Постанова

від 10.07.2014 по справі 922/228/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Справа № 922/228/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіФролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-Газсервіс" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року у справі№ 922/228/14 господарського судуХарківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-Газсервіс" простягнення коштів

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився, - відповідача:не з'явився ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" (далі за текстом - ТОВ "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-Газсервіс" (далі за текстом - ТОВ "Укрцентр-Газсервіс") про стягнення коштів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.03.2014 року у справі № 922/228/14 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" на користь ТОВ "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" 6 400, 00 грн. заборгованості, 152, 15 грн. пені, 3 % річних в сумі 16, 14 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 640, 00 грн. штрафу припинено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2014 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року у справі № 922/228/14 апеляційну скаргу ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року у справі № 922/228/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 525, 526, 609, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 291 Господарського кодексу України, ст. ст. 36, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.07.2014 року № 03-05/949 для розгляду касаційної скарги у справі № 922/228/14 у зв'язку з виходом з відпустки судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2013 року ТОВ "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" (орендодавець) та ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" (орендар) уклали договір оренди виробничого приміщення № 32, згідно п. п. 1.1., 1.2. якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне володіння та користування нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Полтавський шлях, 337, літера А-4-15, загальною площею 240, 00 кв. м. Майно передається з метою виробничої діяльності орендаря.

Положеннями п. 2.1. вищевказаного Договору орендар вступає в строкове платне користування майном в день підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що згідно акту приймання-передачі від 01.01.2013 ТОВ "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" передало, а ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" прийняло нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Полтавський шлях, 337, літера А-4-15, загальною площею 240, 00 кв. м, з приміткою: "приміщення знаходиться в належному стані. Зауважень немає", який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до п. 3.1. Договору за використання приміщення орендар сплачує орендарю договірну орендну плату, без урахування комунальних платежів та експлуатаційних витрат. Договірна орендна плата визначається згідно Протоколу узгодження орендної плати, який є невід'ємною частиною даного договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони узгодили орендну плату, яка, відповідно до протоколу узгодження орендної плати, складає 1 200, 00 грн. (в тому числі ПДВ) в місяць.

Згідно п. 3.2. Договору орендна плата сплачується орендарем орендодавцю щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, за який оплачується орендна плата, шляхом виплати 100 % суми орендної плати, встановленої пунктом 3.1. Договору на розрахунковий рахунок або касу орендодавця.

Пунктом 4.2. Договору сторони закріпили обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 9.1. Договору, останній укладений строком до 31.12.2013 року включно та набирає чинності з моменту його підписання.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.11.2013 року, позивач, у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за період червень-листопад 2013 року, звернувся до відповідача з претензією № 285, в якій просив розірвати договір оренди, сплатити заборгованість та повернути приміщення у відповідному стані.

Крім того, судами досліджено, що внаслідок подальшого невиконання ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за період з липня по грудень 2013 року, у нього утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 6 400, 00 грн., що стало підставою для нарахування пені, штрафу та 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України закріплено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи відсутність встановлену судами доказів сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у сумі 6 400, 00 грн., суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 6 400, 00 грн.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Нормами ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України закріплено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, сторони умовами Договору передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України, зокрема, пунктом 8.2. Договору передбачено за порушення строку оплати орендної плати орендатор виплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на той період, за кожний день прострочення платежу.

Положеннями п. 3.2. Договору сторони узгодили, що орендна плата сплачується відповідачем щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, за який оплачується орендна плата, шляхом виплати 100 % суми орендної плати, тобто, у разі неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, прострочка його виконання настає з 11 числа місяця, за який оплачується орендна плата.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, якими здійснено перевірку суми нарахованої суми пені та враховані допущені позивачем помилки у розрахунку пені, про обґрунтованість пені в розмірі 152, 15 грн. у зв'язку з чим правомірно їх задовольнили, а в задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені - відмовили.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 16, 14 грн.

Необґрунтованими є доводи скаржника стосовно недоведеності користування спірним майном у зв'язку з відсутністю актів-приймання передачі послуг по оренді з огляду на те, що відповідно до акту приймання-передачі від 01.01.2013 року (який підписаний з боку відповідача генеральним директором Павленко А.В. та скріплений печаткою підприємства) ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" прийняло нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Полтавський шлях, 337, літера А-4-15, загальною площею 240, 00 кв. м в користування за плату на певний строк, відповідно до умов договору та вимог ст. 759 Цивільного кодексу України. Актів приймання передачі послуг по оренді умовами договору не передбачено.

Посилання відповідача на неправомірність стягнення орендної плати, оскільки відносини з оренди нежитлового приміщення припинені між сторонами у зв'язку із загибеллю предмета оренди в серпні 2013 року, судами обґрунтовано відхилено з огляд на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що довідкою Харківського районного управління головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 12.05.2014 року № 1099, підтверджено факт пожежі, що виникла 20.06.2013 року у приміщенні ТОВ ХМВП "Електропівденмонтаж", за адресою: сел. Пісочин, вул. Полтавське шосе, 337 однак, відповідачем не доведено, що пожежа, яка виникла в приміщенні, яке було предметом оренди спірного договору призвела до загибелі предмету оренди, а докази ступеня пошкодження предмета оренди відсутні, тому суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності можливості встановити ступень пошкодження оренди.

За приписами ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Разом з тим, особи, які уклали договір, можуть у випадках, передбачених чинним законодавством або договором, відмовитись від договору в односторонньому порядку.

Можливість односторонньої відмови від договору передбачено ст. 782 Цивільного кодексу України, зокрема, для односторонньої відмови достатньо заяви однієї сторони.

Сторона має право вважати себе такою, що перебуває у договірних зобов'язаннях до того часу, поки не отримає інформацію про інше.

Відповідач не надав доказів направлення позивачу повідомлення про свій намір відмовитись від спірного договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору та небажанням продовжувати дію договору на наступний рік, 18.11.2013 року на адресу відповідача направив претензію про розірвання договору оренди, вимогою про сплату заборгованості по орендній платі та повернення приміщення у відповідному стані. Докази відповіді на претензію відсутні.

27.02.2014 року позивач повторно звернувся до ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" з вимогою № 161 про повернення приміщення у відповідному стані відповідно до умов договору.

Положеннями п. 2.4. Договору оренди сторони погодили, що у випадку закінчення дії даного договору, майно повертається орендарем орендодавцю у стані не гіршому, ніж на момент підписання договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з дня підписання сторонами акту приймання-передачі.

Як встановлено судами, ТОВ "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" передало, а ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" прийняло нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Полтавський шлях, 337, літера А-4-15, загальною площею 240, 00 кв. м, з приміткою: "приміщення знаходиться в належному стані. Зауважень немає."

За приписами ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Господарськими судами встановлено, що вищезазначене майно не було повернуто відповідачем позивачу; в матеріалах справи відсутні докази повернення майна; всупереч п. 2.4. Договору сторонами не підписаний відповідний акт прийому-передачі об'єкту оренди.

Положеннями п. 9.4. Договору оренди виробничого приміщення № 32 від 01.01.2013 року сторони погодили, що припинення дії договору в разі наявності заборгованості більше ніж за один місяць, є суб'єктивним правом на відмову від договору найму, підставою для ініціювання орендарем припинення договору у зв'язку з порушенням його умов, яким орендодавець може скористатись, а не періодом, яким, на думку відповідача, повинно бути обмежено стягнення орендної плати в разі припинення договору.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги оплати оренди, а тому підлягають задоволенню.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-Газсервіс" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року у справі № 922/228/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року у справі № 922/228/14 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко