Рішення

від 11.03.2014 по справі 922/228/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р.Справа № 922/228/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ " Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж", м. Харків до ТОВ "Укрцентр-Газсервіс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Чумаченко М.М., дов. № 049 від 23.01.14 р. та Невзгляд Н.О., дов. № 320 від 02.12.13 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-Газсервіс" заборгованість в сумі 6400,00 грн., 2096,46 грн. пені, 640,00 грн. штрафу, 3% річних в сумі 16,14 грн. та 1827,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором оренди виробничого приміщення № 32 від 01.01.13 р.

07.03.14 р. позивач через канцелярію суду надав заяву (вх.№ 7819), в якій відмовився від позову в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 640,00 грн. В решті, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Враховуючи, що відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач до прийняття рішення по справі має право відмовитись від позову, а також те, що вказана заява не суперечить вимогам чинного господарського процесуального законодавства та не порушує прав чи законних інтересів сторін, держави або інших осіб, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення штрафу в сумі 640,00 грн. та припиняє в цій частині провадження у даній справі, відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

Представники позивача в судовому засіданні 11.03.14 р. позовні вимоги, з урахуванням заяви (вх.№ 7819 від 07.03.14 р.), підтримали в повному обсязі та надали додаткові документи.

Суд, дослідивши надані документи, долучив їх до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 11.03.14 р. не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 26).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами був укладений договір оренди виробничого приміщення (далі - договір) № 32 від 01.01.13 р. (а.с. 10-13), відповідно до умов якого (п. 1.1), орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке розташовано за адресою: Харківська область. Харківський район, смт. Пісочин. вул. Полтавський шлях. 337. літера "А-4-15", загальною площею 240,00 кв.м (далі - майно).

Згідно з п. 3.1 договору, за використання приміщення відповідач сплачує позивачу договірну орендну плату без сплати комунальних платежів та експлуатаційних витрат. Договірна орендна плата визначається протоколом узгодження орендної плати, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до протоколу узгодження орендної плати (а.с. 51), орендна плата за спірним договором складає 1200,00 грн. в місяць.

Сторони в договорі домовились (п. 2.1), що відповідач вступає в строкове платне користування нежитлового приміщення в день підписання акту приймання-передачі майна.

Позивач виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором, передав відповідачеві майно, що є предметом цього договору, а саме нежитлове приміщення, яке розташовано за адресою: Харківська область. Харківський район, смт. Пісочин. вул. Полтавський шлях. 337. літера "А-4-15", загальною площею 240,00 кв.м, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі орендованого майна 01.01.13 р. (а.с. 50), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Пункт 3.2 договору встановлює, що орендна плата сплачується відповідачем щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, за який оплачується орендна плата, шляхом виплати 100% суми орендної плати.

Згідно з п.4.2 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі, встановлені договором.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором оренди щодо сплати орендної плати за період з липня по грудень 2013 року не виконав належним чином і в повному обсязі, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем склала 6400,00 грн.

18.11.2013 року позивач, маючи намір мирно врегулювати спір, звернувся до відповідача з претензією (а.с.14), в якій просив розірвати договір оренди, сплатити заборгованість та повернути приміщення у відповідному стані. Але, на сьогоднішній день, жодної відповіді відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 6400,00 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 6400,00 грн. (сума основного боргу).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2096,46 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 8.2 договору № 32 від 01.01.2013 р., сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов спірного договору (п. 3.2), орендна плата сплачується відповідачем щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, за який оплачується орендна плата, шляхом виплати 100% суми орендної плати, тобто, у разі неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, прострочка його виконання настає з 11 числа місяця, за який оплачується орендна плата.

Оскільки зобов'язання щодо сплати орендних платежів носять відокремлений характер, суд зазначає, що пеня має нараховуватись щодо кожного місяця окремо.

Проте, позивачем, при розрахунку штрафних санкцій, вищезазначена особливість не була врахована, більш того, до суми боргу, на яку нараховувалась пеня, позивачем додавалась сума пені за період прострочення, що також є неправомірним, оскільки в такому випадку нараховується пеня на пеню.

Крім того, з розрахунку позивача вбачається, що у липні 2013 року відповідач сплатив 800,00 грн., отже, прострочення відповідача та нарахування пені на заборгованість за липень 2013 року в сумі 400,00 грн. настає з 11.07.13 р. (а не з 11.06.13 р., як зазначено в розрахунку позивача) та закінчується 10.12.13 р., тобто у визначений позивачем час. Зазначене стосується також заборгованості за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 р.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача пені такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 152,15 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 16,14 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 256, 258, 261, 267, 526, 530, 610-612 625, 785 ЦК України, ст. 193, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-Газсервіс" (61010, м. Харків, вул. Чугуївська, 12, код ЄДРПОУ 32760739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 33, код ЄДРПОУ 00121873) 6400,00 грн. заборгованості, 152,15 грн. пені, 3% річних в сумі 16,14 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1409,70 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 640,00 грн. штрафу припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.03.2014 р.

Суддя Т.В. Інте