Ухвала

від 27.02.2014 по справі 825/909/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/909/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інтертопсервіс» до Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ПП «Інтертопсервіс» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Бахмацької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000102210 та № 0000112210 від 26.02.2013.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Бахмацької МДПІ проведена виїзна документальна позапланова перевірка ПП «ІНТЕРТОПСЕРВІС» з питань дотримання ведення податкового обліку та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року про придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника ПП «КІФА», за результатами якої складено акт № 87/23/33358409 від 19.02.2013 (а.с.13-19).

Перевіркою встановлено порушення:

1) п. 5.1, 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» №334/94-ВР від 28.12.1994 із змінами і доповненнями, ч.1 ст. 202, ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого ПП «ІНТЕРТОПСЕРВІС» встановлено заниження сплати податку на прибуток у сумі 289460,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 289460,00 грн.;

2) підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, ч. 1 ст. 202, ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого ПП «ІНТЕРТОПСЕРВІС» встановлено заниження сплати податку на додану вартість всього в сумі 231568,00 грн., в тому числі за листопад 2010 року в сумі 47372,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 184196,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013: № 0000102210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 289460,00 грн., з них: +231568,00 грн. - за основним платежем та 57892,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.12), та № 0000112210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 361825,00 грн., з них: +289460,00 грн. - за основним платежем та 72365,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.11).

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до пункту 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Отже, дана правова норма визначає, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п.п 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Основними видами господарської діяльності ПП «ІНТЕРТОПСЕРВІС» є: оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.103). Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач є платником ПДВ (а.с.102).

10.08.2010 між ПП «КІФА» та ПП «ІНТЕРТОПСЕРВІС» укладено договір продажу вугільної продукції № 17 (а.с.119-120).

Відповідно до п. 1.1 договору «Продавець» поставить, а «Покупець» прийме і сплатить за вугільну продукцію (далі по тексту Товар); марки, кількість в партії, ціни, якісні характеристики та інші умови поставки якої погоджуються в додатках, невід'ємної частини даного договору.

Відповідно до п.3.1 договору поставка Товару здійснюється за реквізитами вантажоодержувача, вказаних в специфікаціях, залізничним транспортом, навалом в відкритих технічно справних вагонах, очищених від залишків раніше перевезених вантажів.

Позивач згідно договору придбав у ПП «КІФА» вугілля, що підтверджується видатковими накладними: від 15.12.2010: №РН-00851 на загальну суму 175459,20 грн., в т.ч. ПДВ - 29243,20 грн. (а.с.22 оборот), № РН-00850 на загальну суму 132955,20 грн., в т.ч. ПДВ - 22159,20 грн. (а.с.26 оборот), від 20.12.2010 № РН-00862 на загальну суму 68835,60 грн., в т.ч. ПДВ - 11472,60 грн. (а.с.29), від 02.12.2010 № РН-00838 на загальну суму 68835,60 грн., в т.ч. ПДВ - 11472,60 грн. (а.с.32 оборот), від 03.12.2012 № РН-00839 на загальну суму 68835,60 грн., в т.ч. ПДВ - 11472,60 грн. (а.с.35 оборот), від 06.12.2012 № РН-00841 на загальну суму 68754,60 грн., в т.ч. ПДВ - 11459,10 грн. (а.с.38 оборот), від 06.12.2010 № РН-00842 на загальну суму 69765,60 грн., в т.ч. ПДВ - 11627,60 грн. (а.с.42 оборот), від 07.12.2012 на загальну суму 69765,60 грн., в т.ч. ПДВ - 11627,60 грн. (а.с.45 оборот), від 09.12.2010 № РН-00846 на загальну суму 68835,60 грн., в т.ч. ПДВ - 11472,60 грн. (а.с.48 оборот), від 22.12.2010 № РН-00861 на загальну суму 68835,60 грн., в т.ч. ПДВ - 11472,60 грн. (а.с.51 оборот), від 24.12.2012 № РН-00872 на загальну суму 68835,60 грн., в т.ч. ПДВ - 11472,60 грн. (а.с.54 оборот), від 27.12.2010 № РН-00873 на загальну суму 175459,20 грн., в т.ч. ПДВ - 29243,20 грн. (а.с.57 оборот), від 29.11.2010 № РН-00806 на загальну суму 137671,20 грн., в т.ч. ПДВ - 22945,20 грн. (а.с.58 оборот), від 03.11.2010 № РН-00734 на загальну суму 68835,60 грн., в т.ч. ПДВ - 11472,60 грн. (а.с.62 оборот), від 08.11.2010 № РН-00736 на загальну суму 77726,99 грн., в т.ч. ПДВ - 12954,50 грн. (а.с. 65 оборот).

Придбання вугілля, також підтверджується рахунками-фактури від 15.12.2010: № СФ-00904 (а.с.22), № СФ-00903 (а.с.26), від 20.12.2010 № СФ-00914 (а.с.29 оборот), від 02.12.2010 № СФ-00891 (а.с.32), від 03.12.2010 № СФ-00892 (а.с.35), від 06.12.2010 № СФ-00894 (а.с.38), від 06.12.2010 № СФ-00895 (а.с.42), від 07.12.2010 № СФ-00896 (а.с.45), від 09.12.2010 № СФ-00899 (а.с.48), від 22.12.2010 № СФ-00913 (а.с.51), від 24.12.2010 № СФ-00924 (а.с.54), від 27.12.2010 № СФ-00925 (а.с.57), від 29.11.2010 № СФ-00859 (а.с.58), від 03.11.2010 № СФ-00785 (а.с.52), від 08.11.2010 № СФ-00787 (а.с.65).

Виконання договору підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції від 14.12.2010 № 543 (а.с.23), від 15.12.2010 № 544 (а.с.27), від 20.12.2010 № 547 (а.с.30), від 02.12.2010 № 538 (а.с.33), від 03.12.2010 № 539 (а.с.36), від 06.12.2010: № 540 (а.с.39), № 539 (а.с.43), від 07.12.2010 № 541 (а.с.46), від 09.12.2010 № 541 (а.с.49), від 22.12.2010 № 548 (а.с.52), від 27.12.2010 № 550 (а.с.55) від 29.11.2010 №536 (а.с.59), від 03.11.2010 № 479 (а.с.63).

Перевезення вантажу підтверджується накладними Укрзалізниці № 52947626 (а.с.24), № 52947625 (а.с.25), № 52954530 (а.с.28), № 52954545 (а.с.31), № 52954495 (а.с.34), № 52954499 (а.с.37), № 52947569 (а.с.41), № 52954512 (а.с.44), № 52954515 (а.с.47), № 52954520 (а.с.50), № 52954564 (а.с.53), № 52954573 (а.с.56), № 52954476 (а.с.59 оборот-60), № 52954472 (а.с.61), № 52596184 (а.с.64), № 52794168 (а.с.66).

Транспортування від вагонів до майданчика для складування та зберігання продукції підтверджується подорожніми листами від 08-13.11.2010, 10.12.2010, 17.12.2010, 30.12.2010 (а.с. 130-133), свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів: КАМАЗ55102, AUTOSAN ПРИЧІП-САМОСКИТ-Е (а.с.129), наказом про прийняття на роботу водія ОСОБА_2.(а.с.128)

ПП «ІНТЕРТОПСЕРВІС» орендує майданчик для складування та зберігання продукції і матеріалів, що розташований за адресою: м. Бахмач, вул. Богомольця, буд. 9-А та підтверджується договорами від 16.07.2010 та від 01.01.2011 (а.с.123-127).

Оплата даного товару підтверджується виписками по рахунку (а.с.67-71).

ПП «КІФА» видано податкові накладні: від 03.11.2010 №1514, від 08.11.2010 №1516, від 29.11.2010 №1589, від 02.12.2010 №1625, від 03.12.2010 №1626, від 06.12.2010: №1628, №1629, від 07.12.2010 №1630, від 09.12.2010 №1634, від 15.12.2010: №1638, №1639, від 20.12.2010 № 1650, від 22.12.2010 №1649, від 24.12.2010 №1660, від 27.12.2010 №1661 (а.с.72-79), які були відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с.83,87).

Податкові зобов'язання та податковий кредит щодо даної господарської операції ПП «ІНТЕРТОПСЕРВІС» було відображено у податковому обліку підприємства, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість (а.с.80-82,84-86,88-90).

Спірна господарська операція була належним чином відображена в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю (а.с.134-135).

На момент здійснення позивачем господарських операцій ПП «КІФА» було належним чином зареєстроване в якості суб'єкту господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.136-137) та в якості платника ПДВ.

За наведених обставин, колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про те, що господарська операція з придбання вугілля між позивачем та ПП «КІФА» мала реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «ІНТЕРТОПСЕРВІС», наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентом ПП «КІФА» податковий орган посилається на акт № 101-22/1-35020429 від 11.10.2012 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «КІФА» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з TOB «ТЕК «АРМУС» за період з 01.11.2010 по 28.02.2011 та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» за липень 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року. В акті зазначено про неможливість фактичного здійснення ПП «КІФА» господарських операцій через відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Однак, судом першої інстанції вірно зазначено, що викладені в акті обставини, не є підставою вважати правочин недійсним, або таким, що не відбувся, та не спростовують реальності виконання господарської операції. Представником позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарської операції позивача з контрагентом ПП «КІФА».

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідачем не доведено як в суді першої інстанції так і в суду апеляційної інстанції, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013: № 0000102210 та № 0000112210.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 04.03.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.