Постанова

від 04.03.2014 по справі 824/1/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року м. Чернівці Справа № 824/1/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача Хованця Т.М. та представника відповідача Фуштея М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Чернівці" до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Богдан-Авто Чернівці" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 грудня 2013 року №0006262201 за формою «В4» та №0006252201 за формою «Р».

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач вказував, що при віднесенні сум податку на додану вартість до податкового кредиту за операціями поставки з ТОВ "М-Гарант" ним було дотримано пункти 198.1 та 198.2 статті 198, пункти 201.7 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Позивач стверджує, що право на податковий кредит виникло у нього на підставі отриманої від контрагента належним чином заповненої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної, а нормами податкового законодавства право на податковий кредит не обмежено фактом поставки товару. Також зазначає про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" та ТОВ "М-Гарант" з поставки обладнання, про що свідчить договір поставки №12/1 від 28 травня 2013 року та додаткові угоди до нього, укладені 23 серпня 2013 року та 25 жовтня 2013 року, податкова накладна №5 від 31 травня 2013 року, банківська виписка №44 від 31 травня 2013 року. Договір поставки №12/1 від 28 травня 2013 року укладався з метою реального настання позитивних наслідків для сторін, а саме: поставки товару згідно специфікації для подальшого його використання у господарській діяльності ТОВ "Богдан-Авто Чернівці". У зв'язку з цим 31 травня 2013 року ТОВ "Богдан-АвтоЧернівці" здійснило 100 відсоткову передоплату за обладнання. Однак з незалежних від нього обставин обладнання не було поставлено.

Крім цього, позивач вказує про безпідставність посилань відповідача на висновки, які містяться в Акті Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів м. Києва №229/26-56-22-01-05/33403770 від 01 серпня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "М-Гарант" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2013 року". До цього зазначав, що чинне законодавства вимагає, щоб порушення були виявлені не на підставі актів перевірок інших платників податків, а на підставі первинних документів, укладених безпосередньо платником податків, що перевіряється та реальності господарських операцій. У відповідності ж до законодавства України платник податків не несе відповідальності за порушення законодавства, допущеного контрагентом.

В запереченнях на позовну заяву відповідач, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вказував про те, що операції позивача з придбання у ТОВ "М-Гарант" обладнання не мають реального характеру, спрямовані виключно на отримання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту та витрат. Зазначає, зокрема, що в ході проведення перевірки представлених позивачем первинних прибутково-видаткових документів, інших документів, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" з ТОВ "М-Гарант" на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству та логічної ув'язки окремих показників, встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Разом з цим додатково повідомив про те, що під час переговорів між представником ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" з директором ТОВ "М-Гарант" з'ясовано, що ТОВ "М-Гарант" не має можливості виконати зобов'язання за договором поставки №12/1 від 28 травня 2013 року у зв'язку із неправомірним прийняттям Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів м. Києва рішення від 14 серпня 2013 року про анулювання ТОВ "М-Гарант" реєстрації платника податку на додану вартість, у зв'язку із неможливістю здійснювати розрахункові операції з наслідками щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли між сторонами. Позивач вказує, що ТОВ "М-Гарант" усуває перешкоди щодо виконання зобов'язань за договором поставки №12/1 від 28 травня 2013 року, про що свідчать судові рішення у справі №826/14387/13-а та лист Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходіву м. Києві від 27 грудня 2013 року.

Крім того, представник позивача пояснив, що перед укладенням з ТОВ "М-Гарант" договору поставки останнім, крім свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, було надано ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" копії технічних характеристик товару згідно специфікації до договору поставки. Просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у запереченнях на позов. Також надав суду додаткові пояснення та наголошував на тому, що на момент отримання передоплати ТОВ "М-Гарант" обладнання на складі не було, а кошти отримані від ТОВ "Богдан-Авто холдинг" як безвідсоткова поворотна фінансова допомога були перераховані ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" начебто за постановку обладнання, були направлені ТОВ "М-Гарант" як безвідсоткова поворотна фінансова допомога ТОВ "Богдан-Авто холдинг", а тому вбачається здійснення господарських операцій без мети отримання прибутку, для вигоди третіх осіб. При цьому посилається також і на інформацію, викладену в листі Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18 вересня 2013 року, надісланого електронною поштою.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" є юридичною особою, зареєстрованою 26 травня 2011 року виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради народних депутатів. Ідентифікаційний код 37722415. Місце знаходження: м. Чернівці, вул. Коломийська, 2-г.

Основними видами діяльності ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" є: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; торгівля іншими автотранспортними засобами; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздорів на торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

27 травня 2011 року ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" взято на облік в органах державної податкової служби за №490978, а з 13 липня 2011 року зареєстровано платником податку на додану вартість.

Директором ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" є Хованець Т.М.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 25 листопада 2013 року №875 «Про проведення документальної позапланової перевірки», направлень на перевірку від 25 листопада 2013 року №001708 та 001709 в період з 25 листопада 2013 року по 29 листопада 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ "М-Гарант" за період з 01 травня 2013 року по 31 травня 2013 року.

За результатами перевірки 06 грудня 2013 року складено Акт №1815/24-12-22-01/37722415, який містить висновок про порушення позивачем пункту 198.2, пункту 198.3 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за травень 2013 року в сумі 135195,00 грн, а також встановлено завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду за травень 2013 року на суму 14805,00 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов зважаючи на те, що в ході проведення перевірки представлених позивачем первинних прибутково-видаткових документів, інших документів, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" з ТОВ "М-Гарант" на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству та логічної ув'язки окремих показників, встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій. При цьому було враховано відомості та висновки, відображені в Акті Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів м. Києва №229/26-56-22-01-05/33403770 від 01 серпня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "М-Гарант" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2013 року".

12 грудня 2013 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області із запереченнями на Акт позапланової документальної перевірки від 06 грудня 2013 року №1815/24-12-22-01/37722415, на що листом від 19 грудня 2013 року «Про розгляд заперечення» його повідомлено про те, що висновки, викладені в зазначеному акті, відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі Акту від 06 грудня 2013 року №1815/24-12-22-01/37722415 відповідачем 24 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0006262201 за формою «В4» щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 14805,00 грн та податкове повідомлення-рішення №0006252201 за формою «Р» щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 202792,50 грн, з яких за основним платежем 135195,00 грн та 67597,50 грн за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" звернулось до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статі 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому при розгляді тверджень контролюючого органу про безтоварність господарської операції підлягає перевірці сам факт, реальність здійснення господарської операції.

До цього ж, як вказав Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Безтоварні ж господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Суд також зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), так як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

З обставин справи вбачається, що висновок податкового органу про заниження позивачем суми податку на додану вартість та про завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду, за травень 2013 року пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ "М-Гарант".

Так, 28 травня 2013 року між ТОВ "М-Гарант" (Постачальник) та ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" (Покупець) укладено договір поставки №12/1.

Згідно умов вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Найменування товару, його кількість вартість за одиницю вказується в накладних (або специфікаціях), які є невід'ємною частиною Договору, при цьому вартість товару не відступає від звичайних цін. Загальна вартість товару за даним Договором становить 900000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 150000,00 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що протягом 5 днів з моменту підписання договору Покупець здійснює 100% оплату за товар, а відповідно до пункту 5.3 - поставка товару здійснюється протягом 3-х місяців з моменту повної оплати товару.

31 травня 2013 року ТОВ "Богдан-АвтоЧернівці" здійснило 100% передоплату за товар, що підтверджується банківською випискою №44, та отримало від ТОВ "М-Гарант" податкову накладну №5 від 31 травня 2013 року на суму 900000,00 грн, ПДВ - 150000,00 грн. Однак товар поставлено не було.

Між позивачем та ТОВ "М-Гарант" неодноразово укладались додаткові угоди до договору поставки №12/1 (23 серпня 2013 року, 25 жовтня 2013 року, 31 грудня 2013 року), згідно яких строк поставки товару продовжувався.

Крім цього, в ході розгляду справи позивач повідомив, що під час переговорів між представником ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" з директором ТОВ "М-Гарант" з'ясовано, що ТОВ "М-Гарант" не має можливості виконати зобов'язання за договором поставки №12/1 від 28 травня 2013 року у зв'язку із неправомірним прийняттям Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів м. Києва рішення від 14 серпня 2013 року про анулювання ТОВ "М-Гарант" реєстрації платника податку на додану вартість, у зв'язку із неможливістю здійснювати розрахункові операції з наслідками щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли між сторонами.

Позивач вказує, що ТОВ "М-Гарант" усуває перешкоди щодо виконання зобов'язань за договором поставки №12/1 від 28 травня 2013 року, про що свідчить лист Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходіву м. Києві від 27 грудня 2013 року, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року (справа №826/14387/13-а), якими задоволено позов ТОВ "М-Гарант" й визнано протиправним та скасовано рішення від 14 серпня 2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість згідно Свідоцтва №100056685, виданого товариству з обмеженою відповідальністю «М-Гарант» 02 серпня 2008 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «М-Гарант» як платника податку на додану вартість з 02 серпня 2008 року та видати Свідоцтво платника податку на додану вартість; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки та складання акту від 01 серпня 2013 року №229/26-56-22-01-05 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «М-Гарант» (код ЄДРПОУ 33403770) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2013 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві виключити із ІС «Зустрічні звірки» інформацію щодо проведеної зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «М-Гарант» з питань підтвердження господарських взаємовідносин за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2013 року.

Поряд з цим суд, погоджуючись з висновком відповідача про порушення позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «М-Гарант» у травні 2013 року, виходить з того, що позивачем в ході розгляду справи не було доведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження реального здійснення оподатковуваних операцій постачальником (ТОВ "М-Гарант") на користь покупця (ТОВ "Богдан-Авто Чернівці"); не підтверджено руху активів у процесі здійснення вказаної вище операції та не доведено, що така операція з поставки товару спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Зокрема, позивачем, крім свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість по ТОВ "М-Гарант", а також копій технічних характеристик товару, не було надано суду документів на підтвердження фактичної наявності у контрагента товару, зазначеного у специфікації до договору поставки №12/1 від 28 травня 2013 року. Такими, наприклад, могли б бути договір купівлі-продажу, поставки, міни такого товару, укладені між ТОВ "М-Гарант" та його контрагентом; відповідні податкові накладні; банківські виписки; акти прийому-передачі товару; складські документи (враховуючи, що за змістом пункту 5.2 договору поставки №12/1 від 28 травня 2013 року Покупець повинен сам забрати товар зі складу Постачальника. Тобто обладнання мало б знаходитися на складі).

За таких обставин суд зважає також і на відомості, які містяться в Акті Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів м. Києва №229/26-56-22-01-05/33403770 від 01 серпня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "М-Гарант" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2013 року". Зокрема на те, що на підприємстві відсутні складські приміщення, техніка та обладнання, а відсутність факту реального здійснення господарських операцій підтверджує і сам директор ТОВ "М-Гарант" Клюс С.О.

Зазначене свідчить про відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості виконати свої зобов'язання за договором поставки №12/1 від 28 травня 2013 року, а відтак і про відсутність у позивача реальної мети настання наслідків за указаним договором.

При цьому суд вважає, що позивач мав можливість діяти з розумною обережністю за взаємовідносинами зі спірним постачальником, адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, надані позивачем, не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Доказами ж прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Крім цього, як вбачається з обставин даної справи, в т.ч. і з листа Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18 вересня 2013 року №960/7/26-56-22-01-11, кошти, отримані 31 травня 2013 року ТОВ "М-Гарант" від ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" згідно умов договору поставки №12/1 від 28 травня 2013 року, були направленні ТОВ "М-Гарант" як безвідсоткова поворотна фінансова допомога ТОВ "Богдан-Авто холдинг", а ТОВ "Богдан-Авто холдинг" того ж дня кошти в сумі 900000,00 грн були перераховані ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" як безвідсоткова поворотна фінансова допомога.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про те, що операція з поставки товару не спричинила реальних змін майнового стану позивача. Тобто фактично жодних витрат позивач не поніс.

Наявність же у позивача податкової накладної, виданої контрагентом, за умови факту нездійснення самої господарської операції, про що вказувалось вище, не є підставою для віднесення зазначеної у цій накладній суми до податкового кредиту.

Така позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, відображеною в постанові від 07 лютого 2012 року у справі №21-425во10.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновком суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем пункту 198.2, пункту 198.3 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за травень 2013 року, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведені норми матеріального і процесуального права, взаємний та достатній зв'язок зібраних по справі доказів у їх сукупності та зважаючи на те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, а відповідачем, у свою чергу, доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено 435,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1120 від 27 грудня 2013 року.

Поряд з цим частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» також визначено, що решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Зважаючи на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, останній повинен сплатити до Державного бюджету України недоплату судового збору за подання даного позову, яка становить 3916, 80 грн (4352 грн - 435,20 грн).

Керуючись статтями 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Чернівці" до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3916 (три тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 06 березня 2014 року.