Ухвала

від 21.02.2017 по справі 825/909/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року м. Київ К/800/21134/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Степашко О.І. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року

у справі № 825/909/13-а

за позовом Приватного підприємства "Інтертопсервіс"

до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Інтертопсервіс" (далі - позивач, ПП "Інтертопсервіс") звернулось до суду з позовом до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, Бахмацька ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Бахмацької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 26 лютого 2013 року № 0000102210 та № 0000112210.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Бахмацькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Інтертопсервіс" з питань дотримання ведення податкового обліку та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року про придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника ПП КІФА , за результатами якої складено акт від 19 лютого 2013 року № 87/23/33358409.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємства №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року із змінами і доповненнями, ч.1 ст. 202, ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого ПП "Інтертопсервіс" встановлено заниження сплати податку на прибуток у сумі 289460,00 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року із змінами та доповненнями, ч. 1 ст. 202, ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого ПП "Інтертопсервіс" встановлено заниження сплати податку на додану вартість всього у сумі 231568,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2013 року: № 0000102210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 289460,00 грн., з яких 231568,00 грн. - за основним платежем та 57892,00 грн. - за штрафними санкціями та № 0000112210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 361825,00 грн., з яких 289460,00 грн. - за основним платежем та 72365,00 грн. - за штрафними санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 серпня 2010 року між ПП " КІФА " та ПП "Інтертопсервіс" укладено договір продажу вугільної продукції № 17, відповідно до п. 1.1 якого Продавець поставить, а Покупець прийме і сплатить за вугільну продукцію; марки, кількість в партії, ціни, якісні характеристики та інші умови поставки якої погоджуються в додатках, невід'ємної частини даного договору.

Крім того, відповідно до п. 3.1 зазначеного договору поставка товару здійснюється за реквізитами вантажоодержувача, вказаних в специфікаціях, залізничним транспортом, навалом в відкритих технічно справних вагонах, очищених від залишків раніше перевезених вантажів.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками фактури, актами приймання-передачі вугільної продукції, накладними Укрзалізниці, виписками по рахунку, подорожніми листами тощо.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів (робіт та послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені

статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді О.І. Степашко

Ю.І. Цвіркун