Ухвала

від 22.01.2014 по справі 0870/9390/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2014 рокусправа № 0870/9390/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі №0870/9390/12 за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» до про Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Запорізький Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (далі по тексту - Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі по тексту - Відповідач), в якому просило, з урахуванням уточнень, визнати нечинними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення № 00012922-11 від 09.07.2012р. про сплату 3 268 018,73 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування сум штрафних (фінансових) санкцій в сумі 91879,31 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000842302 від 19.04.2012 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 76579,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000822302 від 19.04.2012 р. про сплату 457886,00 грн. грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та застосування сум штрафних (фінансових) санкцій в сумі 105643,50 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №0870/9390/12. (т.1, а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами планової виїзної перевірки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі №0870/9390/12 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №00012922-11 від 09.07.2012 р. про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3 249 636,73 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 91879,31 грн.; податкове повідомлення - рішення №0000842302 від 19.04.2012 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 76 579,00 грн.; податкове повідомлення - рішення №0000822302 від 19.04.2012 р. про визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 441902,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 101647,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. (суддя - Мінаєва К.В.) (т.5, а.с.91-101)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі №0870/9390/12 та відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає, що виходячи з відсутності документів, що підтверджують придбання Позивачем поставленої на його користь продукції, дії ДПІ щодо винесення податкових повідомлень-рішень є такими, що відповідають приписам діючого законодавства.

17 січня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№ 2586/14 надійшли заперечення Позивача на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на дотримання при винесенні оскаржуваного судового рішення норм чинного законодавства, просить залишити без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі №0870/9390/12.

Представник Відповідача, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, повністю підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники Позивача, кожен окремо, просили суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити за її необґрунтованості та безпідставності, а рішення суду першої інстанції, як вмотивоване та законне, залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень № 00012922-11 від 09.07.2012р.; №0000842302 від 19.04.2012 р.; № 0000822302 від 19.04.2012 р. - є предметом судового спору.

Сторони щодо встановлених судом фактичних обставин справи, заперечень не заявляли.

Суд розглядає справу в межах апеляційного оскарження.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Податковим кодексом України; Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"; Законом України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини по справі об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між Позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами і правомірність формування витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Разом з тим, обґрунтованим є висновок про порушення пункту 44.1, ст.44, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, ДП «Запорізький Облавтодор ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» щодо неправомірного віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та до складу витрат - витрат по придбанню ТМЦ від постачальника ТОВ «Ново-Світ» по операціях, відповідні первинні документі по яких є такими, що не підтверджують виконання господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фахівцями відповідача по справі проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт №14/23-2/32025623 від 06.04.2012 р.

Згідно наданої суду ксерокопії вказаного акту, перевіркою встановлено порушення:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3., пп. 5.4.10. п. 5.4., п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12, абзацу другого п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1.5., п. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за № 271/7592 та заниження податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. на загальну суму 938 312 грн., у тому числі по періодах: півріччя 2010 року у сумі 681 825 грн.; 3 квартали 2010 року у сумі 877 939 грн.; 2010 рік у сумі 374 943 грн.; 1 квартал 2011 року у сумі 563 369 грн.;

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено з від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. на загальну суму 76 579 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2010 року у сумі 76 579 грн.;

- п.44.1, ст.44, п.135.1, п.135.2, пп.135.5.4 пп.135.5.5, пп.135.5.10, п.135.5 ст.135 пп.135.5.5 п.135.5, ст.,135, пп.137.1.2 п.137.1 ст.137, п.138.2, пп.138.8.1, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.159.1.2, пп.159.1.4, пп.159.1.5 п. 159.1 ст.159, п.5 підрозділу 4 розділу XX Перехідні Положення, п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України, за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011р., заниження податку на прибуток у розмірі - 2 970 540,0 грн. в т.ч. по періодах: 2 квартал 2011 року - 1081,0 грн.; 2-3 квартали 2011 року - 2 069 682,0 грн.; 2-4 квартали 2011 року - 2 970 540,0 грн.;

- п. 1.3 ст.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п 201.10 ст. 201, п 198.1, п 198.3, п 198.4 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість, на загальну суму 457884,68 грн.

19 квітня 2012 року Відповідачем, на підставі акту перевірки від 06.04.2012 року №14/23-2/32025623, прийнято спірні податкові повідомлення - рішення №0000812302, №0000331702, №0000842302 та №0000822302 від 19.04.2012 р.

Податковим повідомленням - рішенням №0000812302 Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4002588,75 грн., в т.ч. за основним платежем 3908852,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 93736,75 грн. Податковим повідомленням - рішенням №0000331702 Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 39793,34 грн., в т.ч. за основним платежем 31437,53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8355,81 грн. Податковим повідомленням - рішенням №0000842302 Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 76579,00 грн. Податковим повідомленням - рішенням №0000822302 Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 588672,50 грн., в т.ч. за основним платежем 478000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 110672,50 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Однак скарги заявника були залишені без задоволення, а прийняті податкові повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, за позицією податкового органу, Позивачем були порушені п. 12.1. статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 159.1 ст.159 Податкового Кодексу України, якими передбачено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, не погоджується з такими висновками Відповідача та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Як зазначено в акті перевірки, на порушення пп. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток затвердженої наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29.03.2003 р. № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за № 271/7592, Позивачем по даній адміністративній справі не включено до складу валових доходів частину непогашеної заборгованості перед ПП "ОСОБА_2" у розмірі 46468,00 грн., що призвело до заниження валових доходів за 1 квартал 2011 р. на загальну суму 46468,00 грн.; непогашену заборгованість перед ПП "Торгсервіс" у 2 кварталі 2010 р. у розмірі 2155918,00 грн., що призвело до заниження валових доходів за 2010 рік на загальну суму 2155918,00 грн.; непогашену заборгованість перед ПП "Торгсервіс" у 1 кварталі 2011 р. у розмірі 2088658,00 грн., що призвело до заниження валових доходів за 1 квартал 2011 р. на загальну суму 2088658,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду м. Запоріжжя від 31.01.2011 по справі № 32/391-4/86/10 за позовом ПП "ОСОБА_2" до відповідача ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 65106,45 грн. заборгованості, позов задоволено частково, стягнуто з ДП "Запорізький облавтодор" на користь приватного підприємства "ОСОБА_2" 48468,20 грн. основного боргу, 2 573, 46 грн. 3% річних, 8 193,67 грн. інфляційних витрат, 603,51 грн. державного мита, 214,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На думку податкового органу, оскільки рішення Господарського суду м. Запоріжжя від 31.01.2011 по справі № 32/391-4/86/10 за позовом ПП "ОСОБА_2" до відповідача ДП «Запорізький облавтодор» підписане "04" лютого 2011 р., набрало законної сили 14.02.2011 р. та основна сума боргу у сумі 48468,20 грн. протягом 30 календарних днів від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини), а саме до 16.03.2011 р. сплачена частково у сумі 2 000,00 грн., то частина непогашеної заборгованості у розмірі 46 468,20 грн. підлягає включенню до складу валових доходів. Частина заборгованості погашена 01.12.2011 р. у сумі 975,96 грн. підлягає включенню до складу інших витрат у 4 кварталі 2011 р., а саме у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у податковому обліку ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» операція щодо врегулювання заборгованості, визнаної судом до стягнення не знайшла свого відображення.

Рішенням Господарського суду м. Запоріжжя від 27.04.2010 по справі № 27/73/10 за позовом ПП "Торгсервіс" (код ЄДРПОУ 25677659) до відповідача ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 2 343 835 грн. 78 коп., в тому числі: 2 155 918,18 грн. заборгованості за договором поставки № 15/06 П від 10.02.2006 р., 71739,26 грн. втрат від інфляції, 15314,40 грн. - три відсотка річних та 100 863,94 грн. пені за неналежне виконання умов договору, позовні вимоги задоволено, стягнуто з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги "України" на користь Приватного підприємства "Торгсервіс" 2 155 918 грн. 18 коп. основного боргу, 152945 грн. 50 коп. пені, 23 111 грн. 16 коп. 3 % річних, 91 грн. 41 коп. індексу інфляції, 24 237 грн. 16 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За позицією Відповідача, оскільки рішенням Господарського суду м. Запоріжжя від 27.04.2010 р. у справі № 27/73/10 за позовом ПП "Торгсервіс" до відповідача ДП «Запорізький облавтодор» підписане 29.04.2010 року, набрало законної сили 11.05.2010 р., основна сума боргу у сумі 2 155 918,18 грн. протягом 30 календарних днів від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини), а саме до 10.06.2010 р. залишилася непогашеною заборгованістю та підлягає включенню до складу валових доходів у 2 кварталі 2010 р. у розмірі 2 155 918,18 грн.

Однак, зазначена заборгованість погашена у грудні 2010 р. у повному обсязі та підлягає включенню до валових витрат у 4 кварталі 2010 р. у розмірі 2 155 918,18 грн.

ДП "Запорізький Облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"" з рахунку у філії АТ «Укрінбанк» у м. Запоріжжя 29.12.2010 р. платіжним дорученням перераховано суму заборгованості у сумі 2 448 189,00 грн., визнану до стягнення Рішенням Господарського суду м. Запоріжжя від 27.04.2010 по справі № 27/73/10, з них основного боргу у сумі 2155918,18 грн.

Рішенням Господарського суду м. Запоріжжя від 22.12.2010 по справі № 18/257/10 за позовом ПП "Торгсервіс" до відповідача ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 2 562 353,22 грн., із яких: 2 358 989,03 грн. основний борг із урахуванням індексу інфляції, 167 608,66 грн. пені та 35 755,53 грн. 3 % річних, на підставі договору поставки № 15/06 П від 10.02.2006 р., стягнуто з дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь приватного підприємства "Торгсервіс" 2088658,07 грн. основного боргу, 33043,21 грн. 3 % річних, 23 037,46 грн. державного мита та 212,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На думку податкового органу, враховуючи, що рішення Господарського суду м. Запоріжжя від 22.12.2010 р. по справі № 18/257/10 за позовом ПП "Торгсервіс" до відповідача ДП «Запорізький облавтодор» підписане 22.12.2010 року, набрало законної сили 02.01.2011 p., основна сума боргу в розмірі 2 088 658,07 грн. протягом 30 календарних днів від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини), а саме до 01.02.2011 р. залишилася непогашеною заборгованістю та підлягає включенню до складу валових доходів у 1 кварталі 2011 р. у розмірі 2088658,07 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» звернулося до ПП "Торгсервіс" про розстрочку виконання рішення суду від 22.12.2010 по справі № 18/257/10. Ухвалою Господарського суду Запорізької області заяву дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України» про розстрочення виконання рішення суду від 22.12.2010 р. у справі № 18/257/10 задоволено. Розстрочено виконання рішення суду від 22.12.2010 р. у справі № 18/257/10 про стягнення 2088658,07 грн. боргу, 33 043,21 грн. 3 % річних та 23249,64 грн. судових витрат, на чотири місяці: до 05.07.2011 р. 536 237,73 грн.; до 05.08.2011 р. 536 237,73 грн.; до 05.09.2011 р. 536 237,73 грн.; до 05.10.2011 р. 536 237,73 грн.

Зазначена заборгованість погашена у повному обсязі, а саме у серпні 2011 р. у сумі 250000,00 грн. та у листопаді 2011 р. у сумі 1 838 658,07 грн., та підлягає включенню до витрат у 3 кварталі 2011 р. у розмірі 250 000,00 грн. тау 4 кварталі 2011 р. у розмірі 1 838 658,07 грн.

Крім того, акт перевірки містить висновок стосовно того, що Позивачем порушено п.5 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового Кодексу України, а саме - занижено доходи на суму непогашеної заборгованості, визнаної судом, зменшену на суму погашеної заборгованості по підприємству ТОВ НВП «САІ», ТОВ «ГАММА», ВБК «Фірма «Карпати», ТОВ «Труд».

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2011р. по справі №20/5009/4558/11 за позовом Виробничо-будівельного кооператива «Фірма "Карпати» до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості у сумі 1819414,63 грн. позов задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" суму 1819414,63 грн. основного боргу, суму 10810,52 грн. пені, 18302,26 грн. державного мита, суму 234,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідачем вказано на те, що рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2011 р. по справі №20/5009/4558/11 набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання, рішення підписано у повному обсязі 30.09.2011 р., тобто, у 4 кварталі 2011р. у ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» повинно було зменшити вартість заборгованості, визнаної судом по контрагенту ВБК «Фірма «Карпати» у сумі 1 819 414,63 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2011р. по справі №1/5009/4922/11 за позовом ТОВ «Труд» до ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення основного боргу у сумі 2 225 006,19 грн. позов задоволено, стягнуто з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерого товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Труд» 2225006,19 грн. основного боргу; 171 965 грн. 55 коп. пені; 68 204) грн. 24 коп. 3% річних та 202605,35 грн. інфляційних втрат; 25 500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В акті перевірки визначено, що рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2011р. по справі №1/5009/4922/11 набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 30.09.2011 р. Тобто, у 4 кв. 2011р. у ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» повинно було зменшити вартість заборгованості, визнаної судом по контрагенту ТОВ «Труд» у сумі 2 225 006,39 грн. та збільшити на суму погашеної заборгованості у сумі 100 000,0 грн., тобто зменшити витрати на суму 2 125 006,39 грн. (2 225 006,39 грн. - 100 000,00 грн.)

Також, рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.03.2011р. по справі № 28/5009/946/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "САІ" до відповідача дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості, позов задоволено, стягнуто з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «САІ» 5 281 693 грн. 33 коп. основного боргу, 133 370 грн.85 коп. інфляційних втрат, 266 347 грн. 55 коп. пені, 51 111 грн. 88 коп. 3% річних, 20 000 грн. витрат на послуги адвоката, 25 500грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. по справі №28/5009/946/11 апеляційну скаргу ДП «Запорізький облавтодор» на рішення від 29.03.2011 р. залишено без задоволення, рішення від 29.03.2011 р. по справі залишено без змін.

Як вказує Відповідач, заходи щодо стягнення заборгованості з ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ТОВ НВП «САІ» почали здійснюватися до 01.04.2011 р., тому при оподаткуванні сумнівної та безнадійної заборгованості слід користуватися нормами п.5 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового Кодексу України. 30 календарним днем від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) є 22 липня 2011р. (22 червня 2011р. + 30 календарних днів), тобто у 3 кв. 2011р. у ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» виникає зобов'язання щодо збільшення доходу на суму сумнівної заборгованості по ТОВ НВП «САІ» на суму 277072 грн., зменшену на суму погашеної заборгованості.

Однак, колегія суддів приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, звертає увагу на те, що Позивач по справі звернулося з заявою до Господарського суду Запорізької області про розстрочку виконання рішення суду від 29.03.2011 р. у справі № 28/5009/946/11. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.12.2011 р. по справі № 28/5009/946/11 розстрочено виконання судового рішення у справі № 28/5009/946/11 від 29.03.2011 р. шляхом реструктуризації заборгованості ДП "Запорізький облавтодор" в сумі 5778259,61 грн., починаючи з січня 2012 року.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.07.2011 р. у справі №1/5009/3188/11 за позовом ТОВ «Гамма» до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 2934652,59 грн. стягнуто з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма» 2 467 480,70 грн. основного боргу, 40 363, 76 грн. пені 100 709, 35 грн. 3% річних та 326017, 60 грн., інфляційних втрат, 25245 грн., державного мита та 233,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

За позицією податкового органу, оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 14.07.2011р. по справі № 1/5009/3188/11 набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, яке оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, « 19» липня 2011 року.», то у 3 кварталі 2011 р. ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» повинно було зменшити вартість заборгованості, визнаної судом такою, що підлягає стягненню, по контрагенту ТОВ «Гамма» у сумі 2 467 480,70 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком останнього так як, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.08.2011 р. по справі № 1/5009/3188/11 розстрочено виконання рішення суду від 14.07.2011 р. по справі №1/5009/3188/11 щодо стягнення з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма» 2960050,05 грн., які складаються з: 2 467 480 грн.70 коп. основного боргу, 10709 грн. 35 коп. 3% річних, 40 363 грн.76 коп. пені, 326 017 грн.60 коп. інфляційних втрат, 25 245 грн. державного мита та 233 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Залишаючи апеляційні вимоги Відповідача без задоволення, колегія судді керується положеннями п. 12.1. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», котрими передбачено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. Відповідно до пп. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону - платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Нормами п.5 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового Кодексу України, яким визначено, що норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу.

З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку: порядок урегулювання сумнівної заборгованості, щодо якої заходи із стягнення розпочато до набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Якщо в майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити витрати на суму оскаржуваної заборгованості;

у разі якщо платник податку оскаржує рішення суду в порядку, встановленому законом, збільшення доходу, передбачене цим пунктом, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судом;

платник податку - покупець зобов'язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією;

б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

З правового аналізу вказаних законодавчих норм вбачається обов'язок платника збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини). Отже, такий обов'язок виникає у платника в разі, якщо є заборгованість, визнана судом, та вона не є погашеною. Ухвала суду про розстрочення виконання рішення суду встановлює новий строк та порядок погашення суми боргу, що зумовлює відсутність обов'язку сплати до строку, встановленого судом, та відсутність обов'язку збільшення валових доходів.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що з наданого Відповідачем розрахунку донарахованих Позивачу зобов'язань та штрафних санкцій не вбачається здійснення такого розрахунку за кожним судовим рішенням про стягнення.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності порушення з боку Позивачем п. 12.1. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.5 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового Кодексу України в частині сум при наявності ухвал про розстрочення виконання судового рішення.

Крім того, за позицією заявника апеляційної скарги, Позивачем були порушені пп.135.5.4 п.135 ст.135 Податкового кодексу України, а саме не включення підприємством до складу доходу вартості отриманого при ліквідації основних засобів металобрухту, в результаті чого занижено доход, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суд зауважує наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що філія «Василівський райавтодор» ДП «Запорізький Облавтодор» при ліквідації основних засобів отримала матеріали в 3 кварталі 2011 р. на суму 35 648 грн. та 4 кварталі 2011 р. на суму 12 500 грн. Філія "Запорізька ДЕД" ДП «Запорізький Облавтодор при ліквідації основних засобів отримала металобрухт на суму 130 122 грн.

Як зазначено в акті перевірки, отримані філіями від ліквідації основних засобів матеріали та металобрухт в сумі 48 148 грн. та 130 122 грн. необхідно включити відповідно пп.135.5.4 п.135 ст.135 Податкового кодексу України до доходу.

Однак, згідно до пп. 146.16 ст. 146 Податкового кодексу України у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

У разі реалізації ТМЦ, отриманих в результаті ліквідації основних засобів, їх вартість, за якою вони раніше визнавались активом, включається до складу витрат відповідно до пп. 138.8 ст. 138 ПКУ як прямі матеріальні витрати. Одночасно за датою переходу покупцеві права власності на такі ТМЦ до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, включається вартість таких ТМЦ, за якою вони продаються (пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що вартість товарно матеріальних цінностей, отриманих в результаті ліквідації основних засобів, включається до складу доходу під час здійснення їх продажу.

Таким чином, на підставі зазначеного, колегія суддів вважає висновки податкового органу про порушення Позивачем п.п.135.5.4 п.135 ст.135 Податкового кодексу України - необгрунтованими.

Також колегія суддів не може погодитись з висновками заявника апеляційної скарги стосовно порушень податкового законодавства Позивачем по його взаємовідносинах з контрагентами ПП «Запоріжвуглемаш», ТОВ «Маркон груп Ко», ТОВ «ТД «Фінпрофіль», ТОВ «Ново Світ», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Цоколь», ТОВ «Енерговосток», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ФОП ОСОБА_1, ПП «Фірма Володар», ПП «Вікторія - 2007».

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для нарахування податкового кредиту, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є податкова накладна, що видається платником податку на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість, які були включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які видані вищезазначеними контрагентами Позивача.

Згідно Акту податкового органу, перевіркою не встановлено будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних. Податкові накладні видані підприємствами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності, платниками податку на додану вартість.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону України, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження реальності здійснених господарських операцій надано належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних доказів про умисність укладення правочинів між Позивачем та зазначеними в акті-перевірки підприємствами - контрагентами останнього, з метою, які завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених Позивачем господарських операцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок Відповідача щодо незаконності віднесення сум витрат до валових, а також сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про безтоварність або невідповідність закону вчинених господарських операцій. Придбані позивачем товари (роботи, послуги) у ПП «Запоріжвуглемаш», ТОВ «Маркон груп Ко», ТОВ «ТД «Фінпрофіль», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Цоколь», ТОВ «Енерговосток», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ФОП ОСОБА_1, ПП «Фірма Володар», ПП «Вікторія - 2007» використовувалися на виконання робіт по ремонту, утриманню та будівництву автомобільних доріг загального користування, що безпосередньо впливало на результат діяльності ДП "Запорізький Облавтодор" та було направлено на отримання доходу, що підтверджується актами виконаних підрядних робіт форми № 2-КБ, підписаними замовником та підрядником.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що на підставі лише актів невиїзних позапланових перевірок ПП «Запоріжвуглемаш», ТОВ «Маркон груп Ко», ТОВ «ТД «Фінпрофіль», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Цоколь», ТОВ «Енерговосток», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ФОП ОСОБА_1, ПП «Фірма Володар», ПП «Вікторія - 2007» неможливо дійти висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій. Висновки вищевказаних актів перевірок містять лише інформацію про виявлені порушення вимог податкового законодавства саме з боку вказаних юридичних осіб, а не його контрагентів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 12 грудня 2012р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012р. у справі №0870\9390\12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а вразі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу - з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 27 січня 2014р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна