Постанова
від 09.01.2014 по справі 814/4840/13-а
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

09 січня 2014 року Справа № 814/4840/13-а

м. Миколаїв

17:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: ЄрзіковаО. М.,

представника позивача: Бевка О.А.,

представників відповідача: Гаргауна Я.І., Рябчиць В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРСАЖ», вул. Нікольська, 7, м. Миколаїв, 54030 до відповідача:Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 № 0001602201 і № 0001612201, Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001602201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 15.08.2013.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001612201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 15.08.2013.

4. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФОРСАЖ», понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 458,81 грн з Державного бюджету України.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь держави судовий збір в сумі 4129, 19 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2014 року Справа № 814/4840/13-а

м. Миколаїв

17:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: ЄрзіковаО. М.,

представника позивача: Бевка О.А.,

представників відповідача: Гаргауна Я.І., Рябчиць В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРСАЖ», вул. Нікольська, 7, м. Миколаїв, 54030 до відповідача:Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 № 0001602201 і № 0001612201, Товариство з обмеженою відповідальністю «Форсаж» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013 № 0001602201 і № 0001612201 Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів (надалі - ДПІ або відповідач).

В обґрунтування позову Товариство вказало на недотримання відповідачем порядку надіслання акта про результати документальної перевірки, на безпідставність висновків ДПІ про безтоварність господарських операцій, на недоведеність факту порушення позивачем норм податкового законодавства.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (т. с. 3, ар. 9-15), в яких, з посиланням на результати перевірки Товариства, зазначив про наявність законних підстав для збільшення суми грошових зобов'язань позивача.

В судовому засіданні представник Товариства вимоги позову підтримав, представники ДПІ просили у задоволенні позову відмовити.

09.01.2014 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 08.07.2013 по 26.07.2013 ДПІ провела документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, результати якої оформила актом від 02.08.2013 № 91/14-03-22-01/31882072 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 19-102).

15.08.2013 ДПІ, з посиланням на висновки Акта і керуючись підпунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 та пунктами 6, 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, податковим повідомленням рішенням № 0001602201 (надалі - Рішення № 1, т. с. 1, ар. 15-16) збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 628 019 грн. (502 948 грн. - за основним платежем, 125 071 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); податковим повідомленням-рішенням № 0001612201 (надалі - Рішення № 2, т. с. 1, ар. 17-18) збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 58 041 грн. (57 198 грн. - за основним платежем, 843 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Рішення № 1 обґрунтовано порушенням Товариством підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168) і пунктів 198.3 статті 198, пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (завищення суми податкового кредиту); Рішення № 2 - порушенням пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон № 334) і підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (завишення суми витрат).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Результати перевірки показників податкових декларацій Товариства, сформованих з урахуванням господарських операцій з постачальниками (ПП «ЛІКОМ-БУД», ТОВ «ДЕ-ЛОНГА», ТОВ «БУДТРАНС-2009», ТОВ «АДЕКС-ПРОМ», ПП «ПРИМАТЕХ», ТОВ «ОЛС-ВЕСТ», ТОВ «БУД-СЕРВІС 2010», ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО», ТОВ « 1-ША КОМПАНІЯ», ТОВ «МЕТАКОМ-МИКОЛАЇВ», ТОВ «ЮНІ ТРЕЙД КОМПАНІ», «ТОВ «ПАРИТЕТ-78», ТОВ «СК ПАЛЬМІРА», ТОВ «ТЕТРАЛОН», ТОВ «СІЛЬВЕРТЕЛ», ТОВ «СПЕЦ-ІНТЕР-ТОРГ»), ДПІ виклала у підпунктах 4-18 пункту 2.11 Акта (стор. 21-112), а також на стор. 120-129 Акта (валові витрати), стор. 140-153 (податковий кредит). Порядок визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ (з урахуванням результатів коригувань показників деяких податкових декларацій і того, що певні декларації з ПДВ мали від'ємне значення) викладений на стор.154-159 Акта, підпункт 3.2.3).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Висновків про відсутність податкових накладних Акт не містить, тому посилання в Акті і в Рішенні № 1 на недотримання Товариством цієї норми (пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) є безпідставним.

Згідно з Актом, ДПІ встановила неправомірність віднесення Товариством до витрат сум:

3 251 грн. (постачальник - ТОВ «СПЕЦ ІНТЕР ТОРГ», IV квартал 2010 року, стор. 51-55 Акта);

149 199 грн. (постачальник - ТОВ «ПАРИТЕТ-78», ІІІ квартал 2011 року, стор. 87-94 Акта);

84 832 грн. (постачальник - ТОВ «СІЛЬВЕРТЕЛ», IV квартал 2011 року, стор. 98-103 Акта);

12 182 грн. (постачальник - ПП «ЛІКОМ-БУД», ІІ квартал 2012 року, стор. 103-112 Акта).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних в якості компенсації вартості товарів (послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, в тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Склад витрат і порядок їх визнання встановлені статтею 138 Податкового кодексу України, при цьому, відповідно до пункту 138.2, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Товариство надало суду первинні документи (т. с. 1, ар. 106-253, т. с. 2, т. с. 3, ар. 199-206) і пояснення щодо подальшого використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (т. с. 3, ар. 3-8).

Ані наявність цих документів, ані їх належне оформлення і відповідність суті господарських операцій Актом не спростовані.

На думку ДПІ, доказом порушення позивачем вказаних вище норм Закону № 168, Закону № 334 і Податкового кодексу України є недоведеність Товариством реальності придбання та використання товарів/послуг у межах господарської діяльності, про цьому в якості доказів, що спростовують показники податкових декларацій позивача, відповідач використав: акт про неможливість проведення документальної перевірки, акти (довідки) про неможливість проведення зустрічної звірки (т. с. 3, ар. 16-22, 35-190).

З цього приводу суд зазначає таке.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, на підставі яких документів (матеріалів) проводиться документальна перевірка, і серед цих документів (матеріалів) вказані «отримані в установленому законодавством порядку контролюючим органом документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків».

Акти (довідки) про неможливість проведення зустрічної звірки або акти про неможливість проведення документальної перевірки не є податковою інформацією, що отримана за результатами перевірок. Єдиний факт, що можуть підтверджувати ці документи, - це те, що звірку (перевірку) не було проведено.

Єдиний акт перевірки , що був використаний відповідачем, - акт від 09.02.2010 № 137/23-300/37104944 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДЕ-ЛОНГА», код ЄДРПОУ 36622606 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків контрагентами за період березень, травень, липень, вересень, жовтень 2010 року» (т. с. 3, ар. 23-34). На підставі цього документа відповідач збільшив суму податкового зобов'язання Товариства з ПДВ за травень 2010 року на 74,40 грн. (стор. 25 Акта). Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за травень 2010 року Товариство подало 13.07.2010 (т. с. 3, ар. 220-221). Відповідно, строк 1095 днів закінчився у липні 2013 року, тому збільшення суми грошового зобов'язання у серпні 2013 року є незаконним.

Крім того, суд зазначає, що висновки ДПІ про завищення позивачем у IV кварталі 2010 року суми валових витрат на 3 250,67 грн. (вартість придбаних у ТОВ «СПЕЦ-ІНТЕР-ТОРГ» будівельних матеріалів) ґрунтуються на показниках звітності ТОВ «СПЕЦ-ІНТЕР-ТОРГ» та «інформації Оперативного Управління ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 18.07.2013 №1250/7/07-200 щодо перевірки на ознак «фіктивності» підприємств - постачальників ТОВ «ФОРСАЖ» (стор. 51-55 Акта т. с. 1, ар. 44-46). На думку суду, само по собі існування розбіжностей між показниками податкових декларацій ТОВ «СПЕЦ-ІНТЕР-ТОРГ» і позивача не є підставою для висновків про заниження позивачем сум податкових зобов'язань. Щодо «інформації Оперативного Управління …» суд зазначає, що така інформація, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, до податкової інформації не належить.

Суд зауважує, що в Акті відсутні відомості щодо перевірки відповідачем використання придбаних позивачем товарів/послуг у межах господарської діяльності, в зв'язку з чим доводи ДПІ про недоведеність такого використання є безпідставними.

Враховуючи це суд дійшов висновку, що відповідач проведеною перевіркою не спростував показники податкових декларацій Товариства, не довів фактів порушення позивачем норм податкового законодавства, а тому безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання Товариства.

Суд зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не спростувала тверджень позивача про те, що йому не був направлений разом з текстом Акта інформативний додаток 1 - план (графік) перевірки, проте, ця обставина, на думку суду, не впливає на результати оцінки правомірності податкових повідомлень-рішень.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001602201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 15.08.2013.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001612201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 15.08.2013.

4. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФОРСАЖ», понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 458,81 грн з Державного бюджету України.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь держави судовий збір в сумі 4129, 19 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 14 січня 2014 року

СудМиколаївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення09.01.2014
Оприлюднено21.03.2014
Номер документу37695715
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —814/4840/13-а

Ухвала від 17.06.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Вербицька Н. В.

Ухвала від 25.03.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Вербицька Н. В.

Ухвала від 13.02.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бухтіярова І.О.

Ухвала від 06.07.2015

Адміністративне

Верховний Суд України

Кривенко В.В.

Ухвала від 18.02.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бухтіярова І.О.

Ухвала від 22.07.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Вербицька Н. В.

Ухвала від 25.03.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Вербицька Н. В.

Постанова від 09.01.2014

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Птичкіна В.В.

Ухвала від 28.11.2013

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Птичкіна В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні