Ухвала

від 27.05.2014 по справі 824/101/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/101/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м.Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом виробничо-комерційної приватної фірми "РІО" до державної податкової інспекції в м.Чернівці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2014 року виробничо-комерційна приватна фірма «РІО» (далі - Позивач) звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000072201 від 14.01.2014 р. (частково, в сумі 226659,75 грн., в тому числі 185840 грн. основного платежу та 40819,75 грн. штрафних санкцій) та №0000062201 від 14.01.2014 р. (повністю), винесені ДПІ у м. Чернівцях.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №212290/14 представник Позивача подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження згідно зі ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що працівниками Відповідача проведено документальну позапланову перевірку Позивача з питань правильності нарахування, обчислення та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої 25.12.2013 р. складено акт № 1933/24-12-22-01/25080951.

За результатами перевірки Відповідачем встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства України, в результаті чого:

занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 34858,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації) за грудень 2012 р. на 2950,00 грн.;

занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та спрямовується до спеціального фонду держбюджету (ряд. 17 у 2011 р.), до спеціального фонду держбюджету та спец рахунок (ряд. 17.1; ряд. 17.2 у 2012 р.) на загальну суму 150982,00 грн.;

занижено податок на додану вартість на суму не сплаченої до бюджету отриманої (застосованої) податкової пільги, яка використана не за призначенням на загальну суму 22069,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000072201 від 14.01.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 254246,00 грн., та податкове повідомлення - рішення форми «В4» № 0000062201 від 14.01.2014 р., яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2950,00 грн.

Так, згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно із п. 198.2ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, зокрема, податковими накладними, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, основною підставою для зменшення Позивачу сум податкового кредиту стало включення до податкового кредиту сум по податкових накладних, оформлених з порушенням вимог Податкового кодексу України, а саме: відсутність підпису уповноваженої особи, печатки, невірно вказана адреса покупця тощо.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, перелік реквізитів податкової накладної, визначений п. 201.1 ст. 201 ПК України, є вичерпним так не підлягає розширеному тлумаченню.

Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вона заповнена із окремими недоліками (що, зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок), проте при цьому містить достатні дані про зміст господарської операції, підтверджує фактичність здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Разом із тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обов'язкові реквізити податкової накладної визначені у п. 201.1 ст. 201 ПК України і місцезнаходження або податкова адреса покупця (отримувача) товарів/послуг до таких реквізитів не відноситься.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що факт реальності господарських операцій, на виконання яких виписано спірні податкові накладні, та їх зв'язок з господарською діяльністю Позивача Відповідачем не заперечується.

Тому посилання Відповідача в апеляційній скарзі на порушення порядку заповнення вищезазначеної податкової накладної є безпідставними, а тому не можуть бути підставою для позбавлення Позивача права на формування податкового кредиту.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м.Чернівці, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Сторчак В. Ю.