Ухвала

від 03.03.2014 по справі 2а-9428/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 року м. Київ К/800/27713/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а-9428/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнпласт»

до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнпласт» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби від 19.08.2011 № 000096232 та № 000097232.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 № 000097232; ; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 № 000096232 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 46 874,75 грн., в т.ч.: 37 500 грн. основного платежу та 9 374,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Грейнпласт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, складено акт № 166/23-2/31267561 від 27.07.2011, в якому зафіксовано порушення: пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25. ст. 1 , п. 4.1, пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 , п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 , пп. 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 43 181 грн.; п. 1.7 ст. 1 , пп. 7.2.8. п. 7.2, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого від суми заниження 134 296 грн. по податку на додану вартість нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25% .

19.08.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 000096232 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 53 976 грн., у т.ч.: 43 181 грн. основного платежу та 10 795 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 000097232 про нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 33 731,50 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Збільшуючи суму податку на прибуток, податковий орган виходив з того, що у позивача станом на 01.12.2009 на бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками» рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Облнафтобуд Альянс» на суму 150 000 грн., на суму якої було виписано та передано простий вексель за актом приймання-передачі від 16.11.2009, що було відображено на бухгалтерському рахунку 621 «Короткострокові векселі видані», тоді як ТОВ «Облнафтобуд Альянс» визнано банкрутом та знято з обліку 24.01.2011, а відтак, на думку податкового органу, сума неоплаченого векселя є «безнадійною кредиторською заборгованістю, оскільки якщо підприємство кредитор ліквідується без признання правонаступництва, то господарські зобов'язання боржника відповідно погашення векселів, отримувачем яких він являється, припиняються.

Проте простий вексель від 16.11.2009 серії АА №1891933 на суму 150 000 грн. із строком погашення «по пред'явленню» видано з метою погашення боргу перед ТОВ «Облнафтобуд Альянс» за надану юридичну допомогу, який виник за актом виконаних робіт від 30.09.2009, складеним відповідно до договору від 13.01.2009 №ГП1301/09 та додатку до цього договору від 12.11.2009, яким передбачено можливість видачі векселя. Після видачі такого векселя борг за договором припинився, проте виник борг безпосередньо щодо погашення виданого векселя в межах строку позовної давності , який становить чотири роки з дня видачі векселя, та на час проведення перевірки ще не закінчився.

Також судами встановлено факт погашення векселя від 16.11.2009 серії АА №1891933 шляхом перерахування коштів в розмірі 150 000 грн. за платіжним дорученням від 23.01.2012 № 17 ТОВ «Торговець цінними паперами «Перша глобальна ініціатива» та актом прийому-передачі цінних паперів для оплати по векселю від 23.01.2012, таке підприємство було останнім векселетримачем векселя, право якого ґрунтувалось на безперервному ряді індосаментів, перший із яких вчинений ТОВ «Облнафтобуд Альянс».

Відповідно до матеріалів господарської справи № Б-39/246-09 про банкрутство ТОВ «Облнафтобуд Альянс», постановою від 11.01.2010 це підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а за ухвалою від 24.01.2011 затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс ТОВ «Облнафтобуд Альянс», ліквідовано вказану юридичну особу та провадження у справі припинено.

Голова ліквідаційної комісії ТОВ «Облнафтобуд Альянс» Радик І.Л. в судовому порядку повідомив, що ним дійсно від імені цього підприємства укладався із позивачем договір від 13.01.2009 №ГП1301/09 щодо надання юридичної допомоги та додаток до цього договору від 12.11.2009, яким передбачалась можливість видачі векселя, та фактично отримано від позивача за актом від 16.11.2009 простий вексель серії АА №1891933 на суму 150 000 грн. із строком погашення «по пред'явленню», який в подальшому за власноручно виконаним свідком індосаментом передано іншому підприємству. Однак, оскільки заява про банкрутство подавалась до господарського суду ще до дня видачі позивачем простого векселя, тому його не було відображено у балансі станом на 30.10.2009, доданого до цієї заяви, тоді як борг позивача перед ТОВ «Облнафтобуд Альянс» відображено в такому балансі в рядку 350 в складі «непокритих збитків» у розмірі 365 000 грн.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 4.2.10 п. 4.2. ст. 4 цього Закону не включається до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

Згідно положень пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Безповоротна фінансова допомога включає, зокрема суми безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності (пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» )

Пунктом 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , визначено основні принципи за якими заборгованість визнається безнадійною серед них: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості.

Тому, лише після закінчення терміну позовної даності, безповоротна фінансова допомога може бути визнана безнадійною заборгованістю та включена до валового доходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно ст. ст. 70, 71 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу . Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження «обіг без витрат». Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов; перерва перебігу строків позовної давності має силу лише щодо тієї особи, стосовно якої строки перервалися.

Відповідно до ст. 34 до Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Тому, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що у спірних відносинах термін позовної давності за виданим позивачем простим векселем від 16.11.2009 серії АА № 1891933 почав перебіг через один рік з дня його видачі та повинен був закінчитись лише через три роки із дати настання строку платежу, тобто загалом через чотири роки з дати його видачі, а саме - 16.11.2013, але внаслідок факту погашення позивачем такого векселя шляхом здійснення платежу строк позовної давності взагалі не спливає.

Підставою для висновку про завищення податкового кредиту за листопад 2009 року, червень та липень 2010 року на загальну суму 134 926 грн., яке пізніше відкориговане на суму 134 926 грн. за березень 2010 року, січень, лютий та березень 2011 року, стало твердження податкового органу про те, що позивачем не було представлено документів на перевезення товарів, придбаних у ДП «Орісіл-Калуш» ТОВ «Орісіл» (товарно-транспортних накладних, талонів замовника, шляхових листів), про відсутність у накладних номерів транспортних засобів та інших документів, з посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК України до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 25%.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Аналізуючи зазначені положення ПК України, можна зробити висновок, що нарахування штрафних санкцій є похідним від розміру заниженого податкового зобов'язання, проте, у даному випадку, в спірному податковому повідомленні-рішенні відповідачем не визначено грошове зобов'язання за основним платежем, тому підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій немає.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ДП «Орісіл-Калуш» ТОВ «Орісіл» (продавець) укладено договір від 20.11.2009 № ГП-201109, предметом якого є придбання товару (гіпану), із доповненням №1 до цього договору, за яким продавець прийняв на тимчасове відповідальне зберігання товар до моменту відповідних вказівок покупця.

За вказаним договором у відповідності до видаткових та податкових накладних, позивачем отримано товар на загальну суму 674 627,67 грн., з урахуванням суми ПДВ в розмірі 134 925,53 грн.

Відповідно до видаткових накладних на повернення отриманого товару загальною вартістю 674 627,67 грн. повернуто продавцю із складенням відповідних розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних на загальну суму ПДВ 134 925,53 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 цього Закону якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Згідно з пп. 4.5.2 п. 4.5 ст. 4 цього Закону якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

Таким чином, позивач відповідно до належно оформленої первинної документації правомірно сформував податковий кредит по результатам взаємовідносинах з ДП «Орісіл-Калуш»ТОВ «Орісіл» та з урахуванням вимог законодавства, провів коригування сум цього податкового кредиту на підставі видаткових накладних на повернення отриманого товару, тому висновки відповідача про завищення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість є передчасними та протиправними.

Враховуючи викладене, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний