Постанова

від 05.03.2014 по справі 910/21774/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2014 р. Справа№ 910/21774/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: Бесараб В.О. - пред. за дов. № 7 від 30.12.2013;

відповідача: Крупський П.В. - пред. за дов. №01-195 від 10.12.2013;

Якименко О.В. - пред. за дов. №01-194 від 10.12.2013.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної організації «Українська Уніонна Конференція Церкви Адвентистів Cьомого дня»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р.

у справі № 910/21774/13 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

до Релігійної організації «Українська Уніонна Конференція Церкви Адвентистів сьомого дня»

про стягнення 25 500, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2013р. позов задоволено повністю: підлягає стягненню з Української Уніонної Конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" 25 500,00 грн. - страхове відшкодування в порядку регресу та 1720,50 грн. - судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач навмисно вказав в Полісі хибні номер телефону та адресу місцезнаходження, у зв'язку з чим страхувальник не зміг повідомити страховика про скоєння ДТП. Також, відповідач стверджує, що направляв позивачу відповіді на претензії, але не мав можливості напрвити свого представника до суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач не надав.

Ухвалою від 25.01.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 19.02.2014.

В судове засідання 19.02.2014 представники відповідача з'явилися, представник позивача не з'явився.

Ухвалою суду від 19.02.2014 розгляд справи відкладено на 05.03.2014.

Також, 19.02.2014 після судового засідання представником відповідача подано клопотання про витребування доказів, а саме, від ПрАТ «Страхова компанія «Нова» - документи, що підтверджують місце перебування позивача за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 11, літ. «А», станом на 26.11.2007; від ПАТ «Укртелеком» - інформацію щодо власника телефонного номеру 496-80-70 та його активність станом на 26.11.2007; від Департаменту містобудування та архітектури КМДА - інформацію щодо наявності в міському кадастровому реєстрі адреси: м. Київ, вул. М. Раскової, 11.

В судове засідання 05.03.2014 представники сторін з'явилися.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Української Уніонної Конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня про компенсацію страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 25 500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача, як винної особи, компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 26.11.2007 р. в місті Києві. Позивач вказує, що відповідач не повідомив позивача (свого страховика) про факт настання ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля Мерседес, державний реєстраційний номер АА 0535 СІ.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було судом першої інстанції відхилене з підстав його необґрунтованості, оскільки про причини відкладення розгляду справи представник відповідача не повідомив та доказів неможливості прибути в судове засідання не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2007 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" та Українською Уніонною Конференцією Церкви Адвентистів Сьомого Дня був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс - № ВВ/0300442), за яким було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля Мерседес, державний реєстраційний номер АА 2437 АІ.

26.11.2007 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мерседес, державний реєстраційний номер АА 2437 АІ, під керуванням Крупського В.А. та автомобіля ВАЗ, державний реєстраційний номер 68990 КВ під керуванням Печиборща В.В., що був застрахований у ПАТ "Просто-страхування".

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.01.2008 р. у справі № 3-308/2008 Крупського В.А. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 34,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності із умовами договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № АТК 115806 від 25.02.2007 р., укладеного між Печиборщем В.В. та ПАТ "Просто-страхування", на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 16.01.2008 р., акту товарознавчого дослідження № 3579/15247 від 12.01.2008 р., рахунку-фактури № 7132 від 25.12.2007 р., сформованого страхового акту б/н від 24.01.2008 р., Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" перерахувало на користь Печиборща В.В. суму страхового відшкодування, за шкоду, заподіяну Крупським В.А., в розмірі 28 919,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1337 від 25.01.2008 р.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність Крупського В.А. була застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (Поліс № ВВ/0300442), ПАТ "Просто-страхування" в порядку регресу звернулось до останнього із претензією № 04-593 від 17.06.2009 р. про відшкодування шкоди в порядку регресу на суму 28 919,00 грн. Вказана вимога була залишена позивачем без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що про факт настання страхового випадку дізнався лише з претензії страховика потерпілої особи від 17.06.2009 р.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.09.2010 р. у справі №2-2199/2010 позов ПАТ "Просто-страхування" до Крупського В.А., ПАТ "СК "Нова", Української Уніонної Конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня про відшкодування шкоди в порядку регресу задоволено, стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Нова" на користь ПАТ "Просто-страхування" збитки в розмірі 25 500,00 грн., судовий збір в сумі 255,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 90,00 грн.

ПАТ "СК "Нова" перерахувало на користь ПАТ "Просто-страхування" страхове відшкодування в сумі 25 845,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0005207 від 10.06.2011 р..

28.05.2013 р. ПАТ "Страхова компанія "Нова" звернулось до свого страхувальника - Української Уніонної Конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня із вимогою про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди в сумі 25 500,00 грн. Вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до відповідача із позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, оскільки страхувальником були порушені вищевказані положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне:

Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регрес) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.09.2010 р. у справі №2-2199/2010 перерахував ПрАТ «Просто Страхування» збитки в розмірі 25 500,00 грн., судовий збір в сумі 255,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 90,00 грн., що складає 25 845,00 грн., даний факт підтверджується платіжним дорученням №0005207 від 10.07.2011 (а.с. 62).

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на час скоєння ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на час скоєння ДТП) вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страховика повідомити письмово страхувальника про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, регламентовано положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки. (Вказана правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 22.04.2013 у справі №5011-12/15483-2012)

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач набув право на відшкодування шкоди в порядку регресу з відповідача, в розмірі 25 500,00 грн. відповідно до ліміту відповідальності страховика перед страхувальником, передбаченого Полісом №ВВ/0300442.

Щодо клопотання скаржника, то варто зазначити наступне:

Відповідно до правової позиції Пленуму Вищого господарського суду України в Постанові «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК України, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Варто зауважити, що довіреність на адвоката Якименко О.В. була видана 10.12.2013, отже, в судовому засіданні в суді першої інстанції 23.12.2013 він міг представляти інтереси відповідача та подати клопотання про витребування додаткових доказів, але відповідне клопотання відповідачем не було заявлено в суді першої інстанції. Доказів того, що відповідач звертався до позивача з повідомленнями про скоєння ДТП, в матеріалах справи відсутні та самим відповідачем не надано. Також, як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, суд апеляційної інстанції направляв позивачу судову повістку за адресою: 02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, яку представник позивача за довіреністю «Живиця» отримав.

На підставі викладеного, доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі та в клопотанні відповідача є безпідставними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для його скасування, або зміни.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Релігійної організації «Українська Уніонна Конференція Церкви Адвентистів Cьомого дня» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р. у справі №910/21774/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/21774/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха