Постанова

від 13.03.2014 по справі 826/20581/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2014 року 12 год. 18 хв. № 826/20581/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Голубничій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ КОМПАУНД» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ КОМПАУНД» (надалі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07 серпня 2013 року №0002201640.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими збільшено позивачеві суму зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 559 605,00 грн., з яких 399 376,00 грн. сума грошового зобов'язання за основним платежем і 159 689,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями ( штрафами), оскільки висновки про фіктивність господарської операції не підтверджуються фактичними обставинами та наявними в матеріалах справи документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 03 лютого 2014 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ КОМПАУНД» зареєстровано як юридична особа в Деснянській районній у місті Києві державній адміністрації, ідентифікаційний код юридичної особи 30406297, КВЕД 10.82 «виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів»,відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. ( 1т., а.с. 39)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства та на підставі наказу № 40 від 19.06.2013 року, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємостосунків із ТОВ «Спецмонтаж ЛТД» ( код ЄДРПОУ 37478588) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011р. За наслідками перевірки було складено акт від 22.07.2013 року № 59/16-10/30406297. (т.1 а.с.7-19)

В акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась на підставі постанови Дніпровського районного суду від 26.06.2012 р. по справі № 2604/13318/12.

Органами досудового слідства встановлено, що використовуючи реквізити ТОВ «Спецмонтаж ЛТД" як прикриття, діючи від імені керівника вище зазначеного підприємства невстановлена досудовим слідством особа складала фіктивні господарські угоди, первинні документи господарської діяльності підприємства та документи податкової звітності.

Як зазначено в акті перевірки, суд визнав керівника ТОВ „Спецмонтаж ЛТД» ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205, Кримінального кодексу України та постановив кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, в скоєнні злочину передбаченого ст.. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України закрити на підставі ст. 1 п. „в" , 6 Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Перевіркою встановлено, що ТОВ „Спецмонтаж ЛТД" має ознаки фіктивності у своїй діяльності (за місцем реєстрації не знаходиться, не має на меті реальну поставку товарів, а здійснює діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам без наміру здійснення господарської діяльності).

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «БМБ Компаунд» було запропоновано надати письмові пояснення та завірені копії первинних документів стосовно фінансово- господарських операцій з ТОВ «Спецмонтаж ЛТД».

ТОВ «БМБ Компаунд» листом від 23.04.2013 № 38-04/13 відмовило в надані письмових пояснень та завірених копій первинних документів стосовно фінансово- господарських операцій з ТОВ «Спецмонтаж ЛТД».

У відповідності до зазначеного акту , перевіркою встановлено наступні порушення:

- п. 198.3, п. 198.6 cm. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «БМБ КОМПАУНД» встановлено завищення податкового кредиту з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. на загальну суму 399 376,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. на загальну суму 399.376,00 грн., у тому числі по періодам:

- червень 2011 року - 80 000,00 грн.,

- липень 2011 року - 127 692,00 грн.,

- серпень 2011 року - 25 014,00 грн.,

- вересень 2011 року - 153 268,00 грн.,

- жовтень 2011 року - 13 402,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 №0002201640, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 399 376, 00 грн. за основним платежем та 159 689, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням - рішенням, 16 серпня 2013 року позивачем була подана скарга на такі рішення ДПІ у Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві до Головного управління Міндоходів у м.Києві.

03 жовтня 2013 року Рішенням №4917/10126-15-10-04 заступника начальника Головного управління Міндоходів у м. Києві скарга - залишена без задоволення.

16 жовтня 2013 року позивачем була подана повторна скарга до Міністерства доходів і зборів України.

03 грудня 2013 року Рішенням № 16619/6/99-99-10-01-15 Міністерства доходів і зборів України повторна скарга - залишена без задоволення.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ КОМПАУНД» оскаржило його в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Поряд із цим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 200.1. Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

12 березня через канцелярію суду представником позивачем подані письмові пояснення з наданням документів на підтвердження взаємовідносин між ТОВ «БМБ КОМПАУНД» та «ТОВ Спецмонтаж ЛТД», а саме: копії договорів поставки , згідно яких Поостачальник зобов'язався передати Позивачу товар відповідно до специфікації, а Позивач зобов'язався оплатити поставлений товар, товаро - транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, копії специфікацій №1 відповідно до договорів та докази оплати товарів.

Окрім того, позивач заначає, що постанова Дніпровського районного суду від 26.06.2012 р. по справі № 2604/13318/12, щодо обвинувачення директора контрагента, була скасована ухвалою апеляційного суду міста Києва від 10.12.2012 року, а отже посилання ревізора щодо встановлених рішенням районного суду обставин справи стосовно фіктивності діяльності ТОВ «Спецбудмонтаж ЛТД» є юридично не спроможними.

Судом встановлено, що кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, повернено до районного суду на новий розгляд.

Однак суд звертає увагу на наступне, відповідно до протоколу свідків від 25 лютого 2014 року, ОСОБА_2 надав пояснення , відповідно до яких, протягом 2011 - 2014 року він, як директор ТОВ "СПЕЦМОНТАЖ ЛТД", не здійснював господарської та підприємницької діяльності, від імені цього підприємства, не купував товари, не продавав їх нікому, не виконував роботи, не надавав послуги та не отримував їх від інших підприємств, не отримував платежі у будь - яких формах від інших підприємств та не здійснював платежі у будь - яких формах на адресу інших підприємств.

Крім того, відповідно до вищезаначеного протоколу допиту свідка, громадянин ОСОБА_2,який є єдиним засновником ТОВ "СПЕЦМОНТАЖ ЛТД" встановлено, що останній зареєстрував зазначене підприємство за грошову винагороду та підписував за грошову винагороду невідомі йому документи.

Наведене вище підтверджує висновки контролюючого органу стосовно того, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ "СПЕЦМОНТАЖ ЛТД" не спричинили реального настання правових наслідків, а несплачені позивачем податок на прибуток та податок на додану вартість, унаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового кредиту та невірного відображення показників податкової звітності, є відповідно дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ "СПЕЦМОНТАЖ ЛТД" об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п. п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ "СПЕЦМОНТАЖ ЛТД" мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням всіх обставин.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа

Повний текст рішення складений 17.03.2014 р.