Постанова

від 14.05.2014 по справі 922/228/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа № 922/228/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М. , суддя Ільїн О.В. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Чуменка М.М., за довіреністю № 049 від 23.01.2014 року; Невзгляд Н.О., за довіреністю № 320 від 02.12.2013 року,

відповідача - : Макаренка О.М., за довіреністю № 2 від 25.09.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №792Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року у справі № 922/228/14

за позовом ТОВ "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж", м. Харків

до ТОВ "Укрцентр-Газсервіс", м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року у справі № 922/228/14 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" на користь ТОВ "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" 6 400,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, пені -0152, 15 грн., 3% річних в сумі 16,14 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 409,70 грн.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-Газсервіс", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, на порушення господарським судом норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року у справі № 922/228/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що відносини з оренди між сторонами припинені у зв'язку із загибеллю предмета оренди в серпні 2013 року. Вважає, що позивачем не доведено факт користування відповідачем орендованим майном, оскільки сторонами не підписувались акти приймання-передачі послуг по оренді. Крім того, зазначає, що відповідно до пункту 9.4. договору дія договору припиняється в разі наявності заборгованості більше ніж за один місяць, тому вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення орендної плати за припиненим договором за три місяці.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж", у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року у справі № 922/228/14 таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства; висновки суду ґрунтуються на об'єктивному і безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів, доводи апеляційної скарги - необґрунтованими. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року у даній справі залишити без змін.

Розпорядженням в.о. голови Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2014р., у зв'язку з відпусткою судді Черленяка М.І., для розгляду справи № 922/228/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Ільїн О.В., суддя Медуниця О.Є.

13 травня 2014 року через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надані клопотання: позивачем (вх. № 3732) про залучення до матеріалів справи висновку судової пожежно-технічної експертизи № 6826 від 11.11.2013р. та відповідачем (вх. № 3734) про залучення до матеріалів справи довідки ГУ ДСУ НСУ в Харківській області. Клопотання розглянуті та задоволені колегією суддів.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

В січні 2014 року ТОВ "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" заборгованості в сумі 6 400,00 грн., пені у розмірі 2 096,46 грн., штрафу у розмірі 640,00 грн., 3 % річних в сумі 16,14 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди виробничого приміщення № 32 від 01 січня 2013 року. В частині стягнення штрафу в сумі 640,00 грн. позивач до прийняття рішення у справі відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Як убачається з матеріалів справи, 01 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-Газсервіс" (орендар) уклали договір оренди виробничого приміщення № 32 (а.с. 10-13).

Відповідно до пункту п. 1.1 договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне володіння та користування нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Полтавський шлях, 337, літера А-4-15, загальною площею 240,00 кв.м. Майно передається з метою виробничої діяльності орендаря (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування майном в день підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Відповідно до акту приймання-передачі від 01 січня 2013 ТОВ "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" передало, а ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" прийняло нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Полтавський шлях, 337, літера А-4-15, загальною площею 240,00 кв.м, з приміткою: "приміщення знаходиться в належному стані. Зауважень немає." (а.с. 50). Акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за використання приміщення орендар сплачує орендарю договірну орендну плату, без урахування комунальних платежів та експлуатаційних витрат. Договірна орендна плата визначається згідно Протоколу узгодження орендної плати, який є невід'ємною частиною даного договору .

Сторони погодили орендну плату, яка, відповідно до протоколу узгодження орендної плати, складає 1 200,00 грн. (в тому числі ПДВ) в місяць (а.с. 51).

Відповідно до пункту 3.2 договору орендна плата сплачується орендарем орендодавцю щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, за який оплачується орендна плата, шляхом виплати 100% суми орендної плати, встановленої пунктом 3.1. договору на розрахунковий рахунок або касу орендодавця.

Відповідно до пункту 4.2 договору, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі, передбачені договором.

Договір укладений строком до 31 грудня 2013 року включно та набирає чинності з моменту його підписання (пункт 9.1. договору).

18 листопада 2013 року, позивач, у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за період червень-листопад 2013 року, звернувся до відповідача з претензією № 285, в якій просив розірвати договір оренди, сплатити заборгованість та повернути приміщення у відповідному стані (а.с.14).

Внаслідок подальшого невиконання ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за період з липня по грудень 2013 року, у нього утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 6 400,00 грн., що стало підставою для нарахування пені, штрафу та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, та звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи зі змісту статті 193 Господарського кодексу України, статей 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вказані обставини та відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у сумі 6 400,00 грн., колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 6 400,00 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина шоста статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно умов договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України, зокрема, пунктом 8.2 договору передбачено за порушення строку оплати орендної плати орендатор виплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на той період, за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 096,46 грн.

Відповідно до пункту 3.2 спірного договору, орендна плата сплачується відповідачем щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, за який оплачується орендна плата, шляхом виплати 100% суми орендної плати, тобто, у разі неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, прострочка його виконання настає з 11 числа місяця, за який оплачується орендна плата.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розрахунок пені позивача містить помилки, а саме: при розрахунку штрафних санкцій, не було враховано, що пеня має нараховуватись щодо кожного місяця окремо; додавання до суми боргу пені за попередній період є неправомірним; з урахуванням того, що у липні 2013 року відповідач сплатив 800,00 грн. - прострочення відповідача та нарахування пені на заборгованість за липень 2013 року в сумі 400,00 грн. настає з 11.07.21013 р. (а не з 11.06.2013 р., як зазначено в розрахунку позивача) та закінчується 10.12.2013 р. (тобто у визначений позивачем час). Зазначене стосується також заборгованості за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 р.

Приймаючи до уваги вищевикладене, перевіривши правильність нарахування пені та врахувавши допущені позивачем помилки у розрахунку пені, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, дійшов правильного висновку про обґрунтованість пені в розмірі 152,15 грн. та правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині, в задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені - відмовив.

В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з розрахунком позивача 3% річних складають 16,14 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 16,14 грн.

Необґрунтованими є посилання відповідача на недоведеність користування спірним майном у зв'язку з відсутністю актів-приймання передачі послуг по оренді, оскільки, як зазначалося вище, відповідно до акту приймання-передачі від 01 січня 2013 року (який підписаний з боку відповідача генеральним директором Павленко А.В. та скріплений печаткою підприємства) ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" прийняло нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Полтавський шлях, 337, літера А-4-15, загальною площею 240,00 кв.м в користування за плату на певний строк, відповідно до умов договору та вимог статті 759 Цивільного кодексу України. Актів приймання передачі послуг по оренді умовами договору не передбачено.

Твердження відповідача на неправомірність стягнення орендної плати з посиланням на те, що відносини з оренди нежитлового приміщення припинені між сторонами у зв'язку із загибеллю предмета оренди в серпні 2013 року, судова колегія вважає також необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем до матеріалів справи надано Довідку Харківського районного управління головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 12 травня 2014 року № 1099, яка підтверджує факт пожежі, що виникла 20 червня 2013 року у приміщенні ТОВ ХМВП "Електропівденмонтаж", за адресою: сел. Пісочин, вул. Полтавське шосе, 337.

Однак, відповідачем не доведено, що пожежа, яка виникла в приміщенні, яке було предметом оренди спірного договору призвела до загибелі предмету оренди. В матеріалах справи відсутні докази ступеня пошкодження предмета оренди, тому неможливо зробити висновок про знищення.

Слід зазначити, що виходячи з приписів частини першої статті 291 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Разом з тим, особи, які уклали договір, можуть у випадках, передбачених чинним законодавством або договором, відмовитись від договору в односторонньому порядку.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачена можливість односторонньої відмови від договору.

Для односторонньої відмови достатньо заяви однієї сторони.

Сторона має право вважати себе такою, що перебуває у договірних зобов'язаннях до того часу, поки не отримає інформацію про інше.

Відповідач не надав доказів направлення позивачу повідомлення про свій намір відмовитись від спірного договору.

Разом з тим позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору та небажанням продовжувати дію договору на наступний рік, 18 листопада 2013 року на адресу відповідача направив претензію про розірвання договору оренди, вимогою про сплату заборгованості по орендній платі та повернення приміщення у відповідному стані.

В матеріалах справи відсутня відповідь на претензію.

27 лютого 2014 року позивач повторно звернувся до ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" з вимогою № 161 про повернення приміщення у відповідному стані відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 2.4 договору оренди у випадку закінчення дії даного договору, майно повертається орендарем орендодавцю у стані не гіршому, ніж на момент підписання договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з дня підписання сторонами акту приймання-передачі.

Як зазначалося вище, ТОВ "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" передало, а ТОВ "Укрцентр-Газсервіс" прийняло нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Полтавський шлях, 337, літера А-4-15, загальною площею 240,00 кв.м, з приміткою: "приміщення знаходиться в належному стані. Зауважень немає."

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Вищезазначене майно не було повернуто відповідачем позивачу; в матеріалах справи відсутні докази повернення майна; всупереч пункту 2.4 спірного договору сторонами не підписаний відповідний акт прийому-передачі об'єкту оренди.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що умови пункту 9.4. договору оренди виробничого приміщення № 32 від 01 січня 2013 року щодо припинення дії договору в разі наявності заборгованості більше ніж за один місяць, є суб'єктивним правом на відмову від договору найму, підставою для ініціювання орендарем припинення договору у зв'язку з порушенням його умов, яким орендодавець може скористатись, а не періодом, яким, на думку відповідача, повинно бути обмежено стягнення орендної плати в разі припинення договору.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість заявленої позивачем орендної плати таким, що відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає рішення господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року у справі № 922/228/14 законним та обґрунтованим таким, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-Газсервіс", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 березня 2014 року у справі № 922/228/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Касаційна скарга може бути подана до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 19.05.2014 року.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Медуниця О.Є.