компанія Еней" надано документи, оформлені відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку " під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Стіл Хоукс", які містять всі необхідні реквізити та є первинними документами, що фіксують та документально підтверджують факти здійснення господарський операцій та їх реальність.

Так, товар та послуги, що були отримані по господарський операціях з ТОВ "Стіл Хоукс" оприбутковано ТОВ "Компанія Еней" на підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором з ТОВ "Стіл Хоукс" № 253 від 30.05.2012 року, видаткових накладних щодо отримання продукції від ТОВ "Стіл Хоукс", зокрема: № 22 від 12.01.2012 року, № 26 від 13.01.2012 року, № 42 від 16.01.2012 року, № 54 від 18.01.2012 року, № 67 від 24.01.2012 року, № 68 від 25.01.2012 року, № 72 від 26.01.2012 року, № 63 від 20.01.2012 року, № 31 від 10.02.2012 року, № 1 від 01.02.2012 року.

Про реальність здійснення господарських операцій свідчать також документи про отримання продукції (послуг) по зазначених господарських операціях та її належне оприбуткування по бухгалтерському обліку.

Також, факт виконання вказаних господарський операцій підтверджується виписаними податковими накладними від ТОВ "Стіл Хоукс": № 253 від 30.05.2012 року; № 22 від 12.01.2012 року, № 26 від 13.01.2012 року, № 42 від 16.01.2012 року, № 54 від 18.01.2012 року, № 67 від 24.01.2012 року, № 68 від 25.01.2012 року, № 72 від 26.01.2012 року, № 63 від 20.01.2012 року, № 31 від 10.02.2012 року, № 1 від 01.02.2012 року.

Реальність вказаних вище господарський операцій підтверджується і фактом перерахування грошових коштів на адресу підприємства-контрагента.

Оплата товарів та послуг за вказаними операціями підтверджується платіжними дорученнями № 1197 від 27.02.2012 року на суму 98743,68 грн., № 1173 від 21.02.2012 року на суму 440220,00 грн., № 1145 від 07.02.2012 року на суму 391261,80 грн. та № 1485 від 12.06.2012 року на суму 80000,00 грн., на загальну суму 1010225,48 грн.

Крім того, про здійснення господарських операцій ТОВ "Компанія Еней" з ТОВ "Стіл Хоукс" свідчать належно оформлені первинні документи щодо подальшого використання у своїй господарській діяльності товарів та послуг, отриманих від зазначених підприємств -контрагентів в тому числі, документи щодо подальшого їх продажу ТОВ "Компанія Еней" іншим підприємствам, документами щодо подальшого використання отриманих послуг, а саме відповідними договорами, видатковими та податковими накладними, виписками про оплату товарів та послуг з боку покупців.

З огляду на зазначене, господарські операції між ТОВ "Компанія Еней" та ТОВ "Стіл Хоукс" є реальними (товарними), що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки до моменту оскарження їх однією із сторін правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку, з подальшим винесення рішення з відповідним висновком його недійсності.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться, зокрема: у частині 1 статті 219 Цивільного кодексу України, відповідно з якої у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 Цивільного кодексу України, відповідно з якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (пункт 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України), (пункт 7 Постанови Пленуму).

Згідно із частинами 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, в силу частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемність правочину, безпосередньо знаходить своє відображення у гіпотезі нормативно-правової норми та не потребує відповідного дослідження обставин чи інших факторів вчинення такого виду правочину, оскільки вже на початковій стадії не створює жодних правових наслідків для сторін які здійснили даний правочин окрім наслідків його недійсності.

В свою чергу, відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Правочин, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам відповідно до частини 3 статіт 228 Цивільного кодексу України може бути визнаний недійсним. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Відповідно до вироку Печерського районного суду міста Києва від 08.04.2013 року у кримінальній справі № 1-567/12, ОСОБА_1, директора ТОВ "Стіл Хоукс", визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Проте, даний вирок не стосується обставин укладення правочинів між ТОВ "Компанія Еней" та ТОВ "Стіл Хоукс", оскільки такі обставини не досліджувались під час розгляду справи по обвинуваченню винних у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, вирок у справі № 1-567/12 не є належним доказом, оскільки не доведено причетність до укладення (оформлення) правочинів з ТОВ "Компанія Еней" обвинуваченої за вироком особи - ОСОБА_1

Так, як вбачається з матеріалів справи, в діях ТОВ "Компанія Еней" відсутній умисел під час укладений договору без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування або несплати податків.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність належних доказів, які б підтверджували укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та які б свідчили про його нікчемність, а тому, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко