Ухвала

від 01.07.2014 по справі 824/1/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/1/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю:

представника позивача: Карманнікова М.О.

представника відповідача: Фуштея М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Чернівці" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Чернівці" до державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів України у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Чернівці" (далі - Позивач) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 грудня 2013 року №0006262201 за формою "В4" та №0006252201 за формою "Р".

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що в період з 25.11.2013 року по 29.11.2013 року посадовими особами державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ "М-Гарант" за період з 01 травня 2013 року по 31 травня 2013 року.

За результатами перевірки Відповідачем складено акт №1815/24-12-22-01/37722415 від 06 грудня 2013 року, згідно висновків якого Позивачем порушено вимоги податкового законодавства України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за травень 2013 року в сумі 135195,00 грн., а також встановлено завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду за травень 2013 року на суму 14805,00 грн.

12 грудня 2013 року Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області із запереченнями на акт позапланової документальної перевірки від 06 грудня 2013 року №1815/24-12-22-01/37722415, на що листом від 19 грудня 2013 року "Про розгляд заперечення" його повідомлено про те, що висновки, викладені в зазначеному акті, відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акту від 06 грудня 2013 року №1815/24-12-22-01/37722415 Відповідачем 24 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0006262201 за формою "В4" щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 14805,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0006252201 за формою "Р" щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 202792,50 грн., з яких за основним платежем 135195,00 грн. та 67597,50 грн. за штрафними санкціями.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Так, висновок податкового органу про заниження Позивачем суми податку на додану вартість та про завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду, за травень 2013 року пов'язується із порушенням Позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ "М-Гарант".

Колегією суддів встановлено, що 28 травня 2013 року між ТОВ "М-Гарант" (Постачальник) та ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" (Покупець) укладено договір поставки №12/1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Найменування товару, його кількість, вартість за одиницю вказується в накладних (або специфікаціях), які є невід'ємною частиною Договору, при цьому вартість товару не відступає від звичайних цін. Загальна вартість товару за даним Договором становить 900 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 150 000,00 грн.

У п. 4.1. договору передбачено, що протягом 5 днів з моменту підписання договору Покупець здійснює 100% оплату за товар, а відповідно до пункту 5.3 - поставка товару здійснюється протягом 3-х місяців з моменту повної оплати товару.

31 травня 2013 року ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" здійснило 100% передоплату за товар, що підтверджується банківською випискою №44, та отримало від ТОВ "М-Гарант" податкову накладну №5 від 31 травня 2013 року на суму 900 000,00 грн., ПДВ - 150 000,00 грн. Однак, у визначений в договорі строк товар поставлено не було.

Між Позивачем та ТОВ "М-Гарант" неодноразово укладались додаткові угоди до договору поставки №12/1 (23 серпня 2013 року, 25 жовтня 2013 року, 31 грудня 2013 року), згідно яких строк поставки товару продовжувався.

З матеріалів справи встановлено та підтверджено представником Позивача, що перешкодою для поставки товару є неправомірне прийняття державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів м. Києва рішення від 14 серпня 2013 року про анулювання ТОВ "М-Гарант" реєстрації платника податку на додану вартість, у зв'язку із неможливістю здійснювати розрахункові операції з наслідками щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статі 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Варто відмітити, що в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів зауважує, що для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку суду слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність Позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому, при розгляді тверджень контролюючого органу про безтоварність господарської операції підлягає перевірці сам факт, реальність здійснення господарської операції. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами в ході апеляційного розгляду справи, що фактичної поставки товару за договором поставки №12/1 від 28 травня 2013 року не відбулось, тоді як Позивачем (Покупцем) оплата товару здійснена у повному обсязі, а сплачені суми ПДВ включені до податкового кредиту. Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності прийнятих Відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта про те, що ТОВ «М-Грант» здійснюються заходи щодо усунення перешкод для виконання поставки товару не підтверджують того, що у разі відновлення реєстрації платника ПДВ товар буде поставлено, оскільки жодних доказів взагалі наявності такого товару на складах ТОВ «М-Грант» до суду не надано.

Крім того, представник Відповідача пояснив, що кошти, отримані 31 травня 2013 року ТОВ "М-Гарант" від ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" згідно умов договору поставки №12/1 від 28 травня 2013 року, були направленні ТОВ "М-Гарант" як безвідсоткова поворотна фінансова допомога ТОВ "Богдан-Авто холдинг", а ТОВ "Богдан-Авто холдинг" того ж дня кошти в сумі 900000,00 грн. були перераховані ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" як безвідсоткова поворотна фінансова допомога, що підтверджується, зокрема листом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18 вересня 2013 року №960/7/26-56-22-01-11.

Зазначені обставини представником Позивача не заперечуються, натомість такі дії представник пояснює звичайним діловим інтересом компаній, оскільки ТОВ "Богдан-Авто холдинг", ТОВ "Богдан-Авто Чернівці" та ТОВ "М-Гарант" є опосередковано пов'язаними суб'єктами підприємництва та, у випадку необхідності, надають один одному фінансову допомогу.

Таким чином, обставинами справи встановлено, що операція з поставки товару не спричинила реальних змін майнового стану Позивача та фактично жодних витрат внаслідок укладання договору поставки №12/1 від 28 травня 2013 року Позивач не здійснив.

Наявність у Позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених з вказаним контрагентом, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.

На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у Позивача права на формування податкового кредиту, внаслідок здійснення взаємовідносин з ТОВ "М-Грант", оскільки в ході судового розгляду справи встановлено лише документальне оформлення виконання умов договору поставки.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Чернівці", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 липня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.