Постанова

від 13.03.2014 по справі 925/1370/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р. Справа№ 925/1370/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Шевченко Я.А.

за участю представників:

від позивача: Бондарчук І.П.;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: Гричаненко О.М.;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полісервіс"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 12.11.2013р.

у справі №925/1370/13 (суддя Потапенко В.В.)

за позовом Прокурора міста Черкаси

до 1) Черкаської міської ради

2) Публічного акціонерного товариства "Полісервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні

позивача Державна інспекція сільського господарства в Черкаській

області

про визнання недійсним рішення та зобов'язання повернути

земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Черкаси (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради (далі - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Полісервіс" (далі - відповідач-2), в якому просив суд:

- визнати недійсним рішення відповідача-1 від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" з урахуванням змін, внесених до нього рішенням відповідача-1 від 20.06.2013р. №3-1731 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14";

- зобов'язати відповідача-2 повернути земельну ділянку по проїзду Руськополянському, 14, площею 3 057,0 кв. м., нормативна грошова оцінка якої складає 1 253 125,14 грн., на користь відповідача-1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після прийняття відповідачем-1 рішення від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" договір оренди земельної ділянки між відповідачами укладений не був, до державного реєстру не вносився, земельна ділянка по акту приймання-передачі відповідачем-1 на користь відповідача-2 не передавалась, однак перебувала у фактичному користуванні відповідача-2. Позивач зазначав про те, що в порушення ст. ст. 6, 16 Закону України "Про оренду землі" зміни до рішення від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" були внесені лише на підставі звернення відповідача-2, а не на підставі результатів аукціону, як передбачено законодавством. Окрім того, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в установленому законом порядку не розроблявся та не погоджувався, що свідчить про порушення ст. 123 Земельного кодексу України.

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги (том справи - 1, аркуші справи - 69-71) та просив суд:

- визнати недійсним рішення відповідача-1 №3-1731 від 20.06.2013р. „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14";

- зобов'язати відповідача-2 повернути земельну ділянку по проїзду Руськополянському, 14, площею 3057,0 кв. м., нормативна грошова оцінка якої складає 1 253 125,14 грн. на користь відповідача-1.

Відповідач-1 письмових пояснень по суті спору не надав, усно проти позову заперечував.

Відповідач-2 також заперечував проти позовних вимог, наголошуючи на наступному:

- прокурор звертаючись до суду не захищає інтереси держави, а намагається перешкодити оформленню використання земельної ділянки, на якій розташоване майно відповідача-2;

- відповідач-2 є правонаступником майна НПО „Ротор". До складу майна, яке було приватизовано, включено стоянку для відкритого зберігання автотранспорту і механізмів. Тобто, земельна ділянка є забудовою і її виділення було здійснено саме під стоянку для відкритого зберігання автотранспорту і механізмів. Вказані висновки підтверджені комісійними обстеженнями;

- з 2007 року між відповідачами тривав судовий спір щодо визначення функціонального використання земельної ділянки, оскільки відповідач-1 всупереч відомостям Держкомзему відніс земельну ділянку до категорії земель комерційного використання;

- відповідач-2 сплачує за земельну ділянку відповідно до угоди від 10.10.2005р. і вчиняє заходи щодо її оформлення. Зокрема, відповідачем-2 розроблено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, яка затверджена відповідачем-1;

- на даний час має бути підписаний договір оренди, однак прокурором направлено відповідачу-1 лист про перевірку законності оформлення земельної ділянки, що перешкоджає його укладенню.

Третя особа підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.11.2013р. у справі №925/1370/13 позов було задоволено, а саме:

- визнано недійсним рішення відповідача-1 №3-1731 від 20.06.2013р. „Про внесення змін до рішення відповідача-1 від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відповідачу-2 земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14";

- зобов'язано відповідача-2 повернути земельну ділянку по проїзду Руськополянському, 14, площею 3 057,0 кв. м. на користь відповідача-1;

- присуджено солідарно до стягнення з відповідачів в доход державного бюджету 2 294,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.11.2013р. у справі №925/1370/13 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач-2 звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення відповідача-1 №3-1731 від 20.06.2013р. підлягає припиненню, оскільки вказаний спір не підлягає вирішенню в господарських судах;

- посилання в рішенні на те, що відповідачу-2 було продовжено строк оренди до 25 років не відповідає дійсності;

- позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України. Однак оскаржуване позивачем рішення відповідача-1 не суперечить вказаним статтям, оскільки останніми врегульовано питання щодо надання земельних ділянок в оренду та користування, тоді як в рішенні відповідача-1 земельна ділянка не передається в оренду або користування;

- поза увагою місцевого господарського суду залишились надані відповідачем-2 документи, які свідчать про те, що відповідач-2 є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці. Вказане майно було набуто відповідачем-2 правомірно і воно може використовуватись відповідачем-2 лише без відриву від земельної ділянки, у зв'язку з чим позовна вимога про повернення земельної ділянки є необґрунтованою;

- до спірних правовідносин підлягали застосуванню ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.02.2014р.

В судове засідання 17.02.2014р. з'явились лише представники позивача та відповідача-2. Решта учасників судового процесу не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 13.03.2014р.

В судовому засіданні 13.03.2013р. представник відповідача-2 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 12.11.2013р. у справі №925/1370/13 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 13.03.2013р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача-2, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання 13.03.2014р. не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників відповідача-1 та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 13.03.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

В березні 2002 року відповідач-2 звернувся до відповідача-1 з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років площею 4022 кв. м. забудованих земель промисловості під площадку-стоянку для відкритого зберігання автотранспорту і механізмів по проїзду Руськополянському, 14 за рахунок земель Черкаської міської ради (том справи - 1, аркуш справи - 26).

12.04.2002р. відповідач-1 надав відповідачу-2 дозвіл №2362-01-25 на розробку проекту відведення земельної ділянки (том справи - 1, аркуш справи - 28).

На підставі вищевказаного дозволу та Технічного завдання (том справи - 1, аркуші справи - 39-31) Комунальним підприємством "Земля" було виготовлено Проект відведення земельної ділянки площею 3057 кв. м. відповідачу-2 під стоянку для відкритого зберігання автотранспорту і механізмів по проїзду Руськополянський, 14 м. Черкаси за рахунок земель Черкаської міської ради, який в подальшому було погоджено Археологічною інспекцією управління культури, Черкаською міською СЕС, Екологічною інспекцією в м. Черкаси, Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради та Черкаським міським управлінням земельних ресурсів, про що свідчать наявні в матеріалах справи висновки (том справи - 1, аркуші справи - 33, 34, 36-38).

12.12.2006р. відповідачем-1 було прийнято рішення №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" (том справи - 1, аркуші справи - 18-19), яким, зокрема, вирішено:

- затвердити проект відведення земельної ділянки відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" по проїзду Руськополянському, 14 (п.1);

- надати відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельну ділянку площею 3057 кв. м. по проїзду Руськополянському, 14 в оренду на 5 років (без права передачі її в суборенду) під стоянку для відкритого зберігання автотранспорту і механізмів за рахунок земель Черкаської міської ради (п.2);

- за основним цільовим призначенням земельну ділянку віднести до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- за функціональним призначенням земельну ділянку віднести до категорії земель комерційного використання;

- зобов'язати відкрите акціонерне товариство „Полісервіс" протягом двох місяців з дати прийняття рішення: замовити перенесення проекту відведення земельної ділянки в натуру (на місцевість); укласти договір з Черкаською міською радою, здійснити його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді; розробити проект озеленення благоустрою земельної ділянки (включаючи прилеглу територію) (п.п3.1-3.3).

06.04.2010р. відповідачем було прийнято рішення №5-584 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" (том справи - 1, аркуш справи - 52), яким вирішено внести зміни в п.2 рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14", доповнивши його абзацом наступного змісту: „За функціональним використанням земельну ділянку віднести до категорії земель комерційного використання".

20.06.2013р. відповідачем-1 було прийнято рішення №3-1731 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" (том справи - 1, аркуш справи - 20), яким вирішено внести наступні зміни в рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14":

- по всьому тексту рішення змінити назву „відкрите акціонерне товариство „Полісервіс" на „публічне акціонерне товариство „Полісервіс" у відповідних відмінках;

- змінити у пункті 2 рішення термін оренди земельної ділянки на 25 років, але не пізніше початку планової забудови;

- доповнити рішення пунктом: „У разі початку забудови території згідно з генеральним планом міста звільнити земельну ділянку у порядку, встановленому чинним законодавством";

- доручити управлінню Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області внести відповідні зміни до земельно-облікових документів.

Листом №2300 від 20.08.2013р. Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області (том справи - 1, аркуші справи - 54-55) повідомила прокурора міста Черкаси про те, що термін дії права оренди спірної земельної ділянки, наданого відповідачу-2, закінчився в 2011 році, а тому рішення відповідача-1 від 20.06.2013р. №3-1731 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" прийняте всупереч ст. 123 Земельного кодексу України.

Позивач просив суд визнати недійсним рішення відповідача-1 від 20.06.2013р. №3-1731 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14", посилаючись на те, що на час прийняття вказаного рішення законодавством у сфері земельних відносин передбачалося надання земельної ділянки в оренду на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування або на конкурентних засадах (за результатами аукціону), тоді як оспорюване рішення відповідача-1 було прийнято лише на підставі звернення відповідача-2. Позивач наголошував на тому, що строк, на який спірну земельну ділянку було надано відповідачу-2 в орендне користування на підставі рішення від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" сплинув у грудні 2011 року. Тобто, на час звернення відповідача-2 до відповідача-1 відносно внесення змін до рішення від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" земельна ділянка майже півтора роки перебувала у користуванні відповідача-2 за відсутності правових підстав для цього. Окрім того, договір оренди земельної ділянки між відповідачами укладений не був, до державного реєстру не вносився, земельна ділянка по акту приймання-передачі відповідачем-1 на користь відповідача-2 не передавалась. Зважаючи на викладене, позивач, окрім вимоги про визнання недійсним рішення відповідача-1 від 20.06.2013р. №3-1731, просив суд зобов'язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 земельну ділянку, розташовану по проїзду Руськополянському, 14, площею 3057,0 кв. м., нормативна грошова оцінка якої складає 1 253 125,14 грн.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В ч.1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі").

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі, серед іншого, є позовна вимога про визнання недійсним рішення відповідача-1 від 20.06.2013р. №3-1731 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14".

Оспорюваним рішенням відповідача-1 було внесено зміни до рішення від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14", зокрема, змінено термін оренди земельної ділянки з 5 років на 25 років.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

В процесі судового розгляду було встановлено, що рішенням відповідача-1 від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" спірну земельну ділянку було надано відповідачу-2 в оренду на 5 років. Окрім того, відповідача-2 було зобов'язано протягом двох місяців з дати прийняття рішення укласти договір з відповідачем-1 та здійснити його державну реєстрацію.

Однак договір оренди на вказану земельну ділянку між відповідачами не укладався, про що свідчить лист управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області №01-09/5416 від 20.08.2013р. (том справи - 1, аркуш справи - 56).

Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Колегією суддів враховано посилання відповідача-2 на те, що з 2007 року ним сплачувались орендні платежі за користування земельною ділянкою, проте п'ятирічний строк оренди, встановлений в рішенні відповідача-1 від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14", закінчився 12.12.2011 року і відповідач-2 повинен був повернути земельну ділянку позивачу. Жодних рішень про продовження (зміну) строку дії оренди або встановлення нового строку, у 2011-2012 році, тобто в останній рік оренди та в наступний за ним рік, прийнято не було.

Доводи відповідачів про правомірність рішення відповідача-1 від 20.06.2013р. №3-1731 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки на час звернення відповідача-2 до відповідача-1 з приводу внесення вищевказаних змін (червень 2013 року) строк дії оренди, встановлений в рішенні відповідача-1 від 12.12.2006р. №2-337, закінчився (12.12.2011 року).

Як уже зазначалось вище, орендне користування земельної ділянки здійснюється шляхом укладення договору оренди земельної ділянки за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень або за результатами аукціону. Натомість рішення відповідача-1 від 20.06.2013р. №3-1731 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" було прийнято з порушенням встановленої процедури, тобто лише на підставі письмового звернення відповідача-2.

Окрім того, жодних актів приймання-передачі спірної земельної ділянки між відповідачами підписано не було, тоді як відповідач-2 фактично здійснював користування земельною ділянкою за відсутності договору оренди, обов'язковість якого чітко визначена в законодавстві.

Наведені обставини свідчать про те, що на час звернення відповідача-2 до відповідача-1 відносно внесення змін до рішення відповідача-1 від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" відповідач-2 майже півтора роки використовував вказану земельну ділянку за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів для цього, що безумовно є порушенням законодавства у сфері земельних правовідносин, зокрема, ч.4 ст. 124 Земельного кодексу України, згідно з якою передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Доводи відповідача-2 в апеляційній скарзі про те, що місцевим господарським судом не набуло надано належної оцінки доказам права власності відповідача-2 на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, є безпідставними, оскільки законодавством передбачено обов'язкову реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна. В матеріалах справи наявна інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна (том справи - 1, аркуш справи - 57), з якої вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на нерухоме майно, розташоване за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, Руськополянський проїзд, 14.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження відповідача-2 про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст. 120 Земельного кодексу України (перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду) та ст. 377 Цивільного кодексу України (право на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній).

Твердження відповідача-2 в апеляційній скарзі про невідповідність дійсності посилання місцевого господарського суду на те, що відповідачу-2 було продовжено строк оренди до 25 років, є безпідставним, оскільки безпосередньо в оскаржуваному позивачем рішенні від 20.06.2013р. №3-1731 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" чітко вказано про зміну терміну оренди земельної ділянки на 25 років.

Доводи відповідача-2 в апеляційній скарзі про те, що рішенням відповідача-1 від 20.06.2013р. №3-1731 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" земельна ділянка не передається в оренду або користування, а тому судом безпідставно застосовано норми ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як рішення від 12.12.2006р. №2-337, так і рішення від 20.06.2013р. №3-1731 безпосередньо стосуються оренди земельної ділянки, розташованої по проїзду Руськополянському, 14 у м. Черкаси, про що прямо вказано в названих рішеннях.

Підсумовуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення відповідача-1 від 20.06.2013р. №3-1731 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" було прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема, Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі".

Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

В ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.10 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи наведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання недійним рішення відповідача-1 від 20.06.2013р. №3-1731 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14".

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача-2 на те, що спір у даній справі в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення відповідача-1 від 20.06.2013р. №3-1731 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14" підвідомчий судам адміністративної юрисдикції, оскільки спір, який виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в т.ч. органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про цивільне право, а тому підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить право розпоряджатися землями територіальних громад, передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надавати їх у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України. Зазначені функції ці органи здійснюють шляхом, зокрема, організації землеустрою. При цьому рада, за вказаною статтею, має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння користування і розпорядження землею. Разом з тим, при здійсненні повноважень власника землі рада є не суб'єктом владних повноважень у значенні п.1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а рівноправним суб'єктом владних відносин, дії якої спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею, тому розгляд таких справ має відбуватись за правилами Господарського процесуального кодексу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2008р. №2-7/16633-2007).

Спори щодо оскарження актів органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, на підставі яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки (спір про право), не є публічно-правовими і розглядаються за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відносинах, де вказані органи виступають у ролі власників землі відповідно до ст. 14 Конституції України, вони є рівними учасниками земельних відносин з іншими суб'єктами таких правовідносин (юридичними та фізичними особами, у тому числі суб'єктами підприємницької діяльності) (аналогічна правова позиція наведена в п.1.5 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. №04-06/15 „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства").

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено невідповідність вимогам законодавства рішення відповідача-1 від 20.06.2013р. №3-1731 „Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 12.12.2006р. №2-337 „Про надання відкритому акціонерному товариству „Полісервіс" земельної ділянки в оренду по проїзду Руськополянському, 14", а вимога про зобов'язання відповідача-2 повернути відповідчу-1 спірну земельну ділянку є похідною від вимоги про визнання недійсним вказаного рішення відповідача-1, то в цій частині позов також підлягає задоволенню.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідачами не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

Відносно посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача-2 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полісервіс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 12.11.2013р. у справі №925/1370/13 - без змін.

2. Матеріали справи №925/1370/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков