Ухвала

від 28.10.2014 по справі 826/13351/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/800/15516/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року у справі№ 826/13351/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Екватор А» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2013 року у справі № 826/13351/13-а в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Екватор А» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2013 року у справі № 826/13351/13-скасовано та прийняти нову постанову. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0002412220, № 0002422220, № 0002432220 від 09.04.2013 року.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 139.1.6, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 72, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатом проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарську діяльність ТОВ «Екватор А» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», ПП «Агро Ойл», ТОВ «Термінал-Торг» складено акт від 26.03.2013 року № 988/22-214/33639727, яким зафіксовано порушення позивачем пп. пп. 139.1.6, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на суму 633 757,55 грн.; п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму ПДВ на 125 191,51 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002412220 від 09.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 125 191,51 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 31 297,88 грн.; № 0002422220, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду з ПДВ в розмірі 1 560,00 грн.; № 0002432220, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на суму 633 757,55 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, є правомірними.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки доводи податкового органу щодо відсутності фактичного виконання спірних операцій спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із у п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», ПП «Агро Ойл», ТОВ «Термінал-Торг», підтверджується податковими накладними, актами надання послуг, товарно-транспортними накладними, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підписані відповідними посадовими особами та містять всі необхідні реквізити.

На момент виконання договорів вказані контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагентів позивача підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позовних вимог.

Посилання податкового органу на матеріали досудового слідства підлягають відхиленню, оскільки вони не є допустимим доказом в силу положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наданий відповідачем вирок Солом'янського районного суду м. Києва у кримінальній справі № 1-кп/760/760/2013 від 10.10.2013 року підлягає відхиленню, оскільки в ньому встановлені факт підробки документів ПП «Агро Ойл», проте не встановлено обставин відсутності реального виконання господарських операцій позивача з цим контрагентом.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року у справі № 826/13351/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак