Постанова

від 11.03.2014 по справі 910/776/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Справа № 910/776/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. - головуючого Данилової Т.Б. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаКорнієнка В.В. дов. від 25.12.2013 року Норець Н.О. дов. від 25.12.2013 року відповідачаЗозулінської - ГрандельЛ.Д. дов. від 11.03.2014 року Прокопенко В.В. - директор третіх осібне з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ" на постановувід 18.12.2013 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/776/13 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в інтересах Київ-Дніпровського виробничого підрозділу до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н-Транс" Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРА" простягнення 219201,71 грн. ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в інтересах Київ-Дніпровського виробничого підрозділу звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ" про стягнення заборгованості за договором № 8/ОП/12 від 27.06.2012 року в сумі 219201,71 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2013 року (головуючий суддя Грєхова О.А., судді Бондарчук В.В., Васильченко Т.В.) позовні вимоги задоволено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ" на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" стягнуто 219201,71 грн. основного боргу та 4384, 10 грн. витрат по сплаті судового збору.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року (головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) змінено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ" на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" стягнуто 196401,71 грн. основного боргу, 3923,77 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 230,17 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року і прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник вважає, що судами неповно з'ясовані та недоведені обставини, які мають значення для справи.

Також заявник посилається на те, що акти надані позивачем відрізняються.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 27.06.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 8/ОП/12 (т.1, а.с.23).

За умовами укладеного договору позивач (виконавець), за рахунок відповідача (замовника,) надає послуги з перевезення вантажів, а відповідач здійснює оплату за надані послуги відповідно до умов цього договору. Послуги надаються шляхом перевезення вантажів в глуходонних напіввагонах з нумерацією, яка починається на цифру "5"; балансоутримувачем вагонів є позивач. (п.1.1, п.1.2 договору).

У пунктах 2.3.1 та 2.3.2 договору № 8/ОП/ 12 сторони погодили умови про те, що кількість вагонів для здійснення послуг, їх номери, моделі, дата та станція початку надання послуг, дата та станція закінчення надання послуг відображаються в актах початку/закінчення надання послуг; приймання та передача послуг від позивача до відповідача оформляється актом прийому/передачі послуг, який складається позивачем на підставі актів початку/закінчення надання послуг та фактично наданих послуг та підписується відповідачем; акт прийому/передачі послуг складається позивачем щомісячно до 05 числа наступного за звітним та протягом 5-ти календарних днів підписується відповідачем.

Згідно з пунктами 3.3 - 3.5 договору № 8/ОП/ 12 оплата за надані позивачем послуги здійснюється відповідачем в національній валюті України шляхом 100 - відсоткової попередньої оплати вартості послуг на наступні 15 днів в термін за 2 дні до 15 або 30 числа, на підставі рахунку позивача. Позивач направляє акт прийому/передачі послуг відповідачу до 5-го та 20-го числа; відповідач протягом 5-ти днів з моменту отримання оригіналу акта прийому/передачі послуг повинен затвердити і завірити його зі свого боку печаткою та направити позивачу. Плата, за надання послуг розраховується, виходячи з фактичного часу роботи кожного вагону протягом звітного періоду, за виключенням часу прямування вагону в плановий ремонт та з ремонту, часу в очікуванні та знаходженні в плановому ремонті, а також часу знаходження вагонів в ремонті, передбачених пунктами 2.1.15 та 2.2.8 цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 8/ОП/12 "Протокол узгодження договірної ціни" сторони досягли згоди про встановлення вартості послуг за цим договором в розмірі: 333,33 гри. без ПДВ за один вагон за одну добу (т.1, а.с.29).

Додатками № 2 та №3 до договору № 8/ОП/12 сторонами погоджено форму акта початку/закінчення надання послуг та акта прийому/передачі послуг (т.1, а.с.30, 31).

Судами встановлено факт початку надання позивачем відповідачу послуг перевезення за договором в 16 глуходонних напіввагонах №№56421431, 56719404, 56719412, 56719420, 56719438, 56719446, 56719453, 56719461, 5794479, 56719487, 56719503, 56719511, 56719529, 56719537, 56719545, 56719552 з 01.07.2012 року в м. Києві.

Згідно із розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, за період з липня по вересень 2012 року було надано відповідачу послуг, з урахуванням періоду перебування вагонів у ремонті, всього на загальну суму 549600,00 грн., в т.ч. ПДВ та за період з липня по жовтень 2012 року відповідачем перераховано позивачу плату за надані послуги, всього у загальній сумі 330398,29 грн., у зв'язку з чим сума заборгованості склала 219201,71 грн.

Також судами встановлено, що між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 240 від 31.07.2012 року за надані транспортні послуги за липень 2012 року на суму 100000,00 грн., № 242 від 31.08.2012 року" за користування вагонами на суму 254349,30 грн. Крім того, як стверджував позивач, відповідачем не підписані та не повернуті акти здачі - приймання робіт (надання послуг) - № 282 від 21.09.2012 року на суму 59999,40 грн.; № 283 від 21.09.2012 року на суму 59999,40 грн.; № 284 від 30.09.2012 року на суму 53599,46 грн.; № 333 від 15.10.2012 року на суму 22800,00грн. та в порушення умов договору не оплачено за надані послуги.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив із доведеності матеріалами справи факту початку надання позивачем відповідачу послуг договором № 8/ОП/12 в 16-ти глуходонних напіввагонах з 01.07.2012 в м.Києві та не підписання відповідачем актів закінчення надання послуг, що свідчить про те, що надання послуг тривало, а посилання відповідача на залишення вагонів на коліях, не спростовує факту перебування вагонів в користуванні відповідача до моменту їх повернення.

Позивачем здійснено нарахування плати за періоди фактичного перебування вагонів у відповідача в залежності від періодів повернення вагонів про що свідчать відповідні акти закінчення надання послуг, а не фізична доставка вагонів у визначені позивачем реквізити.

Апеляційний господарський суд змінюючи рішення місцевого суду та стягуючи з відповідача 196401,71 грн. основного боргу виходив із того, що по вагону № 56719412 судом першої інстанції було помилково нараховано борг за 93 дні користування з 01.07.2012 року по 01.10.2012 рік, оскільки згідно матеріалів справи зазначений вагон перебував у період з 20.07.2012 року по 29.08.2012 року у ремонті (т.1, а.с.111, т.2, а.с.70).

З аналогічних підстав судом першої інстанції було помилково нараховано борг за 86 днів користування з 01.07.2012 року по 26.09.2012 рік по вагону № 56719479, оскільки зазначений вагон перебував у період з 02.07.2012 року по 20.07.2012 року у ремонті, що підтверджується довідкою про рух вагонів наданою ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України" (т.2, а.с.130).

Здійснивши перерахунок, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що по вагону № 56719421 послуга надавалась - 53 дні на загальну суму 21200,00 грн., а по вагону № 56719479 - 69 днів на загальну суму 27600,00 грн.

Заперечення відповідачем факту надання послуг в період з вересня 2012 року з огляду на відсутність підписаних актів надання послуг апеляційний суд відхилив з огляду на таке.

З матеріалів справи судами встановлено, що позивач неодноразово, зокрема, в листах від 21.09.2012 року, 05.10.2012 року та 08.10.2012 року надсилав відповідачу акти виконаних робіт для підписання, однак, відповідач не повернув підписані акти, заперечуючи отримання послуг.

За таких обставин, за відповідний період вагони вважаються таким, що перебували в користуванні відповідача, оскільки відповідачем не надано суду доказів розірвання договору та повернення вагонів у визначеному договором порядку.

Крім того судом встановлено, що 15.11.2012 року позивач направив відповідачу лист № 843 з проханням підписати акти виконаних робіт за липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, акти закінчення надання послуг, акти загальної форми, акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2012 року та 01.11.2012 року, акти початку надання послуг, складені відповідно до умов договору та додатків до нього. Проте, вказаний лист був залишений без відповіді.

Посилання відповідача на відсутність заявок про надання послуг суди визнали необґрунтованими, оскільки необхідність та порядок їх направлення умовами договору не передбачено. Фактично за договором послуги з перевезення вантажу надавались шляхом передачі позивачем в користування відповідачу обумовленої кількості вагонів для здійснення перевезень і відповідні вагони до їх повернення (складення актів закінчення надання послуг чи інших документів в засвідчення відповідного факту) обліковувались в користуванні відповідача.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

А відтак належним доказом повернення може бути саме звернення відповідача до позивача щодо підписання акта закінчення надання послуг по відповідному вагону.

Колегія суддів не прийняла до уваги доводи відповідача про необхідність оформлення провізних документів, оскільки позивач не є підприємством залізничного транспорту загального користування і фактично послуги надавались ним шляхом передачі вагонів відповідачу в користування на період дії договору.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку при вирішенні спору по суті.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року у справі № 910/776/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Н. Волковицька

С у д д і Т. Данилова

Л. Рогач