Рішення

від 17.03.2014 по справі 760/3993/13-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Цивільна справа №760/3993/13-ц

№2/760/1479/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зінченко С.В.

при секретарі Гайдайчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм», ОСОБА_3, Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Біофарма», Державне підприємство «Ензим», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про визнання права власності на патенти, вчинення дій та відшкодування збитків і шкоди, та за позовом ОСОБА_12 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм», ОСОБА_3, Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Біофарма», Державне підприємство «Ензим», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про визнання права власності на патенти, вчинення дій та відшкодування збитків і шкоди, та за позовом ОСОБА_14 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм», ОСОБА_3, Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Біофарма», Державне підприємство «Ензим», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про визнання права власності на патенти, вчинення дій та відшкодування збитків і шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі-позивачі) звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм», ОСОБА_3, Державної служби інтелектуальної власності України, за участі третіх осіб - Приватного акціонерного товариства «Біофарма», Державного підприємства «Ензим», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про відновлення порушених прав винахідників, продовження строку дії патентів на винаходи, визнання права власності на патенти та відшкодування завданих збитків і моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначають, що приймали участь у дослідній роботі щодо препаратів «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка передувала отриманню патенту України НОМЕР_3 та деклараційного патенту України НОМЕР_4 на винаходи, в яких позивачі вказані в якості винахідників (в патенті України НОМЕР_4 винахідником вказаний лише ОСОБА_1). Водночас позивачі вважають, що мали б бути власниками вказаних патентів та отримувати винагороду внаслідок їх використання. Позивачі стверджують, що з урахуванням того, що протягом тривалого часу патенти використовувалися відповідачами без виплати винагороди позивачам за використання патентів, позивачам також завдано збитків і моральної шкоди. Посилаючись на норми чинного законодавства України, якими врегульовано права власника патенту, позивачі з урахуванням останньої заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 17.09.2013 р. та заяви про зменшення позовних вимог від 03.03.2014 р. просять суд:

1) Продовжити строк дії патенту НОМЕР_3 з 28.08.2000 р. до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2», тобто до 11.03.2014 р.;

2) Продовжити строк дії деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05.06.2008 р. до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2», тобто до 11.03.2014 р.;

3) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» річний збір на користь Державної служби інтелектуальної власності України (через поточний рахунок у гривні закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», на який сплачуються збори за дії, пов'язані з охороню прав на об'єкти інтелектуальної власності: ЗКПО 31032378 АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ п/р 2600401457 МФО 300249) за підтримання чинності патентів з моменту їх використання в сумі: з 15.05.2003 р. (стосовно патенту НОМЕР_3) 3127 грн. 00 коп., з 05.06.2008 р. (стосовно патенту НОМЕР_4) 10800 грн. за кожен рік використання винаходів до закінчення дозволу на виробництво та випуск лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2» (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01);

4) Стягнути з ОСОБА_3 річний збір за підтримання чинності патенту НОМЕР_3 з 28.08.2000 р. до 15.05.2003 р. на користь Державної служби інтелектуальної власності України (через поточний рахунок у гривні закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», на який сплачуються збори за дії, пов'язані з охороню прав на об'єкти інтелектуальної власності: ЗКПО 31032378 АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ п/р 2600401457 МФО 300249) в сумі 119,90 грн. за використання винаходу в особистих цілях;

5) Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномоделюючого препарату», що був запатентований на підставі заявки від 28.08.1995 р. (патент НОМЕР_3), як за авторами винаходу;

6) Визнати за ОСОБА_2 право автора (винахідника) та власності на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», що був запатентований на підставі заявки від 05.06.2003 р. (деклараційний патент НОМЕР_4) як за автором винаходу;

7) Визнати за ОСОБА_1 право власності на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», що був запатентований на підставі заявки від 05.06.2003 р. (деклараційний патент НОМЕР_4) як за автором винаходу;

8) Поновити за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушені права на патент НОМЕР_3 та деклараційний патент НОМЕР_4 шляхом зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» інформації про поновлення дії патенту НОМЕР_3 з 28.08.2000 р. та деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05.06.2008 р.;

9) Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» (ідентифікаційний код юридичної особи 32278768) і ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму, що дорівнює 300 000, 00 (триста тисяч грн. 00 коп.) грн. на користь кожного з Позивачів, а саме на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (на загальну суму 600 000, 00 (шістсот тисяч грн. 00 коп.) грн.;

10) Стягнути пропорційно з кожного відповідача судові витрати.

Представники позивачів у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач - Державна служба інтелектуальної власності України (далі - Держслужба) позову не визнала і надала письмові заперечення на позовну заяву, в яких, посилаючись на необґрунтованість заявлених позовних вимог, просила у задоволенні позову відмовити повністю. Держслужбою також зазначено, що до всіх позовних вимог позивачів підлягає застосуванню позовна давність, оскільки на думку Держслужби позовні вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності та без будь-якого обґрунтування поважності причин такого пропуску.

Представник Держслужби у судовому засіданні проти позову заперечила, просила у його задоволенні відмовити.

Відповідачі -ТОВ «НБЦ «Ензифарм», ОСОБА_3 - заперечили проти позову з підстав його необґрунтованості, надавши суду письмові заперечення проти позову. Крім того, вказаними відповідачами заявлено про необхідність застосування позовної давності до заявлених позивачами вимог.

Представник відповідачів - ТОВ «НБЦ «Ензифарм», ОСОБА_3 - у судовому засіданні проти позову заперечила, просила у його задоволенні відмовити.

Треті особи - ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 - надали заяви, в яких підтримали позицію відповідачів у справі, просили у задоволенні позову відмовити та розглядати справу у їх відсутність.

Третя особа - ОСОБА_12 заявила самостійні позовні вимоги.

В обґрунтування заявлених позовних вимог третя особа вказує, що у групі вчених лікарів створила лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_1», у наступному «ІНФОРМАЦІЯ_2». На підставі отриманих результатів дослідження був створений «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» (дата подання заявки - 28.08.1995 р., дата видачі - 15.07.1997 р., патент України НОМЕР_3). Третя особа ОСОБА_12 вказує, що винахід за деклараційним патентом України НОМЕР_4 було створено на підставі тих же доклінічних та клінічних досліджень, що й винахід за патентом України НОМЕР_3, зважаючи на що третя особа ОСОБА_12 вважає, що мала б бути власником обох вказаних патентів, а також та автором (винахідником) обох цих винаходів, та отримувати винагороду внаслідок їх використання. Третя особа ОСОБА_12 стверджує, що з урахуванням того, що протягом тривалого часу патенти використовувалися відповідачами без виплати винагороди позивачам за використання патентів, їй також завдано моральної шкоди. Посилаючись на норми чинного законодавства України, якими врегульовано права власника третя особа ОСОБА_12, яка заявила самостійні позовні вимоги, просить суд:

1) Продовжити строк дії патенту НОМЕР_3 з 28.08.2000 р. до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2», тобто до 11.03.2014 р.;

2) Продовжити строк дії деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05.06.2008 р. до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2», тобто до 11.03.2014 р.;

3) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» річний збір на користь Державної служби інтелектуальної власності України (через поточний рахунок у гривні закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», на який сплачуються збори за дії, пов'язані з охороню прав на об'єкти інтелектуальної власності: ЗКПО 31032378 АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ п/р 2600401457 МФО 300249) за підтримання чинності патентів з моменту їх використання в сумі: з 15.05.2003 р. (стосовно патенту НОМЕР_3) 3127 грн. 00 коп., з 05.06.2008 р. (стосовно патенту НОМЕР_4) 10800 грн. за кожен рік використання винаходів до закінчення дозволу на виробництво та випуск лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2» (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01);

4) Стягнути з ОСОБА_3 річний збір за підтримання чинності патенту НОМЕР_3 з 28.08.2000 р. до 15.05.2003 р. на користь Державної служби інтелектуальної власності України (через поточний рахунок у гривні закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», на який сплачуються збори за дії, пов'язані з охороню прав на об'єкти інтелектуальної власності: ЗКПО 31032378 АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ п/р 2600401457 МФО 300249) в сумі 119,90 грн. за використання винаходу в особистих цілях;

5) Визнати за ОСОБА_12 право власності на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномоделюючого препарату», що був запатентований на підставі заявки від 28.08.1995 р. (патент НОМЕР_3), як за авторами винаходу;

6) Визнати за ОСОБА_12 право автора (винахідника) та власності на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», що був запатентований на підставі заявки від 05.06.2003 р. (деклараційний патент НОМЕР_4) як за автором винаходу;

7) Поновити за ОСОБА_12 порушені права на патент НОМЕР_3 та деклараційний патент НОМЕР_4 шляхом зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» інформації про поновлення дії патенту НОМЕР_3 з 28.08.2000 р. та деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05.06.2008 р.;

8) Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» (ідентифікаційний код юридичної особи 32278768) і ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму, що дорівнює 30 000, 00 (тридцять тисяч грн. 00 коп.) грн. на користь ОСОБА_12

Представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_12 у судовому засіданні самостійні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач - Державна служба інтелектуальної власності України позову третьої особи ОСОБА_12 не визнала і надала письмові заперечення на позовну заяву, в яких, посилаючись на необґрунтованість заявлених позовних вимог, просила у задоволенні позову відмовити повністю. Держслужбою також зазначено, що до всіх самостійних позовних вимог третьої особи ОСОБА_12 підлягає застосуванню позовна давність, оскільки на думку Держслужби зазначені позовні вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності та без будь-якого обґрунтування поважності причин такого пропуску.

Представник Держслужби у судовому засіданні проти позову третьої особи ОСОБА_12 заперечила, просила у його задоволенні відмовити.

Відповідачі -ТОВ «НБЦ «Ензифарм», ОСОБА_3 - заперечили проти позову третьої особи ОСОБА_12 з підстав його необґрунтованості, надавши суду письмові заперечення проти самостійних позовних вимог вказаної третьої особи. Крім того, вказаними відповідачами заявлено про необхідність застосування позовної давності до заявлених позовних вимог третьої особи ОСОБА_12

Представник відповідачів - ТОВ «НБЦ «Ензифарм», ОСОБА_3 - у судовому засіданні проти позову третьої особи ОСОБА_12 заперечила, просила у його задоволенні відмовити.

Третя особа - ОСОБА_14 - у судовому засіданні підтримав позиції позивачів у справі, просив позовні вимоги задовольнити, а також заявив самостійні позовні вимоги на предмет спору. В обґрунтування заявлених позовних вимог третя особа ОСОБА_14 вказує, що у групі вчених лікарів під керівництвом ОСОБА_1 створив лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_1», у наступному «ІНФОРМАЦІЯ_2». На підставі отриманих результатів дослідження був створений «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» (дата подання заявки - 28.08.1995 р., дата видачі - 15.07.1997 р., патент України НОМЕР_3). Третя особа ОСОБА_14 вказує, що винахід за деклараційним патентом України НОМЕР_4 було створено на підставі тих же доклінічних та клінічних досліджень, що й винахід за патентом України НОМЕР_3, зважаючи на що вказана третя особа вважає, що мала б бути власником обох вказаних патентів, а також та автором (винахідником) обох цих винаходів, та отримувати винагороду внаслідок їх використання. Третя особа ОСОБА_14 стверджує, що з урахуванням того, що протягом тривалого часу патенти використовувалися відповідачами без виплати винагороди позивачам за використання патентів, йомй також завдано моральної шкоди. Посилаючись на норми чинного законодавства України, якими врегульовано права власника третя особа ОСОБА_14, яка заявила самостійні позовні вимоги, просить суд:

1) Продовжити строк дії патенту НОМЕР_3 з 28.08.2000 р. до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2», тобто до 11.03.2014 р.;

2) Продовжити строк дії деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05.06.2008 р. до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2», тобто до 11.03.2014 р.;

3) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» річний збір на користь Державної служби інтелектуальної власності України (через поточний рахунок у гривні закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», на який сплачуються збори за дії, пов'язані з охороню прав на об'єкти інтелектуальної власності: ЗКПО 31032378 АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ п/р 2600401457 МФО 300249) за підтримання чинності патентів з моменту їх використання в сумі: з 15.05.2003 р. (стосовно патенту НОМЕР_3) 3127 грн. 00 коп., з 05.06.2008 р. (стосовно патенту НОМЕР_4) 10800 грн. за кожен рік використання винаходів до закінчення дозволу на виробництво та випуск лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2» (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01);

4) Стягнути з ОСОБА_3 річний збір за підтримання чинності патенту НОМЕР_3 з 28.08.2000 р. до 15.05.2003 р. на користь Державної служби інтелектуальної власності України (через поточний рахунок у гривні закладу експертизи - Державного підприємства «Український інститут промислової власності», на який сплачуються збори за дії, пов'язані з охороню прав на об'єкти інтелектуальної власності: ЗКПО 31032378 АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ п/р 2600401457 МФО 300249) в сумі 119,90 грн. за використання винаходу в особистих цілях;

5) Визнати за ОСОБА_14 право власності на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномоделюючого препарату», що був запатентований на підставі заявки від 28.08.1995 р. (патент НОМЕР_3), як за авторами винаходу;

6) Визнати за ОСОБА_14 право автора (винахідника) та власності на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», що був запатентований на підставі заявки від 05.06.2003 р. (деклараційний патент НОМЕР_4) як за автором винаходу;

7) Поновити за ОСОБА_14 порушені права на патент НОМЕР_3 та деклараційний патент НОМЕР_4 шляхом зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» інформації про поновлення дії патенту НОМЕР_3 з 28.08.2000 р. та деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05.06.2008 р.;

8) Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» (ідентифікаційний код юридичної особи 32278768) і ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму, що дорівнює 30 000, 00 (тридцять тисяч грн. 00 коп.) грн. на користь ОСОБА_14

Представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_14 у судовому засіданні самостійні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач - Державна служба інтелектуальної власності України позову третьої особи ОСОБА_14 не визнала і надала заперечення на позовну заяву, в яких, посилаючись на необґрунтованість заявлених позовних вимог, просила у задоволенні позову відмовити повністю. Держслужбою також зазначено, що до всіх самостійних позовних вимог третьої особи ОСОБА_14 підлягає застосуванню позовна давність, оскільки на думку Держслужби зазначені позовні вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності та без будь-якого обґрунтування поважності причин такого пропуску.

Представник Держслужби у судовому засіданні проти позову третьої особи ОСОБА_14 заперечила, просила у його задоволенні відмовити.

Відповідачі -ТОВ «НБЦ «Ензифарм», ОСОБА_3 - заперечили проти позову третьої особи ОСОБА_14 з підстав його необґрунтованості, надавши суду письмові заперечення проти самостійних позовних вимог вказаної третьої особи. Крім того, вказаними відповідачами заявлено про необхідність застосування позовної давності до заявлених позовних вимог третьої особи ОСОБА_14

Представник відповідачів - ТОВ «НБЦ «Ензифарм», ОСОБА_3 - у судовому засіданні проти позову третьої особи ОСОБА_14 заперечила, просила у його задоволенні відмовити.

Решта третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, зважаючи на що розгляд справи здійснюється у їх відсутність.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників позивачів, Держслужби, відповідачів, третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_12, третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_14, їх представника, свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, суд вважає, що заявлені позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги, а також самостійні позовні вимоги третіх осіб ОСОБА_12 та ОСОБА_14, не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що у встановленому законом порядку на ім'я акціонерного товариства «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» було видано патент України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» (дата подання заявки - 28.08.1995 р., дата видачі - 15.07.1997 р.). Власником вказаного патенту на момент його видачі було акціонерне товариство «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм». Судом встановлено, що вказана юридична особа не є учасником даної справи та згідно з наявною у матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про вказану юридичну особу у реєстрі відсутні. Винахідниками у вказаному патенті були вказані: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17.

Вказана інформація підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з державного реєстру патентів України на винаходи щодо патенту України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату», копіями публікацій щодо вказаного патенту, а також матеріалами заявки № 95083935.

З наданих суду пояснень представників позивачів та показань свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що позивачі були обізнані з тим, що зазначені у патенті України НОМЕР_3 на винахід в якості винахідників. Більше того, позивачі були обізнані з тим, що право на отримання патенту за вказаною заявкою вони передали юридичній особі - акціонерному товариству «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм».

Згідно відомостей, поданих суду Державною службою інтелектуальної власності України у виписці щодо патенту України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату», дія вказаного патенту була припинена 28.08.2000 р. у зв'язку із закінченням визначеного законом строку його дії.

Також судом встановлено, що у встановленому законом порядку на ім'я відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» було видано деклараційний патент України НОМЕР_4 на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» (дата подання заявки - 05.06.2003 р., дата видачі - 15.03.2004 р.). Власником вказаного патенту було - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм». Винахідниками у вказаному патенті були вказані: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15.

Вказана інформація підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з державного реєстру патентів України на винаходи щодо патенту України НОМЕР_4 на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», копіями публікацій щодо вказаного патенту, а також матеріалами заявки № 2003065200.

З наданих суду пояснень представників позивача - ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_1 вбачається, що позивач був обізнаний з тим, що зазначений у патенті України НОМЕР_4 на винахід в якості винахідника. ОСОБА_1 не заперечив свого підпису, який міститься у додатку до заявки на винахід на аркуші зі складом винахідників винаходу «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1». ОСОБА_2 не зазначена у вказаному патенті у жодному статусі.

Згідно відомостей, поданих суду Державною службою інтелектуальної власності України у виписці щодо патенту України НОМЕР_4 на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», дія вказаного патенту була припинена 05.06.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, патент України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» було видано без проведення експертизи по суті на підставі постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» № 3769-ХІІ від 23.12.1993 р., згідно якої до створення необхідної патентно-інформаційної бази патенти України на винаходи можуть видаватися без проведення експертизи заявок по суті на строк до 5 років від дати подання заявки під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту (п. 3). Отже, строк дії вказаного патенту сплив 28.08.2000 р. у зв'язку із закінченням визначеного законом 5-річного строку його дії.

Стосовно деклараційного патенту НОМЕР_4 на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» судом встановлено таке. З матеріалів справи вбачається, що заявку № 2003065200 на реєстрацію винаходу «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» було подано 05.06.2003 р. На дату подання вказаної заявки чинним був Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. з останніми змінами від 22.05.2003 р. За приписами ст. 1 вказаного закону деклараційний патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на винахід; формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) - експертиза, у ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моделями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимога.

Відповідно до ст. 6 зазначеного нормативно-правового акта строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки до Установи. Ст. 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», чинного на момент чинності деклараційного патенту України НОМЕР_4, визначено, що дія патенту припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності. Річний збір за підтримання чинності патенту сплачується за кожний рік його дії, починаючи від дати подання заявки. Документ про сплату збору за кожний наступний рік має надійти або бути відправленим до Установи до кінця поточного року дії патенту за умови сплати збору протягом його останніх 4 місяців. Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено. Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачений протягом 12 місяців після закінчення встановленого строку. У цьому випадку розмір річного збору збільшується на 50 відсотків. При сплаті збору дія патенту відновлюється. Якщо збір не сплачено протягом цих 12 місяців, Установа публікує у своєму офіційному бюлетені інформацію про припинення дії патенту. Саме з дотриманням вказаних норм чинного законодавства України дію деклараційного патенту України НОМЕР_4 було припинено з 05.06.2008 р.

Враховуючи наявні у матеріалах справи (виписка з держреєєстру патентів і деклараційних патентів України на винаходи) відомості, дія деклараційного патенту України НОМЕР_4 була припинена у зв'язку з непідтриманням його чинності та несплатою річного збору, та з урахуванням вищевикладених приписів чинного законодавства України взагалі не може бути поновлена.

Отже, що на момент звернення позивачів до суду дія обох патентів, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, припинена на визначених законом підставах з дотриманням приписів чинного законодавства України.

Чинне законодавство України у сфері інтелектуальної власності, в тому числі спеціальний нормативно-правовий акт - Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» - не містить законодавчих підстав, які б дозволяли продовжити дію патенту, строк дії якого закінчився. Згідно з постановою Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» № 3769-ХІІ від 23.12.1993 р. до створення необхідної патентно-інформаційної бази патенти України на винаходи можуть видаватися без проведення експертизи заявок по суті на строк до 5 років від дати подання заявки під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту (п. 3). Отже, строк дії патенту України НОМЕР_3 не може бути продовжений жодним чином.

Стосовно деклараційного патенту НОМЕР_4 на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», то як визначено ст. 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» дія патенту, припиненого у зв'язку з несплатою річного збору за підтримання його чинності, може бути відновлена лише протягом 12 місяців після закінчення встановленого строку за умови подання документу про сплату річного збору за підтримання чинності патенту, збільшеного на 50 відсотків. Таким чином, на сьогоднішній день і стосовно деклараційного патенту НОМЕР_4 спливли всі визначені законом строки, протягом яких дія вказаного патенту могла б бути поновлена, а відтак і строк дії вказаного патенту не можу бути продовжений жодним чином.

Більше того, судом встановлено, що відповідач - ТОВ «НБЦ «Ензифарм», реалізувавши своє право, визначене ст. 26 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», зверталося до ДП «Український інститут промислової власності» із клопотанням (№ 7 від 06.04.2006 р.) про проведення кваліфікаційної експертизи заявки на видачу патенту України на винахід.

Згідно ст. 26 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» власник деклараційного патенту на винахід або його правонаступник з метою перетворення деклараційного патенту на винахід в патент на винахід може подати стосовно заявки, за якою видано деклараційний патент, заяву проведення кваліфікаційної експертизи заявки.

За результатами розгляду вказаного клопотання органом експертизи було надано попередній висновок № 74922 від 02.11.2006 р. про невідповідність винаходу умовам патентоздатності: за пунктом 1 формули не має винахідницького рівня та не є промислово придатним.

Після отримання вказаного висновку заявником - ТОВ «НБЦ «Ензифарм» було подано клопотання № 01/07 від 12.01.2007 р. про припинення проведення кваліфікаційної експертизи заявки на видачу патенту України на винахід з метою заміни деклараційного патенту на винахід на патент на винахід.

Після цього річний збір за підтримання чинності спірного деклараційного патенту не сплачувався, всі визначені законом строки, протягом яких мав надійти документ про сплату річного збору за підтримання чинності патенту, спливли, а тому дія патенту була припинена з 05.06.2008 р. у порядку, визначеному ст. 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та на підставі чинного законодавства України не може бути поновлена жодним чином.

Як вбачається зі змісту заявлених позивачами позовних вимог та самостійних позовних вимог третьої особи щодо продовження строку дії спірних патентів, позивачі та третя особа просять про продовження строку дії спірних патентів до строку дії дозволу - реєстраційного посвідчення UA/0610/01/01 від 12.03.2009 р. на лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_2», тобто до 11.03.2014 р.

Судом встановлено, що лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_2» (порошок для приготування розчину для ін'єкцій по 0,0006 г у флаконах N 5) був зареєстрований в Україні згідно наказу МОЗ України № 95 від 20 лютого 2004 р. на ім'я ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» строком на п'ять років. На вказаний лікарський засіб було видане реєстраційне посвідчення № UA/0610/01/01 від 26.02.2004 р. Згодом лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_2» було перереєстровано на наступних п'ять років згідно наказу МОЗ України № 147 від 11.03.2009 р. та видане реєстраційне посвідчення № UA/0610/01/01 від 12.03.2009 р.

Таким чином, на дату вирішення спору в Україні чинним є реєстраційне посвідчення № UA/0610/01/01 від 12.03.2009 р. на лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_2», який пройшов процедуру державної перереєстрації та перереєстрований згідно наказу МОЗ України № 147 від 11.03.2009 р. Отже, відповідно до ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» лікарський засіб «ІНФОРМАЦІЯ_2» зареєстрований на території України та вважається дозволеним до застосування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 року № 123/96-ВР з наступними змінами та доповненнями лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації. На зареєстрований лікарський засіб заявнику видається посвідчення, в якому зазначається строк дії, протягом якого лікарський засіб дозволяється до застосування в Україні. Згідно згаданого закону лікарський засіб може застосовуватись в Україні протягом п'яти років з дня його державної реєстрації. Після закінчення терміну, протягом якого зареєстрований лікарський засіб було дозволено до застосування в Україні, лікарський засіб може застосовуватись за умови його перереєстрації.

Отже, за змістом ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» реєстраційне посвідчення на лікарський засіб по своїй суті є правопосвідчувальним документом, тобто, документом, що засвідчує право (дозвіл) для медичного застосування лікарського засобу в Україні, порядок та підстави видачі якого визначені спеціальним законодавством, що регулює правовідносини пов'язані із створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів. Згідно преамбули Закону України «Про лікарські засоби» цей Закон регулює правовідносини, пов'язані із створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів, визначає права та обов'язки підприємств, установ, організацій і громадян, а також повноваження у цій сфері органів виконавчої влади і посадових осіб.

Відтак будь-які правові підстави пов'язувати строк дії реєстраційного посвідчення на лікарський засіб зі строком дії патенту України на винахід та/або деклараційного патенту України на винахід відсутні, оскільки вказані строки встановлюються в рамках різних за своєю суттю правовідносин, регулюються різними нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 3 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) базується на Конституції України і складається із цього Закону, Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну таємницю" та інших нормативно-правових актів. Тобто саме спеціальним законодавством, яким врегульовано правову охорону винаходів в Україні, встановлені строки дії відповідних патентів, порядок та умови їх припинення чи продовження.

Як було встановлено судом, дія обох спірних патентів була припинена на визначених законом підставах та з урахуванням положень Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не може бути поновлена жодним чином.

Викладене дає підстави стверджувати, що вимоги позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами про продовження строку дії патенту НОМЕР_3 з 28.08.2000 р. до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2», тобто до 11.03.2014 р.; продовження строку дії деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05.06.2008 р. до строку дії дозволу (реєстраційного посвідчення на лікарський засіб UA/0610/01/01) на випуск лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2», тобто до 11.03.2014 р. є необґрунтованими та такими, що не базуються на приписах чинного законодавства України, а відтак не підлягають задоволенню.

З викладених вище підстав також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню вимоги позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» та ОСОБА_3 річних зборів підтримання чинності спірних патентів, а також вимоги про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» інформації про поновлення дії патенту НОМЕР_3 з 28.08.2000 р. та деклараційного патенту НОМЕР_4 з 05.06.2008 р.

Посилання позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами на необхідність визнання за ними права власності на спірні патенти також не узгоджується з положеннями чинного законодавства України.

Стосовно наявності підстав для визнання за позивачами та третіми особами права власності на патент України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» судом встановлено таке.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що у встановленому законом порядку на ім'я акціонерного товариства «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» було видано патент України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» (дата подання заявки - 28.08.1995 р., дата видачі - 15.07.1997 р.). Власником вказаного патенту на момент його видачі було акціонерне товариство «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм». На дату вирішення спору вказана особа не є учасником даної справи та в ЄДРПОУ інформація про таку юридичну особу взагалі відсутня.

Винахідниками у вказаному патенті були вказані: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17.

Наведене підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з державного реєстру патентів України на винаходи щодо патенту України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату», копіями публікацій щодо вказаного патенту, а також матеріалами заявки № 95083935.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року № 3687-XII з останніми змінами від 23.12.1993 р., які діяли на дату подання заявки № 95083935 право на одержання патенту має винахідник або його спадкоємець, якщо інше не передбачено цим Законом. Винахідники, які створили винахід (корисну модель) спільною працею, мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Матеріали справи не містять доказів того, що винахідники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 реалізовували своє право на отримання патенту, зверталися до уповноваженого на той час органу, який здійснював реєстрацію об'єктів права інтелектуальної власності, як і того, що власником вказаного патенту чи будь-яким з відповідачів по справі створювалися перешкоди у набутті ними права власності на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату».

Матеріали заявки № 95083935 містять доданий до заявки список авторів винаходу «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату», серед яких в тому числі позивачі та треті особи ОСОБА_12, ОСОБА_14, кожен з яких поставив свій підпис, тим самим будучи обізнаним зі своїм статусом - саме винахідника. При цьому ні позивачі, ні ОСОБА_12, ні ОСОБА_14 не були заявниками винаходу «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» (вказані винахідники не реалізували своє право на отримання патенту та не подали відповідну заявку на отримання патенту на винахід, тобто не набули статусу заявника за заявкою) та відповідно з урахуванням положень Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у редакції, що діяла на дату подання заявки № 95083935 не могли стати власниками патенту України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату». Власником зазначеного патенту стало акціонерне товариство «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм», яке подавало заявку № 95083935 (було заявником у розумінні чинного законодавства України), та на дату вирішення спору згідно даних ЄДРПОУ вказану юридичну особу ліквідовано.

Наданий позивачами договір про переуступку права на патент автором підприємству від 01.09.1995 року не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу у справі, оскільки вказаний договір не підписано усіма сторонами, зважаючи на що вказаний договір не породжує тих правових наслідків, які б міг породити належним чином укладений договір.

В той же час, допитані в якості свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_14 та третя особа ОСОБА_12 у своїх поясненнях пояснили, що особисто вони як співавтори винаходу «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» за заявкою № 95083935 від 28.08.1995 р. підписували договір про переуступку права на патент автором підприємству від 01.09.1995 року, усвідомлювали, що передають акціонерному товариству «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» право на отримання патенту на винахід (п. 1.1. договору), проте не знали, що не набудуть права власності на вказаний винахід та не стануть власниками патенту. Проте незнання вказаними фізичними особами положень чинного законодавства України та неусвідомлення різниці між поняттями «винахідник», «заявник», «власник патенту» на момент виникнення правовідносин щодо патентування винаходу «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» не може слугувати підставою для визнання за позивачами та третіми особами ОСОБА_12, ОСОБА_14 права власності на патент України НОМЕР_3 на вказаний винахід.

Суд не приймає в якості належних та допустимих доказів також протоколи від 01.09.1995 р., 22.12.1999 р., 22.04.2003 р., оскільки останні складені та підписані виключно позивачами; підстави, порядок та факт дійсного проведення зборів розробників препарату «ІНФОРМАЦІЯ_1» не встановлені належними засобами доказування, матеріали справи не містять доказів уповноваження позивачів на складання таких протоколів.

З урахуванням наведеного, правові підстави для визнання за позивачами та третіми особами з самостійними вимогами права власності на патент України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» (дата подання заявки - 28.08.1995 р., дата видачі - 15.07.1997 р.). відсутні.

Стосовно наявності підстав для визнання за позивачами та третіми особами з самостійними вимогами права власності на деклараційний патент НОМЕР_4 на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» судом встановлено таке.

На ім'я відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» було видано деклараційний патент України НОМЕР_4 на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» (дата подання заявки - 05.06.2003 р., дата видачі - 15.03.2004 р.). Власником вказаного патенту було - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм». Винахідниками у вказаному патенті були вказані: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15.

Вказана інформація підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з державного реєстру патентів України на винаходи щодо патенту України НОМЕР_4 на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», копіями публікацій щодо вказаного патенту, а також матеріалами заявки № 2003065200.

Згідно ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід засвідчується патентом. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом. На момент видачі патенту України НОМЕР_4 вказані положення Цивільного кодексу України були чинними.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року № 3687-XII з останніми змінами від 22.05.2003 р., які діяли на дату подання заявки № 2003065200, винахід - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології; деклараційний патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на винахід; патент - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід.

Згідно ст. 8 вказаного закону право на одержання патенту має винахідник, якщо інше не передбачено цим Законом. Винахідники, які спільно створили винахід, мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

В матеріалах справи відсутня будь-яка угода між винахідниками винаходу «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» (заявка № 2003065200).

Отже, винахідники, які спільно створили винахід мають однакові права на одержання патенту, проте матеріали справи свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 як один з винахідників винаходу «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», не реалізував свого права на отримання патенту. Матеріали справи не містять доказів звернення вказаної особи із заявкою про видачу патенту на його ім'я.

Судом встановлено, що матеріали заявки № 2003065200 містять доданий до заявки список авторів винаходу «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», серед яких в тому числі позивач ОСОБА_1, який поставив свій підпис, тим самим будучи обізнаним зі своїм статусом - саме винахідника. Допитаний у якості свідка ОСОБА_1 не заперечив факту підписання вказаного документу.

Згідно ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року № 3687-XII з останніми змінами від 22.05.2003 р., які діяли на дату подання заявки № 2003065200, право на одержання патенту на службовий винахід має роботодавець винахідника. Матеріали справи містять докази того, що частина фізичних осіб - винахідників, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 перебували у трудових відносинах з ТОВ «НБЦ «Ензифарм» починаючи з 02 червня 2003 року. Саме тому на виконання вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції, що діяла на дату подання заявки на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» за деклараційним патентом України НОМЕР_4, та з метою реалізації права на отримання патенту відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «НБЦ «Ензифарм» було подано відповідну заявку на реєстрацію винаходу «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Всі фізичні особи - автори вказаного винаходу були перелічені в якості винахідників при поданні заявки № 2003065200.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції, що діяла на дату подання заявки на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» за деклараційним патентом України НОМЕР_4 визначено, що винахіднику належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково.

Згідно ч. 1 ст. 423 ЦК України, особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

Матеріали справи, зокрема, виписка з державного реєстру патентів України на винаходи щодо патенту України НОМЕР_4 на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», матеріали заявки на вказаний винахід підтверджують факт дотримання особистих немайнових прав позивача ОСОБА_1 та інших винахідників, які дійсно були винахідниками вказаного винаходу.

Законодавство України, якими врегульовані відносини щодо винаходів, чітко розмежовує поняття особистих немайнових прав винахідника та майнових права власника патенту на винахід. Як встановлено судом, ОСОБА_1 як один з винахідників винаходу «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» не реалізував свого права на отримання патенту. Матеріали справи не містять доказів звернення вказаної особи та інших винахідників із заявкою про видачу патенту на їх ім'я. Саме тому з урахуванням приписів чинного законодавства України вказані особи зазначені в якості винахідників, а не власників патенту на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1». Власником спірного деклараційного патенту правомірно зазначене ТОВ «НБЦ «Ензифарм» - юридична особа - роботодавець винахідників, яка подала відповідну заявку та у встановленому законом порядку отримала деклараційний патент та набула права власності на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», а також Правилами складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001 року N 22, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2004 року N 154, що діяли на дату подання заявки за даним винаходом, не передбачено обов'язок надавати документи, що підтверджують відносини між заявником та авторами винаходу.

Правила проведення експертизи заявки на винахід і корисну модель, затверджені Наказом Державного патентного відомства України від 9 березня 1995 року N 44 не встановлюють обов'язку Державної служби інтелектуальної власності України витребовувати та перевіряти відповідні документи щодо відносин між заявником та авторами винаходу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на відсутність серед у Держслужби повноваження щодо витребування та перевірки документів, що засвідчують правовідносини між заявником та авторами винаходу, Державна служба інтелектуальної власності України діяла в межах своїх повноважень та чинного на дату розгляду відповідної заявки законодавства України. Витребування вказаних документів призвело б до перевищення повноважень Державної служби інтелектуальної власності України.

ОСОБА_3 як фізична особа - винахідник ніколи не подавала заявку на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ніколи не була зазначена власником спірного деклараційного патенту України НОМЕР_4; її статус такий самий, як й інших фізичних осіб - винахідник. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 здійснювала будь-які дії від імені всіх співвинахідників саме щодо винаходу «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» (заявка № 2003065200), правомірність яких має підтверджуватись договором або іншим документом, як не міститься доказів того, що ОСОБА_3 як фізична особа - винахідник діяла всупереч інтересам інших винахідників чи з порушенням їх особистих немайнових прав.

На підставі викладеного, у суду відсутні підстави вважати обґрунтованими вимоги позивачів та третіх осіб про визнання за ними права власності на спірні патенти.

Стосовно вимог позивача ОСОБА_2 та третіх осіб ОСОБА_12, ОСОБА_14 про визнання за ними права автора (винахідника) на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», що був запатентований на підставі заявки від 05.06.2003 р. (деклараційний патент НОМЕР_4) як за автором винаходу, судом встановлено наступне.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, позивачка ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_12 і третя особа ОСОБА_14 були заявлені як винахідники лише при поданні заявки № 95083935 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномоделюючого препарату» за патентом України НОМЕР_3.

Відповідно до ч. 4. ст. 8 Закону України «Про охорону прав на виноходи і корисні моделі», не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу (корисної моделі), а надали винахіднику (винахідникам) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки.

Оскільки ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_12, ні ОСОБА_14 не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № 2003065200, вони й не були зазначені авторами (винахідниками) винаходу «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», їх імена не були вказані в заявці № 2003065200 та відповідно в патенті НОМЕР_4. Матеріали справи не містять доказів наявності особистого творчого внеску вказаних фізичних осіб у створення винаходу «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № 2003065200.

За наведених обставин вимога позивача ОСОБА_2 та третіх осіб ОСОБА_12, ОСОБА_14 про визнання за ними права автора (винахідника) на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», що був запатентований на підставі заявки від 05.06.2003 р. (деклараційний патент НОМЕР_4) як за авторами винаходу задоволенню не підлягає за відсутністю правових підстав.

З урахуванням вказівок касаційної інстанції щодо підстав виготовлення та продажу Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» препарату «ІНФОРМАЦІЯ_2» судом встановлено таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом. У відповідності до ч. 14 вищевказаної статті, на зареєстрований лікарський засіб заявнику видається посвідчення, в якому зазначається строк дії, протягом якого лікарський засіб дозволяється до застосування в Україні.

Факт державної реєстрації лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2» підтверджується Реєстраційним посвідченням № UA/0610/01/01 від 12.03.2009 року, виданим відповідачу. Вказане реєстраційне посвідчення видано на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11.03.2009 року № 147.

Хіміко-фармацевтична промисловість є одним із основних видів діяльності ТОВ «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм» (як юридичну особу було створено 15.05.2003 р.), що підтверджується даними ЄДРПОУ. Таким чином, здійснюючи виробництво та подальший продаж зареєстрованого лікарського засобу «ІНФОРМАЦІЯ_2», відповідач діє в межах чинного законодавства України.

При цьому, позивачі безпідставно вказують на неможливість випуску та розповсюдження лікарського засобу після припинення дії спірних патентів, оскільки, як було встановлено судом будь-які правові підстави пов'язувати строк дії реєстраційного посвідчення на лікарський засіб зі строком дії патенту України на винахід та/або деклараційного патенту України на винахід відсутні, оскільки вказані строки встановлюються в рамках різних за своєю суттю правовідносин, регулюються різними нормативно-правовими актами.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами, суд вважає, що у позивачів та вказаних третіх осіб відсутні підстави для вимог про відшкодування моральної шкоди з огляду на таке.

В якості підстави для відшкодування моральної шкоди позивачі та треті особи з самостійними вимогами вказують порушення їх особистих немайнових прав інтелектуальної власності на винаходи за спірними патентами та майнових прав інтелектуальної власності, що випливають із зазначених патентів.

Посилання позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами на порушення відповідачами їхніх немайнових прав інтелектуальної власності, визначених ст. 423 ЦК України, спростовується наявними у матеріалах справи доказами, адже відповідачами ніколи не заперечувалося те, що кожен з позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами є винахідником за відповідним винаходом. Більше того, про визнання позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами винахідниками свідчать власне спірні патенти, матеріали заявок на винаходи, виписки з реєстрів, оскільки у кожному зі вказаних документів чітко зазначено склад винахідників за кожним з винаходів, серед яких є позивачі та треті особи з самостійними вимогами.

Стосовно ж послання позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами в якості підстави для відшкодування шкоди на положення ст. ст. 424, 464 ЦК України, якими врегульовано майнові права інтелектуальної власності, зокрема, на винахід, то таке посилання є безпідставним, оскільки позивачам та третім особам з самостійними вимогами ніколи не належали майнові права інтелектуальної власності на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» за патентом України НОМЕР_3 та винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1» за деклараційним патентом України НОМЕР_4. З урахуванням вказаних вище положень ст. ст. 424, 464 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на зазначені патенти належали саме власникам вказаних патентів, якими позивачі та треті особи не були. Відтак за відсутності права (майнових прав інтелектуальної власності на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» за патентом України НОМЕР_3 та винахід «Імуномодулітор «ІНФОРМАЦІЯ_1» за деклараційним патентом України НОМЕР_4) неможливо вести мову про його порушення, а тим більше про необхідність відшкодування моральної шкоди.

Зважаючи на встановлення судом відсутності порушення відповідачами особистих немайнових прав позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами як винахідників та відсутність у них будь-яких майнових прав на спірні винаходи, у суду відсутні підстави для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Судом встановлено відсутність з боку відповідачів порушення прав позивачів та третіх осіб ОСОБА_12 та ОСОБА_14, а відтак відсутнім є і факт заподіяння моральної шкоди позивачам та третім особам ОСОБА_12 та ОСОБА_14

Більше того відповідачами у справі заявлено про необхідність застосування позовної давності до заявлених позивачами та третіми особами вимог, оскільки про видачу спірних патентів позивачі та треті особи з самостійними вимогами у справі довідалися з дати публікації відомостей про їх видачу.

Згідно п. 4 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Пунктом шостим цих положень визначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність

застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи те, що правовідносини щодо патенту України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату» припинилися 28.08.2000 р. у зв'язку із закінченням визначеного законом 5-річного строку його дії, всі розумні строки пред'явлення позовів щодо вказаного патенту спливли. Згідно зі статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв до набрання чинності ЦК України, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався в три роки. За приписами статті 74 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Публікація про видачу патенту України НОМЕР_3 на винахід «Біотехнологічний спосіб одержання імуномодулюючого препарату», де позивачі зазначені в якості винахідників, була здійснена у 1997 р. (дата публікації 15.07.1997 р.). Відомості про видачу патентів є відкритими, тому щонайменше з цієї дати позивачі мали б дізнатися про порушення свого права, якщо таке мало місце та мали можливість звернення до суду. Більше того, матеріали заявки на вказаний винахід свідчать про обізнаність позивачів про включення їх саме до складу винахідників.

Стосовно деклараційного патенту України НОМЕР_4 на винахід «Імуномодулятор «ІНФОРМАЦІЯ_1», то публікації про видачу вказаного патенту була здійснена у 2003 р. (бюлетень «Промислова власність» № 3, дата публікації - 15.03.2004 р.). Отже, до позовної давності за вимогами щодо вказаного патенту підлягають застосуванню правила ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 р.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Заявлені позивачами вимоги щодо вказаного патенту не віднесені законом до вимог, до яких може бути застосована спеціальна позовна давність (ст. 258 ЦК України).

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа

довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом, дата реєстрації винаходу та видачі деклараційного патенту України НОМЕР_4 - 15.03.2004 р. Отже, про те, що винахід за спірним патентом зареєстрований та патент діє на території України, позивачі з урахуванням наведених вище приписів чинного законодавства України повинні були дізнатися з моменту публікації відомостей про це у офіційному бюлетені «Промислова власність». На момент звернення позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами до суду трирічний строк позовної давності за заявленими вимогами щодо вказаного патенту вже сплив.

Відтак для позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами перебіг строку позовної давності за вимогами щодо патенту України НОМЕР_3 та деклараційного патенту України НОМЕР_4 розпочався щонайменше у вказані вище дати публікації відомостей про видачу спірних патентів. Отже, заявлення позовних вимог щодо вказаних патентів зроблено з пропуском строку позовної давності. При цьому, позивачами та третіми особами з самостійними вимогами не подано суду доказів поважності причин пропущення позовної давності.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідні заяви зробили відповідачі по справі до винесення судом рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, заявлення їх з пропуском строку позовної давності та про необхідність відмови у задоволенні позовів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм», ОСОБА_3, Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Біофарма», Державне підприємство «Ензим», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про визнання права власності на патенти, вчинення дій та відшкодування збитків і шкоди - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_12 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм», ОСОБА_3, Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Біофарма», Державне підприємство «Ензим», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про визнання права власності на патенти, вчинення дій та відшкодування збитків і шкоди - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_14 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-біотехнологічний центр «Ензифарм», ОСОБА_3, Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Біофарма», Державне підприємство «Ензим», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про визнання права власності на патенти, вчинення дій та відшкодування збитків і шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Солом'янський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Зінченко С. В.