Постанова

від 11.03.2014 по справі 914/4529/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа № 914/4529/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Гриців В.М..

Орищин Г.В.

отримавши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз",

м. Київ, від імені якого діє "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", м. Львів №384/6-11 від 08.02.2014 р. (вх. №01-05/816/14 від 20.02.2014 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2014 року

у справі №914/4529/13

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Інженерно-технічний центр "Сигнал", м. Київ,

до відповідача публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) "Укртрансгаз", м. Київ, в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", м. Львів,

про стягнення 223 466,89грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Гудима А.О. - представник

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2014 р. (суддя Ю.Б. Деркач) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних трубопроводів» «Львівтрансгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Сигнал» 209 610,31 грн. основного боргу, 1 223,21 грн. 3% річних та 1 730,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині стягнення основного боргу мотивоване тим, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних робіт. Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, оплату не здійснив, внаслідок чого, виникла заборгованість. Рішення суду в частині стягнення 3% річних обґрунтоване простроченням виконання зобов'язання боржником. Рішення суду в частині відмови у стягненні інфляційних втрат мотивоване тим, що за період прострочення виконання зобов'язання відповідачем мала місце не інфляція, а дефляція, а тому, інфляційних втрат не було.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати частково, винести нове рішення, яким відмовити у стягненні 3% річних. В своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що договір між сторонами був укладений 08.10.2011 р., а позивач звернувся про стягнення заборгованості лише 13.09.2013 р. Оскільки річним планом фінансування УМГ «Львівтрансгаз» кошти по даному договору на 2012-2013 роки не планувались, а позивач не скористався своїм правом вимоги на оплату 3% річних до 13.09.2013 р., то відповідно сума не підлягає до стягнення.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

В судовому засіданні представником скаржника викладено доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу задоволити з підстав, викладених у ній.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, між позивачем та відповідачем укладено договір підряду №1111041212 від 08.10.2011 р.

У відповідності до п.п.1.1, 3.3, 3.6, 3.7 зазначеного договору, позивач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати за завданням відповідача, а відповідач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: монтажні та пусконалагоджувальні роботи з обладнання автоматичною установкою пожежної сигналізації приміщень Стрийського ВУПЗГ, а саме: адмінкорпус №1, адмінкорус №2, адмінкорпус №3, гараж, готель, котельня та пост охорони, за адресою: Львівська область м. Стрий, вул. Сколівська, 3.

Загальна вартість по договору становить 209 610,31 грн. з урахуванням ПДВ.

Оплата за цим договором провадиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 45 банківських днів після виставленого рахунку за умови підписаного сторонами акту виконаних робіт.

Остаточний розрахунок проводиться відповідачем не пізніше 30 днів після повного завершення виконання робіт, визначених п. 1.1 цього договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами акта передання-приймання виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012р. (типова форма КБ-3) від 10.01.2012р. та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) від 10.01.2012р. на суму 167 007,79 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012р. (типова форма КБ-3) від 10.01.2012р. та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) від 10.01.2012р. на суму 42 602,52 грн. Вказані документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень.

У зв'язку з вищенаведеним, позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 163 від 19.09.2013 р. про погашення заборгованості за договором підряду№1111041212 від 08.10.2011 р., однак, така залишилась без задоволення, що і стало підставою звернення до суду.

При прийнятті постанови, судова колегія виходила з наступного.

Відповідно до ст. ст. 193, 265 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Згідно ст. ст. 837, 853 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 209 610,31 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, то необхідно зазначити наступне.

У відповідності до ст.ст. 526, 610, 625 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок належної до стягнення суми інфляційних втрат, відповідно до якого, сукупний індекс за період невиконання відповідачем своїх зобов'язань є 0,996, що свідчить про те, що за вказаний період інфляційних втрат немає.

А відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 3 376,06 грн.

Згідно п.3.6 договору, оплата провадиться після виставлення рахунку за умови підписаного сторонами акту виконаних робіт. Разом з тим, необхідні для здійснення оплати документи, а саме: акти приймання виконаних робіт, рахунки-фактури, акт звіряння розрахунків за виконані роботи відповідач отримав разом з претензією від 19.09.2013 р.

Місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку, що період прострочення боржника слід обчислювати з цієї дати, а тому, сума позовних вимог в частині стягнення 3% річних підлягає до стягнення у розмірі 1 223,21 грн.

Колегія суддів також звертає увагу на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А тому твердження скаржника про те, що річним планом кошти по вказаному договору не передбачалися, є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач не скористався правом вимоги до 13.09.2013 р., то необхідно зазначити наступне.

Згідно п.9.1 договору, такий вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 р., а в частині розрахунків до повного виконання. Окрім цього, згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відтак, оскільки, оплата відповідачем по виставлених рахунках не здійснена, строк позовної давності не пройшов, доводи скаржника про відсутність у позивача права вимоги суперечать чинному законодавству та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, господарським судом Львівської області обґрунтовано задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення 209 610,31 грн. основного боргу та 1 223,21грн. 3% річних.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2014 р. у справі

№ 914/4529/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.03.2014 р.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Судді Гриців В.М.

Орищин Г.В.