Постанова

від 04.03.2014 по справі 826/13351/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13351/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохіна В.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Троян Н.М., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор А» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор А» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екватор А» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2013 року №0002422220 та № 0002432220.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екватор А» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарську діяльність ТОВ «Екватор А» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Червона Хвиля - Плюс», ПП «Агро Ойл», ТОВ «Термінал - Торг».

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 26.03.2013 року №988/22-214/33639727 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Екватор А» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», ПП «Агро Ойл», ТОВ «Термінал-Торг у якому зазначено виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема:

-пп. 139.1.6, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення від»ємного значення об»єкта оподаткування від усіх видів діяльності на суму 633 757,55 грн, у т.ч. по періодах за 1 квартал 541 923 грн, за ІІ квартал - 91 834 грн;

-п.198.2,198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено суму ПДВ на 125 191,51 грн, в т.ч. за березень 2012 року в сумі 39 080,64 грн, квітень 2012 року - 67 424,87 грн, червень 2012 року - 1920 грн, липень 2012 року - 14 795 грн, грудень 2012 року - 1971 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002412220 від 09.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 125191,51 грн та нараховано штрафні санкції на суму 31297,88 грн; № 0002422220, яким зменшено позивачу суму від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду з ПДВ в розмірі 1 560 грн; №0002432220 відповідно до якого позивачу було зменшено від»ємне значення об»єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток на суму 633 757,55 грн.

Так, в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Червона хвиля-Плюс», ПП «Агро Ойл», ТОВ «Термінал-Торг».

Зокрема, згідно з договором постачання, укладеного 18.01.2012 року №180112 між позивачем та ПП «Агро Ойл», позивач зобов'язався придбати товар у ТОВ «Агро Ойл», а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на встановлених в договорі умовах.

До перевірки позивач надав пояснення ТОВ «Екватор А», договір постачання від 18.01.2012 року, податкові квитанції, податкові накладні, акти списання, видаткові накладні.

До ДПІ у Подільському районі надійшов акт ДПІ у К-Святошинському районі від 30.07.2012 року № 255/22-01/36845632 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з підприємством ПП «Агро-Ойл» за період з 01.01.2010 року по 31.05.2012 року.

Виходячи з висновків вищезазначеного акту суд першої інстанції прийшов до висновку, що в господарських операціях із ТОВ Екватор А» від імені ПП «Агро Ойл» на стороні продавця діяла особа, яка фактично є підставною особою і яка не мала повноважень на здійснення цих операцій та не мала повноважень підписувати документи бухгалтерської та податкової звітності. Даний висновок суд сформував, виходячи з матеріалів порушеної кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 212 ч 3, 205 ч 2, 358 ч 1 КК України.

01.03.2012 року між позивачем (експедитор) та ТОВ «Термінал-Торг» укладено договір про перевезення №010312, відповідно до умов якого позивач зобов'язався сплатити ТОВ «Термінал-Торг» (перевізник) зобов'язався надати транспортні послуги з перевезення вантажу, визначеним даним договором.

У якості підтвердження реальності господарських операцій по даному договору позивачем надано договір про організацію перевезень вантажів від 01.03.2012 року №010312, податкові накладні, акти надання послуг.

Як вбачається із акта перевірки податкового органу контрагент позивача ТОВ «Термінал-Торг» здійснював господарську діяльність поза межами правового поля, що свідчить про не набуття ним цивільної право дієздатності у зв'язку з чим фінансово-господарські взаємовідносини з даного товариства з контрагентами є фіктивними право чинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

13.01.2012 року між позивачем (експедитор) та ТОВ «Червона Хвиля - Плюс) укладено договір №130112 відповідно до якого позивач зобов'язався сплатити кошти за здійснені транспортні послуги ТОВ «Червона Хвиля- Плюс» (перевізник), а товариство зобов'язалось надати транспортні послуги з перевезення вантажу визначеним цим договором.

В якості доказів реальності господарської операції позивачем надано договір про організацію перевезення вантажів від 13.01.2012 року, податкові накладні та акти наданих послуг.

Під час перевірки податковим органом було встановлено та зазначено в акті перевірки, що відсутній факт передачі товарів (послуг) від даного товариства до покупців у зв'язку з відсутністю договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, що свідчить про формування податкового кредиту даним товариством з метою надання податкової вигоди третім особам.

Всі зазначені в актах доводи суд першої інстанції взяв до уваги, ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позовних вимог як доказ законності і правомірності винесених податковим органом стосовно позивача податкових повідомлень-рішень.

Проте. колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Із досліджених в ході розгляду справи матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договорів позивачем та його контрагентом складались акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Так, ТОВ «Термінал-Торг» надавались послуги з перевезення за зазначеними у даних актах маршрутами.

Зазначені акти складені у відповідності до вимог законодавства України, у них вказані найменування послуг, вартість робіт, а також зазначено маршрути по яких доставлявся товар.

Належним чином складено і акти про надання транспортних послуг відповідно до договорів, що укладались з вищезазначеними контрагентами.

Щодо договору від 18 січня 2013 року №180112, укладеного між позивачем та ПП «Агро Ойл» (постачальник), останнє зобов'язалось постачати покупцю товар (запчастини для вантажних автомобілів та напівпричепів, причепів), автохімію, мастила, супутні товари для автотранспорту за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті та кількістю, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід»ємною частиною договору.

Проте, як зазначено в акті перевірки за фактом створення ПП«Агро Ойл» порушено кримінальну справу в рамках досудового слідства по якій було встановлено, що господарські операції, які здійснювалить ПП «Агро Ойл» не відповідають їх документальному відображенню від імені вказаного підприємства.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача ТОВ «Екватор-А» виконувало замовлення по перевезенню вантажу для замовників ТОВ «Сандора», ТОВ «Торговий Дім «Міст експрес», ТОВ «Збаражський цукровий завод», ТОВ «Де лівері», ТОВ «Рабен Україна», ТОВ «Ваш час», тощо.

Вантажні перевезення стосовно зазначених замовників ТОВ «Екватор-А» виконували ТОВ «Червона Хвиля - Плюс» та ТОВ « Термінал-Торг».

Факт здійснення вантажник перевезень контрагентами позивача підтверджується товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт.

У досліджених в судовому засіданні видаткових накладних зазначено найменування товару, його кількість, вартість за одну одиницю та вартість товару.

Судом також були досліджені товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт надання послуг з перевезення.

Відповідно до частин 1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані до справи первинні документи, складені за результатами господарських операцій позивача з його контрагентами, вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підписані відповідними посадовими особами та містять всі необхідні реквізити.

Також оформлені відповідно до вимог закону долучені до справи товарно-транспортні накладні, у яких чітко зазначено найменування авто підприємства, вантажовідправника та вантажоотримувача, пункт навантаження і розвантаження, найменування багажу, його кількість, дані про особу, яка відпустила вантаж.

Крім того, суд враховує, що при веденні бухгалтерського обліку позивач виконав всі вимоги пп. 1.2 п.1, пп. 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відобразив обсяги господарських операцій у видаткових накладних.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Не включаються до складу витрат:витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено у п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів не може погодитись з доводами суду першої інстанції стосовно того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не носили реального характеру та мало місце лише перерахування грошових коштів, а ТОВ «Термінал_Торг», ПП «Агро-Ойл», ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» лише перераховувало кошти без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об»єкту оподаткввання, несплати податків.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між позивачем та його контрагентами, суд апеляційної інстанції враховує, що долучені до справи докази свідчать про реальність господарських операцій, які виникли між позивачем та його контрагентами, що підтверджується первинними документами в т.ч. товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт.

Посилання відповідача на відсутність контрагентів позивача за місцем знаходження, що свідчить про відсутність господарських відносин між даними контрагентами, колегія суддів вважає безпідставними.

На момент укладення договорів з контрагентами, останні були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п.1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом частин 1 та 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів вважає, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Червона Хвиля -Плюс», ТОВ «Термінал-Торг» ПП «Агро Ойл» відповідають всім вимогам законодавства України, направлені на здійснення господарської діяльності, є реальними, що повністю підтверджується зібраними у справі доказами, а отже відсутні підстави вважати їх недійсними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

У справі Інтерсплав проти України Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач як платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що прийняті ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 09.04.2013 року є протиправними, а тому підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 198,202КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор А» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0002412220, №0002422220, № 0002432220 від 09.04.2013 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 05 березня 2014 року

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.