Постанова

від 12.03.2014 по справі 904/8239/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2014 року Справа № 904/8239/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєда І.М. (доповідач),

суддів: Дармін М.О., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання: Погорєлової Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Берчук С.Г. представник, довіреність №3 від 02.01.2014р.;

від відповідача - Бакум Г.О. представник, довіреність №б/н від 12.11.2013р.;

- Атрошенко В.М. представник, довіреність №б/н від 12.11.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакті Плюс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2013р. у справі №904/8239/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакті Плюс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 524 937,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М.Кузьміна" (надалі - позивач) звернулось з позовом до ТОВ "Сакті Плюс" (надалі - відповідач) про стягнення з останнього на свою користь заборгованості у розмірі 524937,00 грн., а також відшкодувати судові витрати у справі.

Позов обґрунтовано тим, що спірні грошові кошти знаходяться у ТОВ "Сакті Плюс" без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), з посиланням на те, що договір №0607084330 на поставку товару від 22.07.2008р., як підстава відносно до якої воно було набуте, відпала.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2013р. у справі №904/8239/13 (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М.Кузьміна" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Сакті Плюс" на користь ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" грошові кошти у розмірі 524937,00 грн. та 10498,74 грн. судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять обставин зарахування сторонами витрат відповідача, пов'язаних з проектуванням, в рахунок авансу за договором поставки. А також тим, що договір поставки №0607084330 від 22.07.2008р. між сторонами припинив свою дію, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та обов'язки. Господарський суд Дніпропетровської області дійшов висновку про правомірність вимог позивача про повернення йому передоплати за договором поставки на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка зобов'язує особу повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

ТОВ "Сакті Плюс", не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2013р. у справі №904/8239/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М.Кузьміна" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, стягнути з позивача на користь ТОВ "Сакті Плюс".

В обґрунтування вимог у апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, помилково визнав встановленими обставини справи, внаслідок чого викладені в рішенні висновки не відповідають дійсності. Зокрема, апелянт вважає, що господарським судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права та їх невірне застосування, а саме положень ст. ст. 653 та 1212 Цивільного кодексу України, оскільки висновок, викладений в рішенні місцевого господарського суду, що роботи були виконані відповідачем поза рамок договору поставки №0607084330 від 22.07.2008р., не відповідає обставинам справи. Вказує, що при розгляді справи позивач визнав, що технічна документація розроблялась виключно на виконання умов зазначеного договору поставки та підтверджував, що її виконання необхідно було для визначення технічних характеристик товару, що мав бути поставлений. При цьому, вказуючи в позові, що товар не був поставлений, позивач не спростував того факту, що саме проектування та розроблення технічної документації передувало та було обов'язковим відповідно до умов договору поставки для підготовки та узгодження сторонами специфікації до нього.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М.Кузьміна" просить залишити оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що твердження ТОВ "Сакті Плюс" про те, що оплата здійснювалась позивачем за виконання проектних робіт не має правового і документального підґрунтя, а з припиненням дії договору поставки відпала підстава для володіння відповідачем грошовими коштами позивача, оплаченими за товар, що не був поставлений, оскільки сторони у подальшому не мали намір та не могли виконувати зобов'язання за цим договором поставки. Вважає правомірним висновок суду про застосування до спірних обставин положень п. 3 ч.3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, які надають позивачу право вимагати повернення передплачених грошових коштів, як виконане однією із сторін у зобов'язанні, яке в подальшому відпало із закінченням дії договору.

В судовому засіданні 12.03.2014р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Дослідивши матеріали судової справи, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами судової справи встановлено, що між позивачем та відповідачем, було укладено договір поставки №0607084330 від 22.07.2008р., відповідно до п.п. 1.1., 1.3 якого відповідач (постачальник) зобов'язався передати у власність позивача (покупця), а позивач прийняти та оплатити повнокомплектну металеву будівлю, що швидко зводиться, "Модульний склад феросплавів та вогнетривів ВАТ "Дніпроспецсталь" (далі-Товар).

Асортимент Товару, кількість, вартість поставки, строки та додаткові умови поставки, вимоги до якості кожної поставленої по даному договору партії Товару, узгоджується в Технічному завданні (Додаток №1), специфікаціях до даного Договору, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.3 Договору).

У пункті 5.1 договору поставки №0607084330 від 22.07.2008р. (з урахуванням протоколу врегулювання розбіжностей по договору) сторони обумовили порядок оплати Товару, який передбачав авансовий платіж у розмірі 524937 грн. з 21.07.2008р. по 25.07.2008р., проектування металоконструкцій стадії КМ, КМД з 21.07.2008р. по 28.09.2008р., оплату вартості продукції перед її виготовленням в сумі 2362215 грн. з 06.10.2008р. по 12.10.2008р., узгодження проекту на стадії розробки КМ, КМД з 24.11.2008р. по 30.11.2008р., після узгодження проекту Замовником оплату в сумі 2362214 грн. з 01.12.2008р. по 07.12.2008р., виробництво товару з 20.10.2008р. по 30.11.2008р., оплату за транспорт товару у розмірі 267261 грн. з 17.11.2008р. по 21.11.2008р., та оплату НДС, мита, митних процедур у розмірі 1803373 грн. з 17.11.2008р. по 21.11.2008р.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням №18558 від 01.08.2008р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 524937 грн. з призначенням платежу «передплата за матеріали для металевого каркасу будівлі згідно з договором №0607084330 від 22.07.2008р. та згідно рахунку 15 від 22.07.2008р.».

В подальшому між позивачем та відповідачем була підписана Додаткова угода №01 від 17.06.2009р. та Додаткова угода № 02 від 31.03.2010р., якими у зв'язку зі складним фінансовим станом ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" строки подальшого виконання сторонами зобов'язань по договору поставки перенесені на ІІ квартал 2011 року, а пункт 5.1 Договору остаточно викладений в редакції, яка передбачає, що авансовий платіж в сумі 524937,00 грн. сплачується з 21.07.2008р. по 25.07.2008р., а наступні етапи проектування, узгодження, виробництва, транспортування та поставки Товару будуть визначені сторонами даним договором додатково, шляхом укладання додаткової угоди до даного договору в строк до 31 березня 2011 року. Крім того, сторони узгодили строк дії договору до 01.04.2011 року.

Матеріали судової справи свідчать про те, що строк дії вказаного договору поставки закінчився 01.04.2011р., але виготовлення товару відповідачем не здійснено та його поставка позивачу не відбулась через фінансові утруднення позивача здійснювати чергові платежі.

У період строку дії договору поставки відповідач в інтересах та на користь позивача розробив певний обсяг технічної документації для виробництва та поставки товару, однак належних доказів про її узгодження та затвердження позивачем, як це передбачено умовами договору поставки, у матеріалах судової справи немає. Позивач зі своєї сторони пропонував виплачені ним кошти за договором поставки №0607084330 від 22.07.2008р. зарахувати в рахунок іншого договору на розробку робочої документації №1607084316 від 22.07.2008р., від чого відповідач відмовився (лист від 20.03.2009 року), посилаючись на те, що сплачені кошти використані ним для укладення контракту і початку роботи з виробником замовленої позивачем продукції.

Претензією від 19.06.2012 року позивач просив відповідача повернути йому суму 524937,00 грн. попередньо сплачених коштів, оскільки строк дії договору, на підставі якого вони перераховані, закінчився, а договір сторонами повністю не виконано.

На момент розгляду справи відповідачем у добровільному порядку зазначена сума грошових коштів позивачу не повернута.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, умови договору поставки (пункт 5.1) та додаткових угод до нього містять посилання на проектування металоконструкції як певний етап робіт, від якого визначалися строки оплати товару, а посилання відповідача на те, що умови договору містять елементи договору підряду, не доводиться матеріалами справи, оскільки в договорі відсутні будь-які інші суттєві умови, які характерні для даного виду договорів, передбачені ст.ст. 887-890 Цивільного кодексу України. Так умови договору поставки №0607084330 від 22.07.2008р. не встановлюють обов'язку саме відповідача розробити проект на виготовлення металоконструкцій, а також не встановлюють вартість робіт щодо проектування тощо.

Місцевий господарський суд також правильно встановив, що як свідчить призначення платежу, сплачена позивачем за умовами договору поставки сума 524937,00 грн. - є передплатою без її співвідношення до вартості будь-яких робіт, зокрема до будь-яких робіт по розробленню проектної документації на виготовлення металоконструкцій.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з тим, що матеріали справи не містять доказів зарахування сторонами витрат відповідача, пов'язаних з проектуванням, в рахунок попередньої оплати за договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Стаття 712 ч. 2 Цивільного кодексу України також визначає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Оцінюючи зміст змін, які були внесені сторонами у договір поставки шляхом укладання додаткових угод, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що внаслідок того, що сторонами за взаємною згодою було змінено як предмет цього договору (не визначено конкретного асортименту та кількості товару), так і строки виконання його окремих етапів (не встановлено конкретних строків виготовлення товару та термінів поставки), це позбавило зазначений договір поставки необхідних для даного виду договорів суттєвих умов, що призвело до фактичного зупинення його виконання обома сторонами без його розірвання до спливу строку дії цього договору (01.04.2011р.).

Як визначає ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Отже, після закінчення строку дії вказаного договору поставки сторони вже не зобов'язані здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до умов цього договору.

Водночас ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки зміни або розірвання договору, які полягають у тому, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення попередньої оплати.

У п. 4.2 договору поставки сторони обумовили, що при виконанні покупцем попередньої оплати і в разі неможливості поставки продукції постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти покупця на протязі 10 банківських днів з моменту строку поставки.

Таким чином, сторони в умовах договору передбачили наявність обов'язку продавця в разі не поставки товару повернути покупцю попередню оплату у повному обсязі без будь-яких застережень щодо причин не поставки товару та без покриття будь-яких витрат продавця на розроблення проектної документації та виготовлення металоконструкцій.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє як необґрунтовані викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача про те, що судом першої інстанції невірно застосовані положення матеріального закону, а саме ч.4 ст. 653 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що місцевий господарський суд повно та всебічно з'ясував суттєві обставини справи та встановивши, що договір поставки між сторонами припинив свою дію, а матеріали справи не містять доказів зарахування сторонами витрат відповідача, пов'язаних з проектуванням, в рахунок попередньої оплати за договором поставки, дійшов ґрунтовного висновку, що відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України до вимог позивача про повернення виконаного ним як однією із сторін у зобов'язанні за вказаним договором поставки, також можуть бути застосовані положення глави 83 цього Кодексу, згідно з якими особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняте у справі рішення місцевого господарського суду таким, що ухвалено при повному з'ясуванні усіх істотних обставин, що мають значення для даної справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакті Плюс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2013 р. у справі №904/8239/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2013 р. у справі №904/8239/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови підписано - 17.03.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов