Постанова

від 11.03.2014 по справі 920/1110/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Справа № 920/1110/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. - головуючого Данилової Т.Б. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Форвардінг" на постановувід 18.11.2013 року Харківського апеляційного господарського суду у справі№920/1110/13 господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Форвардінг" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 простягнення 9403,61 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асстра Форвардінг" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 штрафу в розмірі 9403,61 грн. за недотримання нормативних строків простою транспорту, згідно з укладеним договором № AFUZ 020-06.13 транспортно-експедиційного обслуговування від 22.04.2013 року та судовий збір.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.09.2013 року (суддя Лугова Н.П.) позов задоволено.

З Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Форвардінг" стягнуто 9403,61 грн. штрафу та 1720,50 грн. судового збору.

За апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року (головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.) скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асстра Форвардінг" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року, а рішення господарського суду Сумської області від 12.09.2013 року залишити без змін посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме статті 43 Господарського процесуального кодексу України та пункту 2 постанови Пленуму ВГСУ "Про судове рішення".

На думку заявника судом апеляційної інстанції не було взято до уваги гарантійний лист за вих.№07/05/13-1, яким відповідач гарантував позивачу оплату штрафів за наднормативний простій та те, що представник відповідача 27.08.2013 року у судовому засіданні першої інстанції визнав факт описки у пункті 5.8 договору пункт 3.1 замість пункту 3.2.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 22.04.2013 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (заявник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Форвардінг" (виконавець) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № AFUZ 020-06.13 та транспортне замовлення на перевезення у складі збірного вантажу та підтвердження замовлення № KF-304-22-005 від 22.04.2013 року, на підставі якого відповідачу надані послуги з організації та забезпечення транспортування вантажу - протипожежних замків та ручок для дверей, за маршрутом Італія-Україна.

Відповідно до пункту 3.1. договору, замовник зобов'язаний: забезпечувати підготовку вантажу до перевезення (затарювання, маркірування, угруповання, інше) до погодженого терміну відвантаження. Для вантажу, що відправляється

у складі консолідації, забезпечити готовність його до відвантаження до часу, обумовленому в заявці.

Згідно пункту 3.2 договору, замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне завантаження по прибуттю транспортного засобу та проведення процедур розвантаження транспортного засобу, а також, процедур митного оформлення вантажу та транспортного засобу, протягом 24 годин на території Західної Європи. Забезпечити своєчасне завантаження по прибуттю транспортного засобу та проведення процедур розвантаження транспортного засобу, а також процедур митного оформлення вантажу та транспортного засобу на території України та країн СНГ, протягом 48 годин для окремих малотоннажних автомобілів та 24 годин для збірних вантажів. Простій на кордоні з вини замовника (в т.ч. внаслідок несвоєчасного або неправильного оформлення замовником попереднього повідомлення/декларації та в зв'язку з неналежним оформленням документів, або їх відсутністю/різноманітні висновки, листи та інше/) оплачується як ненормативний простій за кожну добу простою враховуючи вихідні і святкові дні.

Пунктом 5.8 договору сторони передбачили, що за наднормативний простій, що визначається відповідно до пункту 3.1 договору, з розрахунком за кожні початі двадцять чотири години, замовник виплачує виконавцю штраф у еквіваленті 150 євро в гривні, що встановлений НБУ на день виставлення рахунку (крім рефрижераторів), якщо інше не буде встановлено в додатках (підтвердженнях замовлень) до даного договору. Якщо вантаж, що відправляється у складі консолідації, не готовий до забору до часу, обумовленому в заявці, замовник оплачує виконавцю штраф у розмірі 300,00 грн. за кожну почату годину простою після першого часу.

Судами встановлено, що 29.04.2013 року транспортний засіб з вантажем прибув на Київську регіональну митницю для процедури митного оформлення, що підтверджується штампом митниці в CMR. Митне оформлення завершено 07.05.2013 року.

При цьому, у товаротранспортній накладній CMR за механічною помилкою Київською регіональною митницею помилково проставлено неправильну дату - 07.04.2013 року, замість 07.05.2013 року, зазначене підтверджується листом Київської міжрегіональної митниці № 14.1/4-26/4692 від 13.09.2013 року (а.с.83), що дійсною датою завершення митного оформлення є саме 07.05.2013 року.

07.05.2013 року відповідач звернувся до позивача з гарантійним листом №07/05/13-1 (а.с.15), в якому просив позивача надати дозвіл на розвантаження вантажу та гарантував оплатити штраф за наднормативний простій до 08.05.2013 року в розмірі 4000,00 грн.

Того ж дня після отримання гарантійного листа, вказана відповідачем особа - ТОВ "Стіларм" отримала вантаж.

Також позивач зазначив, що в період з 08.05.2013 року по 26.05.2013 року відповідач не оплатив гарантовані штрафні санкції в розмірі 4000,00 грн., в подальшому 27.05.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату штрафних санкцій (а.с.16) на загальну суму 9403,61 грн. додаючи до вимоги рахунок-фактуру № КF30422905 від 07.05.2013 року на 9403,61 грн. (а.с.17), яка згідно з поштовим повідомленням отримана відповідачем 30.05.2013 року (а.с.18).

Відповідач вимогу позивача залишив без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що умовами укладеного сторонами договору передбачено право позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за наднормативний простій транспортного засобу, встановлений пунктом 3.2 договору.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог встановив, що вимоги, яких стосується спір ґрунтуються на порушенні строків, передбачених пунктом 3.2 договору, при цьому пункт 5.8 договору встановлює відповідальність за наднормативний простій, що визначається пунктом 3.1 цього договору.

Будь - яких доказів порушення умов пункту 3.1 договору позивач не надав, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Більш того, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що згідно загальних та спеціальних норм господарського та цивільного законодавства (статті 11, 509, 526, 530, 610, 626-629, 929 Цивільного кодексу України, статті 316 Господарського кодексу України), зобов'язання, що виникають, зокрема, із договору повинні виконуватись належним чином відповідно до його умов, вимог законодавства та у строк, встановлений для виконання спірного зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (статті 611 Цивільного кодексу України).

А відтак, висновок суду апеляційної інстанції про застосування відповідальності виключно на підставі договору у даному випадку є законним та обґрунтованим.

Заперечення відповідача щодо описок у договорі касаційна інстанція не може прийняти до уваги, оскільки вони суперечать правилам внесення змін у договір, передбачених статтями 188 Господарського кодексу України та 654 Цивільного кодексу України.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року у справі № 920/1110/13 господарського суду Сумської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Форвардінг" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Н. Волковицька

С у д д і Т. Данилова

Л. Рогач