Ухвала

від 11.03.2014 по справі 2а-1469/10/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року м. Київ К/800/44874/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Блажівська Н.Є. Маринчак Н.Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року

у справі № 2а-1469/10/1370 (29365/10)

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5

до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 (далі по тексту - позивач, СПД ФО ОСОБА_5) звернувся до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_5 задоволено частково.

В касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу позивач посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ФО ОСОБА_5 за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 18.01.2010 року №26/7-0/НОМЕР_1

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ст. 13 , ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року №13-92 , пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-ІУ , а саме - завищено валові витрати на загальну суму 6500314,62 грн., та ст. 3 , ст. 5 , ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року №1963-XII , а саме - позивачем не сплачено податок з власників транспортних засобів за 2008 рік в сумі 1074,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.02.2010 року:

- №0000111700/0, яким СПД ФО ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 976019, 00 грн.;

- №0000121700/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 1074,00 грн. .

Суди першої та апеляційної інстанцій погодились частково з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий Податок з громадян» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Частиною ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий Податок з громадян» передбачено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Як вбачається з матеріалів справи, між «TERPOL» Республіка Польща (продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_5 (покупець), укладено контракт купівлі-продажу №002 від 01.12.2007 року, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує згідно з цим контрактом: свіжі фрукти, овочі, цитрусові, яйця.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та «TERPOL» Республіка Польща підтверджується наявними в матеріалах справи вантажно-митними деклараціями, рахунками-фактур, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаним контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення №0000111700/0 є неправомірним.

В свою чергу, щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується, зокрема, фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Як встановлено судом, позивачем не надано ні до перевірки, ні під час судового розгляду доказів щодо сплати податку з власників транспортних засобів при першій реєстрації транспортного засобу Mersedes Benz VITO 109 CDI.

Отже, саме за вищевказаних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2010 року №0000121700/0 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Блажівська

Н.Є. Маринчак