Постанова

від 29.01.2009 по справі 12/42-08-4743

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" січня 2009 р.

Справа № 12/42-08-4743

Одеський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді Михайлова М.В.,

суддів

Тофана В.М., Журавльова О.О.

При секретарі Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача:

Кучин Ф.О., за довіреністю;

від 3-ї особи: не

з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі

Одеської області

на рішення господарського

суду Одеської області від  15 грудня 2008

року

по справі №

12/42-08-4743

за позовом Фізичної

особа -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до

Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області,

Одеська обл., смт Овідіополь, вул. Леніна, 214

3-тя особа на стороні відповідача: Товариство

з обмеженою відповідальністю "БФ"Благодать", м. Одеса, вул.

Генуєзька, 24а, корп.1                          

про

визнання права власності та повернення майна з чужого незаконного володіння,-

                                                          ВСТАНОВИВ: 

Фізична особа -підприємець ОСОБА_2

звернулась до господарського суду Одеської області  з позовною заявою  до Державної податкової інспекції в

Овідіопольському районі Одеської області, 

3-тя особа на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю

"БФ "Благодать", в якій просить визнати право власності на

партію товарів на загальну суму 267 819,04 грн.

В ході розгляду справи представник

позивача уточнив позовні вимоги та просив суд додатково к первісним вимогам

зобов'язати третю особу на стороні відповідача -  Товариство з обмеженою відповідальністю

"БФ "Благодать" повернути позивачеві партію товарів.

Представник відповідача, відзив на

позов не надав, але проти позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав

того, що позивачем не було здійснено оплату за спірний товар.

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про місце та час

судових засідань повідомлялася належним чином, проте надала суду клопотання про

розгляд справи без її участі, свою позицію щодо позовних вимог суду не надала.

Рішенням господарського суду

Одеської області від  15 грудня 2008 року

у справі №12/42-08-4743 (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим

рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Овідіопольському

районі Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення

господарського суду Одеської області від 

15 грудня 2008 року у справі №12/42-08-4743 скасувати, в позові Фізичній

особі -підприємцю ОСОБА_2 відмовити.

Свої вимоги скаржник мотивує тим,

що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив

норми матеріального та процесуального права.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК

України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду

апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та телефонограма, а

матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника

3-ї особи.

Від 3-ї особи, представник якої не

з'явився у судове засідання апеляційної інстанції, ніякого клопотання не

надходило.

Позивач не скористався своїм правом

надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, але його представник в

судовому засідання апеляційної інстанції апеляційну скаргу вважає

необґрунтованою.

Відповідно до ст.85 ГПК України у

судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, наявні матеріали

справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши

додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін,

апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи

та було правильно встановлено судом першої інстанції, 07 жовтня 2008 року

співробітниками відділу податкової міліції ДПІ у Овідіопольському районі на

складі ПП "ТСН" за адресою: смт. Авангард, вулиця Базова, 12,

складське приміщення № 101, проводилась перевірка умов здійснення торгівельної

діяльності товарно-матеріальними цінностями (надалі - товар).

В ході перевірки працівниками ВПМ

ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області на підставі того, що власника

товару під час перевірки встановлено не було, реалізацією товару займалася

фізична особа, яка не представила будь-яких документів на право здійснення

підприємницької діяльності, на товар, на приміщення, було складено протокол

огляду місця події від 08.10.2008 року, згідно якого було прийнято рішення до з'ясування

власника ТМЦ та дослідження документів на товар вилучити товар та передати його

на відповідальне зберігання ТОВ "БФ "Благодать".

Підставою для вилучення та передачі

на відповідальне зберігання товару було здійснення підприємницької діяльності

(торгівля товарами) позивачем (його працівниками) без належних документів та

відсутність господаря товарів на час проведення перевірки.

15.10.2008 року працівниками ВПМ

ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області було винесено постанову про

відмову в порушені кримінальної справи та всі матеріали були передані в відділ

розпорядження безхазяйним майном ДПІ в Овідіопольському районі Одеської

області.

На протязі жовтня позивач звертався

до відповідача з вимогою про повернення належного йому товару, надавши при цьому

всі документи, що підтверджують його законну підприємницьку діяльність та

докази про те, що товар належить йому, але відповідач відмовився повертати

товар та не визнав за позивачем право власності на товар.

Відповідно до п.1 ст.134 ГК України

суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права

власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє,

користується і розпоряджається належним йому майном, у тому числі має право

надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві

господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших

форм правового режиму майна.

Відповідно з п.п. 1,2 ст. 321 ЦК

України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений

цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права

власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку,

встановлених законом.

Відповідно до п.п.1,2 ст.334 ЦК

України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту

передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. До передання

майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого

документа.

На підставі норм ст.392 ЦК України

власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це

право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним

документа , який засвідчує його право власності.

Як було правильно встановлено судом

першої інстанції, позивач здійснює підприємницьку діяльність на підставі

свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (НОМЕР_1), що

видане виконкомом Одеської міської ради 26.12.2005 р.

Для здійснення торгівельної

діяльності позивачем у грудні 2006 р. отримано в ДПІ у Київському районі м.

Одеси торговий патент (НОМЕР_2).

Торговий патент позивачем

перереєстровувався та був дійсним на час розгляду справи у суді першої

інстанції.

Згідно ст. 328 ЦК України право

власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із

правочинів.

Судом першої інстанції було

досліджено та встановлено, що товари, які були вилучені у позивача за

протоколом огляду місця події від 08.10.2008 року на загальну суму 267 819,04

грн. 04 коп. і які ним придбані за цивільно-правовими угодами у ППКФ "Вега-сервіс"

та у ПП "Базис-Трейд" не є безхазяйними, а належать на праві  власності позивачу.

Відповідно до ст. 32 ГПК України,

доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд  

у  визначеному  законом 

порядку  встановлює наявність  чи 

відсутність  обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими

засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших 

осіб,  які  беруть участь 

в  судовому процесі. В необхідних

випадках на вимогу судді пояснення 

представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому

процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України,

кожна сторона повинна  довести  ті 

обставини,  на  які 

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази    подаються   

сторонами    та    іншими  

учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України,

господарський   суд  приймає 

тільки  ті докази,  які 

мають значення для справи.

Обставини справи, які  відповідно 

до  законодавства  повинні бути 

підтверджені  певними  засобами 

доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами

доказування.

Що стосується твердження

відповідача, що позивачем не представлено документів, що підтверджують оплату

за придбану частину товару у ПВКФ "Вега-Сервіс", то суд першої

інстанції дійшов до правильного висновку, що договір купівлі-продажу є реальним

договором, таким чином право власності на придбаний товар у позивача виникло в

момент передачі йому товару продавцем.   

Крім  того  доказами 

права  власності  на 

майно,  отримане  від 

ПВКФ "Вега-Сервіс" є 

договір №17 від  31  травня 2007 

року  між  ПВКФ "Вега-Сервіс" та

позивачем,  рахунок  ПВКФ "Вега-Сервіс" №17 від  31.05.2007 року на  суму 82 000,00  грн., накладна  ПВКФ "Вега-Сервіс" №17 від  31.05.2007 року на  суму 82 000,00  грн., податкова накладна  ПВКФ "Вега-Сервіс" №17 від  31.05.2007 року на  суму 82 000,00  грн., а 

також  заява  директора ПВКФ "Вега-Сервіс"

від  10.11.2008  року Ковалевича С.Ф., якою  він підтверджує  факт реалізації  товару (носки, колготи,  труси і 

комплекти) на  адресу

фізичної  особи-підприємця ОСОБА_2(а.с.56)

.

Представник  позивача 

в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначив  також, що 

на квартирі,  де  ОСОБА_2 мешкала,  були 

частково втрачені документи  ПВКФ

"Вега-Сервіс",  серед них  документи 

про  оплату.  Доказом 

того,  що  сплата 

за  отримане майно  здійснена, 

є  також  відсутність 

з боку  ПВКФ

"Вега-Сервіс"  претензій  майнового 

характеру до  позивача.

Отже, вимоги позивача щодо визнання

за ним права власності на групу товарів, що складається із: 27 видів шкарпеток

(814868 пар), панчіх (19576 шт.), трусів (135804 шт.), комплектів футболок

(2250 шт.) на загальну суму 267 819,04 грн. грн. 04 коп. є повністю

обґрунтованими.

Відповідно до п.3 ст. 388 ЦК

України власник майна має право витребувати це майно від набувача у разі якщо

воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння,

не з їхньої волі іншим шляхом.

Судова колегія погоджується  з висновком суду першої інстанції, що товари,

що були вилучені відповідачем та передані на відповідальне зберігання ТОВ "БФ

"Благодать", згідно опису передачі від 07.10.2008 року, вибули із

володіння позивача без його згоди. Тобто третя особа на стороні відповідача -

ТОВ "БФ "Благодать" володіла й володіє по теперішній час товаром

без згоди його власника.

Згідно пп.2 п.1. ст.399 ЦК України

право володіння припиняється в разі витребування майна від володільця власником

майна або іншою особою.

Як встановлено судом першої

інстанції, позивач звертався до представників відповідача та до

представників  третьої особи з вимогою

про повернення йому майна, але до сих пір майно власнику не повернуте.

Таким чином судова колегія вважає

вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягаючими

задоволенню в повному обсязі

Зважаючи на викладене, колегія

суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа

розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права

і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі 

інші  зауваження,  викладені 

у  апеляційній  скарзі, 

колегія  суддів  не 

приймає  до  уваги 

з  підстав  викладених 

вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11

"Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши

всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,

вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до

даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи,

висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,

відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у

судовому засіданні.

З 

урахуванням  наведеного  колегія 

суддів  вважає, що  апеляційна 

скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду 

слід  залишити  без 

змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової

інспекції в Овідіопольському районі Одеської області, Одеська обл., смт

Овідіополь, на рішення господарського суду Одеської області від  15 грудня 2008 року по справі №12/42-08-4743

залишити без задоволення, рішення 

господарського  суду  -без змін.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого

господарського суду України.  

           Головуючий суддя:                                                                                

М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                                

В.М. Тофан

           Суддя:                                                                                     

О.О. Журавльов