Постанова

від 09.06.2009 по справі 12/42-08-4743

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/42-08-4743

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 червня 2009 р.                                                                                    № 12/42-08-4743  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - не з'явився,  

відповідачатретьої особи - Кучін Ф.О.,- не з'явився,

розглянувши у відкритому  судовому   засіданні    касаційну скаргу

ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.01.2009

у справі№12/42-08-4743

за  позовом приватного підприємця Чжуо Хай Хонг

до(третя особаДПІ у Овідіопольському районі Одеської області- ТОВ "БФ "Благодать")

про  визнання права власності на майно та повернення майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.12.2008 (суддя Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2009 (судді: Михайлов М.В., Тофан В.М., Журавльов О.О.), позов задоволено - на підставі ст.ст.321,328,334,388,392 ЦК України визнано за приватним підприємцем Чжуо Хай Хонг право власності на придбану партію товарів на загальну суму 267819,04 грн. згідно переліку, наведеного в резолютивній частині рішення, та зобов'язано ТОВ "БФ "Благодать" повернути вказані товари.

Рішення мотивоване обставинами набуття позивачем права власності на спірне майно за договорами купівлі-продажу від 31.05.2007 №17 та від 25.09.2008 №07, укладеними з ПВКФ "Вега-Сервіс" та ПП "Базис-Трейд відповідно, та незаконним їх вилученням як безхазяйного майна у покупця податковим органом та передачі на відповідальне зберігання третій особі.

ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області в поданій касаційній скарзі просить рішення і постанову скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на невірне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.32 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що позивачем не надано первинних документів (виписки по банківським рахункам, прибуткові касові ордери) на підтвердження оплати частини спірного товару в сумі 141784,80 грн., придбаного у ПВКФ "Вега-Сервіс".

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій і заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

7 жовтня 2008 року співробітниками відділу податкової міліції ДПІ у Овідіопольському районі на складі ПП "ТСН" за адресою: смт. Авангард, вулиця Базова, 12, складське приміщення №101, проводилась перевірка умов здійснення торгівельної діяльності товарно-матеріальними цінностями (надалі - товар).

В ході перевірки працівниками ВПМ ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області на підставі того, що власника товару під час перевірки встановлено не було, реалізацією товару займалася фізична особа, яка не представила будь-яких документів на право здійснення підприємницької діяльності, на товар та на приміщення, було складено протокол огляду місця події від 08.10.2008 року, згідно якого було прийнято рішення до з'ясування власника ТМЦ та дослідження документів на товар вилучити товар та передати його на відповідальне зберігання ТОВ "БФ "Благодать".

Підставою для вилучення та передачі на відповідальне зберігання товару було здійснення підприємницької діяльності (торгівля товарами) позивачем (його працівниками) без належних документів та відсутність господаря товарів на час проведення перевірки.

15.10.2008 року працівниками ВПМ ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області було винесено постанову про відмову в порушені кримінальної справи та всі матеріали були передані в відділ розпорядження безхазяйним майном ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області.

На протязі жовтня позивач звертався до відповідача та третьої особи з вимогою про повернення належного йому товару, надавши при цьому всі документи, що підтверджують його законну підприємницьку діяльність та докази про те, що товар належить йому, але відповідач відмовився повертати товар та не визнав за позивачем право власності на товар.

Відповідно до ч.1 ст.134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна.

Відповідно з ч.ч.1,2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа , який засвідчує його право власності.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивач здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (серія ВОЗ, №368981), що видане виконкомом Одеської міської ради 26.12.2005р. Для здійснення торгівельної діяльності позивачем у грудні 2006р. отримано в ДПІ у Київському районі м.Одеси торговий патент (Серія ПАА, №148028). Торговий патент позивачем перереєстровувався та був дійсним на час розгляду справи у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судом першої інстанції було досліджено та встановлено, що товари, які були вилучені у позивача за протоколом огляду місця події від 08.10.2008 року на загальну суму 267819,04 грн. 04 коп. і які ним придбані за цивільно-правовими угодами у ПВКФ "Вега-Сервіс" та у ПП "Базис-Трейд", не є безхазяйними, а належать на праві  власності позивачу.

Що стосується твердження відповідача про те, що позивачем не представлено документів, що підтверджують оплату за придбану частину товару у ПВКФ "Вега-Сервіс", то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір купівлі-продажу є реальним договором, таким чином право власності на придбаний товар у позивача виникло в момент передачі йому товару продавцем.    Крім  того,  доказами  права  власності  на  майно,  отримане  від  ПВКФ "Вега-Сервіс" є  договір купівлі-продажу №17 від  31  травня 2007  року, укладений  між  ПВКФ "Вега-Сервіс" та позивачем, рахунок ПВКФ "Вега-Сервіс" №17 від  31.05.2007 року на суму 82000 грн., накладна ПВКФ "Вега-Сервіс" №17 від  31.05.2007 року на суму 82000  грн., податкова накладна  ПВКФ "Вега-Сервіс" №17 від  31.05.2007 року на  суму 82000  грн., а  також  заява  директора ПВКФ "Вега-Сервіс" Ковалевича С.Ф. від 10.11.2008  року, якою він підтверджує факт реалізації  товару (носки, колготи, труси і  комплекти) на адресу фізичної  особи-підприємця Чжуо Хай Хонг (а.с.56).

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначив також, що на квартирі, де Чжуо Хай Хонг мешкала, були частково втрачені документи ПВКФ "Вега-Сервіс", серед них документи про оплату.  Доказом  того,  що  оплата  за  отримане майно  здійснена,  є  також  відсутність  з боку  ПВКФ "Вега-Сервіс" претензій  майнового  характеру до  позивача.

Отже, вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на партію товарів, що складається із: 27 видів шкарпеток (814868 пар), панчіх (19576 шт.), трусів (135804 шт.), комплектів футболок (2250 шт.) на загальну суму 267819,04 грн., є повністю обґрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст.388 ЦК України власник майна має право витребувати це майно від набувача у разі якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно п.2 ч.1 ст.399 ЦК України право володіння припиняється в разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що товари, що були вилучені відповідачем та передані на відповідальне зберігання ТОВ "БФ "Благодать" згідно опису передачі від 07.10.2008 року, вибули з володіння позивача без його згоди. Тобто третя особа на стороні відповідача - ТОВ "БФ "Благодать" володіла та володіє по теперішній час товаром без згоди його власника, а тому повинна повернути спірне майно законному власнику.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про з огляду на таке.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Водночас відповідно до ч.1 ст.321 України право власності є непорушним і власник не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі договорів купівлі-продажу від 31.05.2007 №17 та від 25.09.2008 №07, укладеними позивачем з ПВКФ "Вега-Сервіс" та ПП "Базис-Трейд (продавцями) відповідно, накладних, рахунків, податкових накладних, договору оренди складського приміщення №101 від 01.01.2008 та інших доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт набуття позивачем (покупцем) права власності на спірну партію товарів легкої (швейної) промисловості вартістю 267819,04 грн. з моменту їх передачі покупцю та обумовлену цим незаконність їх вилучення податковим органом у покупця в жовтні 2008 року в якості безхазяйного майна та передачі на відповідальне зберігання третій особі.

Колегія враховує, що скаржником заперечується лише факт оплати позивачем частини спірного товару в сумі 141784,80 грн., придбаного у ПВКФ "Вега-Сервіс".

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, на підставі ч.1 ст.334 ЦК України до позивача право власності на придбаний товар перейшло з моменту його передачі за накладною, а не з моменту оплати. Тобто в даному випадку обставина оплати придбаного позивачем товару не впливає на виникнення у нього права власності на фактично переданий товар.

До того ж, судом встановлено відсутність майнових претензій ПВКФ "Вега-Сервіс" (продавця) до позивача, підтверджену письмовою заявою директора ПВКФ "Вега-Сервіс" Ковалевича С.Ф. від 10.11.2008 (а.с.56).

Наявні заперечення скаржника зводяться передусім до намагання переоцінити наявні у справі докази (первинні документи), однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України, прийнятих з порушенням вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України (постанови ВСУ від 11.09.2007 у справі №1/151-3079 та від 11.09.2007 у справі №18/439).

Не мають значення для справи також посилання скаржника на ненадання позивачем договору оренди складського приміщення за 2007 рік, оскільки, по-перше, місце зберігання спірного товару ніяким чином не впливає на правомірність його придбання позивачем за договорами купівлі-продажу. По-друге, станом на момент безпідставного вилучення податковим органом належного позивачу товару (08.10.2008р.) був чинним договір оренди складського приміщення №101 від 01.01.2008 (а.с.33-35), укладений між приватним підприємцем Чжуо Хай Хонг та ПП "ТСН".

Водночас з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено набуття державою у встановленому порядку права власності на спірне майно як на безхазяйні речі.

Що стосується допущеного судом першої інстанції порушення норм процесуального права, яке полягає у розгляді та задоволенні позовних вимог про зобов'язання ТОВ "БФ "Благодать" (третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача) повернути спірне майно власнику без винесення ухвали про залучення вказаного товариства в якості іншого відповідача, то з матеріалів справи вбачається фактичне пред'явлення позивачем вимог і до ТОВ "БФ "Благодать" шляхом подання  09.12.2008 року уточнення позовних вимог (а.с.52), надсилання цього уточнення товариству (а.с.54) та оплату державного мита по вимогам про визнання права власності та зобов'язання повернути майно в повному обсязі (а.с.5,55).

Отже, вказане незначне порушення судом першої інстанції норм  процесуального права не може бути підставою для скасування або зміни рішення, оскільки це не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, а тому апеляційний суд, враховуючи положення ч.2 ст.104 ГПК України, правильно не звернув уваги на цей процесуальний недолік.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2009  у справі №12/42-08-4743 залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області - без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                              В.Овечкін

Судді:                                                                                                                              Є.Чернов

                                                                                                                         В.Цвігун