Ухвала

від 18.02.2014 по справі 2а-11139/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/28282/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року

у справі № 2а-11139/10/2670

за позовом Спільного підприємства Фірми «Київ-Донбас»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, першої та другої податкових вимог, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року, позовні вимоги Спільного підприємства Фірми «Київ-Донбас» (позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0007072310/0 від 20 жовтня 2009 року, № 0009342310/0 від 25 грудня 2009 року, № 0007072310/1 від 25 грудня 2009 року, № 0009342310/1 від 22 лютого 2010 року, № 0009342310/2 від 13 травня 2010 року, першу податкову вимогу № 1/2527 від 01 квітня 2010 року та другу податкову вимогу № 2/3801 від 17 травня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та прийняття нового рішення про повну відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку СПФ «Київ-Донбас» з питання правильності обчислення та повноти внесення до бюджету орендної плати за землю за період з 01 вересня 2007 року по 31 серпня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1777/23-10/19025988 від 07 жовтня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007072310/0 від 20 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 787 573,03 грн. (540 141,88 грн. - основний платіж, 247 431,15 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги СПФ «Київ-Донбас» залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007072310/1 від 25 грудня 2009 року. Крім того, збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій на 22 640,00 грн., що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0009342310/0 від 25 грудня 2009 року, № 0009342310/1 від 22 лютого 2010 року, № 0009342310/2 від 13 травня 2010 року.

З огляду на несплату визначеної вказаними податковими повідомленнями-рішеннями суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю у визначені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строки, відповідачем скеровано на адресу позивача першу податкову вимогу № 1/2527 від 01 квітня 2010 року та другу податкову вимогу № 2/3801 від 17 травня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2535-XII) у зв'язку з ненарахуванням орендної плати за земельну ділянку площею 2 186 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, надану СПФ «Київ-Донбас» Київською міською радою на підставі договору від 01 серпня 2001 року в оренду строком на 49 років для експлуатації та обслуговування офісного центру.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно із статтею 5 Закону № 2535-XII об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 13 Закону № 2535-XII передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 15 Закону № 2535-XII власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як встановлено судами, рішенням Господарського суду м. Києва від 04 листопада 2009 року у справі № 32/475, що набрало законної сили, визнано припиненим з 01 березня 2007 року договір оренди земельної ділянки від 01 серпня 2001 року, укладений між позивачем та Київською міською радою, з огляду на те, що офісний центр загальною площею 7 748 кв. м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4А, на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку від 01 жовтня 2004 року відчужено третім особам, тобто СПФ «Київ-Донбас» вказана земельна ділянка в охоплений перевіркою період не використовувалась за призначенням, обумовленим договором від 01 серпня 2001 року.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04 листопада 2009 року у справі № 32/475 дію спірного договору оренди земельної ділянки припинено, про що зроблено відповідні записи в автоматизованій системі ПК «Кадастр» та книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

А відтак, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що, оскільки фактично з 01 березня 2007 року припинено право позивача на користування спірною земельною ділянкою, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для донарахування підприємству суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01 вересня 2007 року по 31 серпня 2009 року.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.