Постанова

від 13.03.2014 по справі 13/262-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2014 року Справа № 13/262-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю прокурора Барчук А.Б., посвідчення №00865 від 17.08.13

За участю представників сторін:

від позивача: Лазуренко К.О., представник, довіреність №4/10-637 від 18.12.13;

від відповідача: Сорокін В.В., представник, довіреність №53/юр-2 від 08.01.14;

від третьої особи: Путря А.П., представник, довіреність №2555/9/10-12 від 28.01.14;

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 року у справі №13/262-10

за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

про внесення змін до п.4.1. договору оренди земельної ділянки

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 року у справі № 13/262-10 (суддя Первушин Ю.Ю.) змінено пункт 4.1 договору оренди земельної ділянки від 12.04.2005 року та викладено його в наступній редакції: "Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України "Про оренду землі" та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 року №39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої законом України "Про оренду землі". Присуджено до стягнення з відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" в доход державного бюджету України 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

Не погодившись з рішенням суду, відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 року по справі №13/262-10, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дніпропетровська міська рада відзив на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 року провадження у справі № 13/262-10 було зупинено до закінчення розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 5005/2135/2011 за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", м. Дніпропетровськ до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ про визнання недійсним договору оренди землі від 12.04.2005 року.

В свою чергу ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2011 року провадження у справі № 5005/2135/2011 було зупинено до вирішення Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська справи № 2а-3609/11 за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", м. Дніпропетровськ до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ про визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 16.02.2005 року № 130/25 "Про передачу земельних ділянок за адресами: вул. Маяковського, 31, 37, 45, вул. Коксохімічна, 3, вул. Киринаківська, 30 в оренду відкритому акціонерному товариству "Дніпропетровський трубний завод" (а.с. 140-141).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2013 року у справі № 5005/2135/2011 прийнято відмову відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" від позову і припинено провадження у справі (а.с. 166-167).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року провадження у справі № 13/262-10 було поновлено, у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення.

Заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.04.2005 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством „Дніпропетровський трубний завод" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 15,8247 га, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Киринаківська, 30.

Згідно п. 4.1 вказаного договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1(%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Законом України від 03.06.2008 року № 309-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в Закон України „Про оренду землі" були внесені зміни, зокрема, частина четверта та п'ята статті 21 була викладена у такій редакції:

«Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України „Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України „Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині».

Вказаний Закон №309-VI набрав чинності з моменту опублікування, а саме з 04.06.2008 року.

Таким чином, у відповідності з Законом №309-VI з 04.06.2008 року розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України „Про плату за землю".

06.08.2008 року Дніпропетровською міськрадою було прийнято рішення № 39/35 „Про внесення змін до рішень міської ради в галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до чинного законодавства". Згідно цього рішення п. 3 рішення Дніпропетровської міськради від 23.01.2008 року № 2/27 „Про внесення змін до рішень міськради у галузі земельних відносин" було викладено у новій редакції: " 3. До моменту прийняття міською радою рішення про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2006 року № 4/8 „ Про ставки річної орендної плати за земельні ділянки" встановити річну орендну плату за користування земельними ділянками у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України „Про оренду землі", незалежно від мети використання".

10.08.2010 року Дніпропетровська міська рада направила на адресу відповідача вимогу про приведення договору оренди землі до вимог законодавства, яка відповідачем залишена без реагування.

Статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський трубний завод", третя особа без самостійних вимог, на стороні позивача: спеціалізована державна інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, в якому просив змінити п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 12.04.2005 pоку, укладеного між Дніпропетровською міською радою та відкритим акціонерним товариством „Дніпропетровський трубний завод", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №2243 та в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 07.07.2005 року за №040510400544, виклавши його в наступній редакції:

„4.1 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України „Про оренду землі" та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України „Про плату за землю" та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 року № 39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати встановленої Законом України „Про оренду землі".

Таким чином предметом даного спору є зобов'язання внести зміни до умов договору оренди у відповідності із змінами, які внесені до ст. 21 Закону України „Про оренду землі".

Дослідивши наявні матеріали справи і подані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності із ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

В силу ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 6 Цивільного Кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно ч. 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У пункті 4.7 договору вказано, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами у договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

У відповідності із статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вказувалось вище, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008р. №309-VІ (309-17) внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

У позовній заяві прокурор посилається на рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 року № 39/35 як на підставу внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки від 12.04.2005 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою і відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод".

У рішенні Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 року № 39/35 зазначається, що підставою для його прийняття є необхідність приведення раніше прийнятих рішень до норм діючого законодавства, зокрема, Закону України „Про оренду землі", Закону України „Про плату за землю", Закону України „Про місцеве самоврядування", з урахуванням положень зазначеного вище Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року № 309-VI.

Разом з тим, вказаний Закон України від 03.06.2008 року № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», на який посилається Дніпропетровська міська рада, не містить приписів чи інших вказівок щодо зміни або перегляду узгодженої у відповідних договорах розмірів орендної плати, як і обов'язку сторін на зміну певних умов укладених між ними договорів, що, зокрема, суперечило б вимогам ст. 203,525 Цивільного кодексу України щодо свободи волевиявлення учасника правочину та недопустимості односторонньої зміни умов зобов'язання.

Оскільки Закон України від 03.06.2008 року № 309-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не містить вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі в частині розміру орендної плати у відповідність з вказаним законом, та зважаючи на положення ст. 58 Конституції України, норми ч.ч. 4,5 ст. 21 Закону України „Про оренду землі" (в редакції Закону України від 03.06.2008 року № 309-VI) не мають зворотної дії у часі, і не можуть бути підставою для внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, які укладалися до прийняття відповідних Закону і рішення міської ради.

Про зазначене йдеться і у постанові Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.12.2013 року, прийнятої у справі №2а-3609/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» до Дніпропетровської міської ради щодо визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 року № 39/35, якою у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» відмовлено з урахуванням того, що оскаржуване рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 року № 39/35 не стосується прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» щодо виконання умов договору оренди земельних ділянок, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 12.04.2005 року, відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» не є суб'єктом відносин, щодо якого прийнято вказане оскаржуване рішення Дніпропетровської міської ради, а отже у нього відсутнє право на оскарження зазначеного рішення (а.с. 168). Вказана постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.

Відповідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З урахуванням викладеного рішення господарського суду підлягає скасуванню.

03.03.2014 року відповідачем до апеляційного господарського суду подано клопотання про заміну відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" на публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод".

Відповідно до ч. 1,2 ст. 25 Господарського процесуального кодексу у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно п.1.4 Статуту публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" останнє є повним правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод".

З огляду на те, що питання про заміну сторони її правонаступником може бути вирішено на будь-якій стадії судового процесу, колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну відповідача у справі - відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод".

Керуючись ст. ст. 25, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провести заміну відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод".

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 року у справі №13/262-10 скасувати.

У позові відмовити.

У відповідності із ст. 122 Господарського процесуального кодексу України припинити стягнення за наказами господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010 року, виданими на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 року.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 17.03.14р.