Рішення

від 03.03.2014 по справі 922/4455/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2014 р.Справа № 922/4455/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "ТД Михалин", м. Севастополь до ТОВ "Харківмолпром Плюс", смт. Зачепилівка про стягнення 25466,14 грн. за участю :

Представник позивача: не з'явився

Представник відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Михалин", звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківмолпром Плюс" про стягнення 25466,14 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з повернення надмірно сплачених за товар коштів.

Позивач в судове засідання свого уповноваженого представника не направляв, неодноразово надавав письмові клопотання про розгляд справи без його участі.

Оскільки участь сторони у судовому процесі є її диспозитивним правом, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача.

Відповідач в судове засідання не з"являвся, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи направлені на зазначену в ЄДРПОУ адресу відповідача та повернуті до суду з відміткою про закінчення термінів зберігання ухвали (арк.спр. 53-56, 89-93,131-135, 186-195, 202-206). Вказаний висновок цілком узгоджується з абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

В період з травня по червень 2012 року відповідач здійснив постачання позивачу товару (питне коров'яче молоко) на загальну суму 162862,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (арк. спр. 19-24).

Частина поставленого товару по вказаним вище видатковим накладним на суму 52192,40 грн. була повернена позивачем відповідачу 25.07.2012 р. та 06.08.2012 р., що підтверджується накладними про повернення від покупця №№: 2 від 25.07.2012 р. та 3 від 06.08.2012 р. (арк.спр. 10, 11).

Таким чином, загальна вартість поставленого відповідачем та отриманого позивачем товару становить 110669,61 грн.

В період з травня по червень 2012 року позивач в рахунок оплати отриманого від відповідача товару сплатив на користь останнього 155135,76 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (арк.спр. 12-17).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується вартість поставленого відповідачем позивачу товару на суму 110669,61 грн., а позивачем фактично сплачено за відповідний товар 155135,76 грн., останній надлишково сплатив відповідачу за отриманий товар 44466,15 грн.

Як стверджує позивач 25.07.2012 року відповідач частково повернув надмірно сплачені позивачем за товар кошти - в розмірі 19000,00 грн. (платіжне доручення № 25 від 25.07.2012 р. на суму 19000,00 грн., арк.спр. 18), втім відповідач решту залишку надмірно сплачених позивачем коштів не повернув, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 25466,14 грн., яка є предметом спору у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставина, суд виходить з наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Факт поставки позивачем відповідачу товару, підтверджений наявними в матеріалах справи видатковими накладними (арк. спр. 19-24), свідчить про наявність між сторонами договірних зобов'язань, що виникли шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб.

Договором (відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України) є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

Як зазначалося вище, під час існування між сторонами відносин з поставки товару (питного коров'ячого молока) позивач надлишково сплатив відповідачу за отриманий товар 44466,15 грн., частина з яких (19000,00 грн.) була повернена останнім позивачу.

Позивач стверджує, що відповідач залишок надлишково сплачених позивачем за отриманий товар коштів в розмірі 25466,14 грн. не повернув.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати заборгованості в розмірі 25466,14 грн. або поставки товару на відповідну суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В поясненнях до позовної заяви позивач зазначив, що в квітні 2012 року відповідачу для підписання було надано договір поставки № 26/04 від 26.04.2012 р., підписаний позивачем. Втім, з боку відповідача відомостей про підписання відповідного договору не надійшло.

Відповідачем доказів укладення з позивачем договору поставки № 26/04 від 26.04.2012 р. не надано.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відсутність даних про підписання відповідачем договору поставки № 26/04 від 26.04.2012 р. унеможливлює твердження про укладення між сторонами договору поставки, оскільки з достовірністю не свідчить про акцепт відповідачем відповідного договору.

Таким чином, правомірність зберігання відповідачем грошових коштів в розмірі 25466,14 грн. на підставі договору поставки № 26/04 від 26.04.2012 р. не підтверджується матеріалами справи.

Інші докази, які б свідчили про правомірність зберігання відповідачем грошових коштів в розмірі 25466,14 грн. в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно володіє надлишково сплаченими позивачем за отриманий товар коштами в розмірі 25466,14 грн., а від так і про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині їх стягнення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми при задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн. покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 175, 181 ГК України, ст.ст. 253, 526, 610, 626, 638, 1212 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківмолпром Плюс" (64401, Харківська область, Зачепиловський район, смт. Зачепилівка, вул. Леніна, 213, код ЄДРПОУ 35578897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Михалин" (99018, м. Севастополь, вул. Весела, буд. 14, код ЄДРПОУ 36872540) безпідставно отримані кошти в розмірі 25466,14 грн., судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати судовий наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.03.2014 р.

Суддя Т.Д. Суярко