Постанова

від 13.03.2014 по справі 824/101/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/101/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,

представників сторін:

позивача - Королюк В.І., Албу І.В.,

відповідача - Фуштея М.В., Ватаман О.В., Мусорівської Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом виробничо-комерційної приватної фірми «РІО»

до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна приватна фірма «РІО» звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000072201 від 14.01.2014 р. (частково, в сумі 226659,75 грн., в тому числі 185840 грн. основного платежу та 40819,75 грн. штрафних санкцій) і №0000062201 від 14.01.2014 р. (повністю), винесені ДПІ у м. Чернівцях.

Позов вмотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків акту документальної позапланової перевірки позивача з питань правильності нарахування, обчислення та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. Висновками перевірки встановлено завищення податкового кредиту декларації переробного підприємства на суму 150982,00 грн., а також податкового кредиту бюджетної декларації на суму 37808,00 грн., у зв'язку з тим, що вони сформовані за рахунок податкових накладних, які мають недоліки. Оскільки такі помилки не вплинули на зміст господарських операцій, або були допущенні у таких реквізитах податкової накладної, які не є обов'язковими в силу вимог ст. 201 Податкового кодексу України, тому на думку позивача, винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту (по бюджетній декларації) на загальну суму 37808,00 грн. та завищення податкового кредиту (по переробній декларації) на загальну суму 150952,00 грн. в зв'язку з тим, що до складу податкового кредиту підприємством віднесено суми ПДВ з вартості отриманих товарів, робіт та послуг на підставі отриманих податкових накладних, оформлених з порушенням вимог Податкового кодексу України. Відтак вважає, що такі податкові накладні не можуть бути підставою для віднесення до податкового кредиту суми податку, сплачених у зв'язку з придбанням товарів/послуг.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Виробничо-комерційна приватна фірма «РІО» (58000, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, буд. 184, офіс 626, ідентифікаційний код 25080951) зареєстрована виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 09.02.1998 р. як юридична особа та взята на податковий облік в ДПІ у м. Чернівцях (Т.1 а.с. 84, 85).

Основним видом діяльності за КВЕД - 2010 є виробництво м'яса і субпродуктів, посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

На підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п. 78.1.5, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до направлень № 001746, № 001747 від 11.12.2013 р., наказів ДПІ у м. Чернівцях № 973 від 11.12.2013 р., № 1010 від 17.12.2013 р., інспекторами відповідача проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань правильності нарахування, обчислення та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої 25.12.2013 р. складено акт № 1933/24-12-22-01/25080951 (Т.1 а.с. 20-57, Т. 2 а.с. 8, 9, 10, 11).

В підпункті 3.2.2 розділу 3 акту перевірки зафіксовано, що за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ВКПФ «РІО» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 322363,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. встановлено його завищення на загальну суму 37808,00 грн., в т.ч. за: квітень 2012 р. на 16606,00 грн., травень 2012 р. на 5728,00 грн., липень 2012 р. на 5669,00 грн., серпень 2012 р. на 3439,00 грн., вересень 2012р. на 6366,00 грн., у зв'язку з тим, що до складу податкового кредиту підприємством віднесено суми ПДВ з вартості отриманих товарів, робіт та послуг на підставі отриманих податкових накладних, оформлених з порушенням вимог Податкового кодексу України.

За період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ВКПФ «РІО» декларував податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 11194,00 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 34858,00 грн., в т.ч. за квітень 2012 р. на 7077,00 грн., за травень 2012 р. на 8172,00 грн., за червень 2012 р. на 1381,00 грн., за липень 2012 р. на 6658,00 грн., серпень на 5293,00 грн., за вересень 2012 р. на 6149,00 грн., листопад 2012 р. на 128,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації) за грудень 2012 р. на 2950,00 грн.; в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.п. 3.2.2 розділу 3 акта перевірки.

Також п.п. 3.3.2 розділу 3 акта перевірки зафіксовано, що за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1134803,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. встановлено його завищення на загальну суму 150982,00 грн., в т.ч. за: лютий 2011 р. на 113,00 грн., березень 2011 р. на 13917,00 грн., квітень 2011 р. на 2453,00 грн., травень 2011р. на 3123,0 грн., червень 2011 р. на 2959,00 грн., липень 2011 р. на 4299,00 грн., серпень 2011 р. на 2603,00 грн., вересень 2011 р. на 742,00 грн., жовтень 2011 р. на 1689,00 грн., листопад 2011 р. на 2551,00 грн., грудень 2011 р. на 25657,00 грн., січень 2012 р. на 1720,00 грн., лютий 2012 р. на 2309,00 грн., березень 2012 р. на 1881,00 грн., квітень 2012 р. на 2149,00 грн., травень 2012 р. на 2687,00 грн., червень 2012 р. на 3666,00 грн., липень 2012 р. на 3713,00 грн., серпень 2012 р. на 11700,00 грн., вересень 2012 р. на 16188,00 грн., жовтень 2012 р. на 10532,00 грн., листопад 2012 р. на 25808,00 грн., грудень 2012 р. на 8523,00 грн., в зв'язку з тим, що до складу податкового кредиту підприємством віднесено суми ПДВ з вартості отриманих товарів, робіт та послуг на підставі отриманих податкових накладних, оформлених з порушеннями вимог Податкового кодексу України, а саме: відсутні підписи осіб, що виписали податкову накладну, відсутня номенклатура товару, відсутні одиниці виміру, відсутні коди УКТ ЗЕД, адреса ВКПФ «РІО» відсутня, або не відповідає адресі зазначеній у статутних документах, номер свідоцтва платника ПДВ покупця (ВКПФ «РІО») в податкових накладних не відповідає номеру свідоцтва платника ПДВ, видане ВКПФ «РІО» в зв'язку з перереєстрацією.

Перелік податкових накладних, оформлених, на думку відповідача, з порушенням вимог ст. 201 ПК України наведено в акті перевірки на сторінках 24-30.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем, в т.ч. п. 30.8 ст. 30, п. 44.1. ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2. ст. 201, п.п. 11), п.п. 12, п.п. п.п. 13 п. 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України підприємством, в результаті чого:

занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 34858,00 грн., в т.ч. за квітень 2012 р. на 7077,00 грн., за травень 2012 р. на 8172,00 грн., за червень 2012 р. на 1381,00 грн., за липень 2012 р. на 6658,00 грн., серпень 2012 р. на 5293,00 грн., за вересень 2012 р. на 6149,00 грн., листопад 2012 р. на 128,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації) за грудень 2012 р. на 2950,00 грн.;

занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та спрямовується до спеціального фонду держбюджету (ряд. 17 у 2011 р.), до спеціального фонду держбюджету та спец рахунок (ряд. 17.1; ряд. 17.2 у 2012 р.) на загальну суму 150982,00 грн., в т.ч. за: лютий 2011 р. на 113,00 грн., березень 2011 р. на 13917,00 грн., квітень 2011 р. на 2453,00 грн., травень 2011 р. на 3123,00 грн., червень 2011 р. на 2959,00 грн., липень 2011 р. на 4299,00 грн., серпень 2011 р. на 2603,00 грн., вересень 2011 р. на 742,00 грн., жовтень 2011 р. на 1689,00 грн., листопад 2011 р. на 2551,00 грн., грудень 2011 р. на 25657,00 грн., січень 2012 р. на 1720,00 грн., лютий 2012р. на 2309,0 грн., березень 2012 р. на 1881,00 грн., квітень 2012 р. на 2149,00 грн., травень 2012 р. на 2687,00 грн., червень 2012 р. на 3666,00 грн., липень 2012 р. на 3713,00 грн., серпень 2012 р. на 11700,00 грн., вересень 2012 р. на 16188,00 грн., жовтень 2012 р. на 10532,00 грн., листопад 2012 р. на 25808,00 грн., грудень 2012 р. на 8523,00 грн.

занижено податок на додану вартість на суму не сплаченої до бюджету отриманої (застосованої) податкової пільги, яка використана не за призначенням на загальну суму 22069,00 грн., в т.ч. за: березень 2012 р. на 765,00 грн., квітень 2012 р. на 4402,00 грн., травень 2012 р. на 1942,00 грн., червень 2012 р. на 4591,00 грн., липень 2012 р. на 7114,00 грн., вересень 2012 р. на 3255,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято:

податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000072201 від 14.01.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 254246,00 грн., в т.ч. за основним платежем на 207909,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 46337,00 грн. (а.с. 67);

податкове повідомлення - рішення форми «В4» № 0000062201 від 14.01.2014 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2950,00 грн. (а.с. 66).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000062201 від 14.01.2014 р. повністю, а № 0000072201 від 14.01.2014 р. частково, в сумі 226659,75 грн., в тому числі 185840,00 грн. основного платежу та 40819,75 грн. фінансових санкцій.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю, з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, такі докази на порушення вимог ч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, перелік реквізитів податкової накладної, визначений п. 201.1 ст. 201 ПК України, є вичерпним так не підлягає розширеному тлумаченню.

Оскільки визначений перелік не містить такого обов'язкового реквізиту як місцезнаходження або податкова адреса покупця, висновок відповідача про завищення суми податкового кредиту платника на підставі того, що в податкових накладних, згідно яких сформовано такий податковий кредит, невірно вказана адреса покупця (позивача) є неправомірним та безпідставним.

За приписами п.201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В судовому засіданні представники відповідача не довели та не надали доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому, на думку суду, вони мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожний вид робіт/послугу, а позивач в свою чергу - формувати податковий кредит, на підставі отриманих податкових накладних.

Як визначено п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Під час оцінки відповідності заповнення податкової накладеної вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в заповненні податкових накладних, зокрема: відсутність порядкового номеру, одиниці виміру, адреси одержувача товару/послуг, номенклатури товару тощо, не тягнуть за собою втрати податковою накладною статусу належного податкового документу, яким вона є в силу п. 201.6 ст. 201 ПК України.

На переконання суду, податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит і тому разі, якщо вона заповнена із окремими недоліками, проте при цьому дає змогу ідентифікувати контрагентів позивача, містять достатні дані про зміст господарської операції та підтверджують обставин, які підлягають відображенню в податковому обліку.

Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені відповідачем в результаті перевірки позивача, зокрема: відсутність підписів осіб, що виписали податкову накладну, відсутність номенклатури товару, відсутність одиниці виміру та коду УКТ ЗЕД, відсутність адреси позивача, або її невідповідність адресі зазначеній у статутних документах, невідповідність номеру свідоцтва платника ПДВ покупця (ВКПФ «РІО») номеру свідоцтва платника ПДВ, видане ВКПФ «РІО» в зв'язку з перереєстрацією, на думку суду, підтверджують право позивача на податковий кредит, оскільки дають змогу ідентифікувати контрагентів позивача, містять достатні дані про зміст господарської операції та підтверджують обставин, які підлягають відображенню в податковому обліку.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 06.12.2005 р. у справі № 21-105 та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17.05.2013 р. у справі № К/800/7790/13, від 17.07.2013 р. у справі № К/800/7790/13, від 29.07.2013 р. у справі № К/800/2429/13 та від 26.02.2014 р. у справі № К/800/15892/13

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час судового розгляду справи представники відповідача не заперечувався факт реальності господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства, а тільки вказували факт порушення заповнення податкових накладних, що підтверджується актом документальної позапланової перевірки від 25.12.2013 р.

За наведених обставин, суд вважає, що позивач правомірно включив спірні суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому вказані рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 459,22 грн. (а.с. 7).

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету на користь позивача судові витрати по даній справі.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072201 від 14.01.2014 р. (частково, в сумі 226659,75 грн., в тому числі 185840 грн. основного платежу та 40819,75 грн. штрафних санкцій).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062201 від 14.01.2014 р.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь виробничо-комерційної приватної фірми «РІО» судовий збір в розмірі 459,22 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано судом 18 березня 2014 р.

Суддя Левицький В.К.