Ухвала

від 04.03.2014 по справі 2а-15727/10/2/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року м. Київ К/9991/56987/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2011 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2011 року

у справі № 2а-15727/10/2/0170

за позовом Колективного підприємства «Проціон»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2011 року, позов Колективного підприємства «Проціон» (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо проведення позапланової невиїзної перевірки КП «Проціон», за результатами якої складено акт № 6495/23-4/3179508 від 18 травня 2010 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0020492301/0 від 18 травня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КП «Проціон» 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2011 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку КП «Проціон» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень, травень, червень, липень, серпень 2007 року та зменшення суми податкового кредиту за серпень 2007 року, за результатами якої складено акт № 6495/23-4/31795080 від 18 травня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0020492301/0 від 18 травня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 325,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, непідтвердженої податковими зобов'язаннями контрагента по ланцюгу постачання.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що контрагент позивача у третій ланці ланцюга постачання - Приватне підприємство «Дельком» у липні 2007 року не звітувало до податкового органу за місцем реєстрації, а рішенням Господарського суду Одеської області від 30 жовтня 2007 року у справі № 7/268-07-7912 юридичну особу ПП «Дельком» припинено.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами, фактичне здійснення господарської операції з придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеції-Одеса» випарної установки в липні 2007 року засвідчується належним чином складеними первинними та платіжними документами, а податковим органом, в свою чергу, будь-яких доказів на підтвердження безтоварного (фіктивного) характеру проведеної операції не надано.

Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача по ланцюгу постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Вимога ж пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагент, зокрема, той, який не був безпосереднім постачальником товарів (послуг), не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, слід визнати правильним висновок судових інстанцій про необхідність визнання протиправними дій ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо проведення позапланової невиїзної перевірки КП «Проціон», за результатами якої складено акт № 6495/23-4/3179508 від 18 травня 2010 року, оскільки відповідачем в розглядуваній ситуації не наведено жодних підстав для проведення повторної перевірки позивача, передбачених Законом України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.