Рішення

від 11.03.2014 по справі 906/40/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" березня 2014 р. Справа № 906/40/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Волинець Я.І. - голова СФГ;

Довжаниця О.С. - довіреність від 27.01.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Явір" (с. Яроповичі Андрушівський район Житомирська область)

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: Реєстраційна служба Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області (м. Андрушівка Житомирська область)

до Яроповицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області (с.Яроповичі Андрушівський район Житомирська область)

про визнання права власності

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності за Селянським (фермерським) господарством "Явір" на 1/2 частину магазину-складу в с. Яроповичі, вул. Леніна, 132, Андрушівського району Житомирської області, яка складається із приміщення коридору площею 6,9 кв.м., підсобного приміщення площею 88,7 кв.м., приміщення магазину площею 98,9 кв.м. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням №64 від 17.12.2012р. виконавчого комітету Яроповицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області надано дозвіл голові позивача на оформлення права власності спірного майна, яке складається із приміщення коридору площею 6,9 кв.м, підсобного приміщення площею 88,7 кв.м, приміщення магазину площею 98,9 кв.м.

Разом з тим, відповідач, прийнявши вказане рішення виконавчого комітету про оформлення права власності, не видав відповідне свідоцтво про право власності на спірне майно.

З метою отримання свідоцтва про право власності позивач звернувся до Реєстраційної служби Андрушівського районного управління юстиції із заявою про реєстрацію права власності на вказане майно. Однак 25.06.2013р. отримав рішення про відмову у вказаній державній реєстрації.

Посилаючись на незаконність відмови відповідача щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, СФГ "Явір" звернулось до господарського суду із вказаною вище вимогою.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання від 25.02.2014р. за вих.№30 про розгляд справи без участі представника Яроповицької сільської ради й одночасно зазначив про визнання позову в повному обсязі (а.с.93).

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Представник Реєстраційної служби Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області, що був присутній в судовому засіданні 28.01.2014р. (Осадчий О.В. - довіреність від 08.01.2014р.) позов підтримав з підстав, викладених у письмовому поясненні від 28.01.2014р. (а.с.31), пояснив, що у зв'язку з прогалиною у законодавстві право власності на спірне майно за СФГ "Явір" може бути зареєстроване лише на підставі рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2002 року Селянське (фермерське) господарство "Явір" (далі - Позивач) зареєстроване в якості юридичної особи Андрушівською районною державною адміністрацією Житомирської області (а.с.10).

Рішенням зборів громадян - співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства "Яроповицьке" від 15.07.2005р. (протокол №2) затверджено перелік майна для погашення кредиторської заборгованості станом на 01.04.2005р. на суму 128760,00 грн., яке передано Позивачу згідно акту прийому-передачі від 23.08.2005р. Серед даного майна знаходиться і частина магазину складу в с. Яроповичі, вул. Леніна, 132, Андрушівського району, Житомирської області (далі -Спірне майно) (а.с.18-22).

Рішенням №64 від 17.12.2012р. виконавчого комітету Яроповицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області (далі - Відповідач) надано дозвіл позивачу на оформлення права власності спірного майна, яке складається із приміщення коридору площею 6,9 кв.м, підсобного приміщення площею 88,7 кв.м, приміщення магазину площею 98,9 кв.м. (а.с.16).

Як зазначив позивач, отримавши вказане рішення, вирішив провести реєстрацію права власності на спірне майно в комунальному підприємстві "Бердичівське МБТІ" Житомирської обласної ради. Відповідач, надавши позивачу назване рішення виконавчого комітету про оформлення права власності, не видав відповідне свідоцтво про право власності на спірне майно.

Позивач, керуючись нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у 2013 році звернувся до Реєстраційної служби Андрушівського районного управління юстиції із заявою про реєстрацію права власності на вказане майно. Однак отримав рішення про відмову у державній реєстрації права власності в зв'язку з неподанням необхідних документів (документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку) (а.с.17).

У відповідь на звернення СФГ "Явір" реєстраційна служба Андрушівського районного управління юстиції повідомила, що відповідно до пунктів 2, 3, 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-ІУ із змінами і доповненнями (далі - Закон) держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень, діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Даний об'єкт нерухомого майна - частина нежитлової будівлі магазину-складу в селі Яроповичі, вул. Леніна, 132, Андрушівського району Житомирської області був побудований попереднім правонабувачем господарським способом без належних дозвільних документів. Даний об'єкт у експлуатацію не вводився та первинна державна реєстрація його відсутня. Також невідомий рік побудови даного об'єкта. Господарство, як документ, що підтверджує виникнення та перехід права власності на нерухоме майно надає протокол співвласників №2 від 15 липня 2005 року та акт приймання - передачі нерухомого майна №2 від 15 липня 2005р., які не є належними правовстановлюючими документами.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно є офіційним документом встановленого зразка, що видається державним реєстратором і підтверджує юридичний факт виникнення права власності на нерухоме майно та є належним правовстановлюючим документом для повної реалізації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до 44 Порядку державна реєстрація права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності на таке майно за новим правонабувачем проводиться за наявності державної реєстрації права власності на таке майно за попереднім правонабувачем, крім проведення державної реєстрації права власності на новозбудоване (реконструйоване) нерухоме майно. В даному випадку державна реєстрація об'єкта нерухомого майна за попереднім правонабувачем проведена не була.

За вказаних обставин позивач звернувся з даним позовом до суду.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За вимогами ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст.328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна вправі пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Окремими нормативно-правовими актами передбачаються різноманітні правовстановлюючі чи інші документи, якими має підтверджуватися право власності. Перелік правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна наведено в додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року, а нині у ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Як зазначалось вище, протокол співвласників №2 від 15 липня 2005 року та акт приймання - передачі нерухомого майна №2 від 15 липня 2005р., якими позивач обгрунтовує своє право власності на спірне майно, не є належними правовстановлюючими документами.

Крім того, правовстановлюючі документи на спірне майно відсутні і у попереднього власника - реформованого КСП "Яроповицьке", яке вправі відчужити майно тільки на підставі відповідних правових документів.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов`язковим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження свого права на спірне майно, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17 березня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3,4 - сторонам (рек. з повід.)