Постанова

від 03.06.2014 по справі 914/4529/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 914/4529/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на постановувід 11.03.2014 року Львівського апеляційного господарського суду у справі№914/4529/13 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - технічний центр "Сигнал" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" простягнення 223466,89 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно - технічний центр "Сигнал" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" про стягнення 223466,89 грн. заборгованості, з яких 209610,31 грн. - основної заборгованості, 10480,52 грн. 3% річних, 3376,06 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2014 року (суддя Деркач Ю.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року (головуючий суддя Галушко Н.А., судді Гриців В.М., Орищин Г.В.), позовні вимоги задоволені частково.

З Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних трубопроводів" "Львівтрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Сигнал" стягнуто 209610,31 грн. основного боргу, 1223,21 грн. 3% річних та 1730,00 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 року та рішення господарського суду Львівської області від 16.01.2014 року в частині нарахування 3% річних.

Скаржник вважає, що при винесенні постанови апеляційний суд неправильно застосував частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки угода №1111041212, по якій виникла заборгованість, була укладена 08.10.2011 року, а позивач лише 13.09.2013 року звернувся про погашення заборгованості, тобто майже через 2 роки після укладення договору. Згідно з планом фінансування Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" кошти по даній угоді на 2012-2013 роки не планувались, а оскільки до направлення претензії від 13.09.2013 року №163 позивач не скористався правом вимоги 3% річних у сумі 1252,75 грн. то відповідно ця сума не підлягає стягненню з відповідача.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 08.10.2011 року між сторонами у справі було укладено договір підряду №1111041212.

Згідно пунктів 1.1, 3.3, 3.6, 3.7 вказаного договору позивач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати за завданням відповідача, а відповідач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: монтажні та пусконалагоджувальні роботи з обладнання автоматичною установкою пожежної сигналізації приміщень Стрийського ВУПЗГ, а саме: адмінкорпус №1, адмінкорус №2, адмінкорпус №3, гараж, готель, котельня та пост охорони, за адресою: Львівська область м. Стрий, вул. Сколівська, 3.

Загальна вартість по договору становить 209610,31 грн. з урахуванням ПДВ.

Оплата за цим договором провадиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 45 банківських днів після виставленого рахунку за умови підписаного сторонами акта виконаних робіт.

Остаточний розрахунок проводиться відповідачем не пізніше 30 днів після повного завершення виконання робіт, визначених пунктом 1.1 цього договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами акта передання-приймання виконаних робіт.

Судами встановлено, що позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року (типова форма КБ-3) від 10.01.2012 року та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) від 10.01.2012 року на суму 167007,79 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року (типова форма КБ-3) від 10.01.2012 року та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) від 10.01.2012 року на суму 42602,52 грн. Вказані документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Також судами встановлено, що позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 163 від 19.09.2013 року про погашення заборгованості за договором підряду№1111041212 від 08.10.2011 року, яка залишилась без задоволення, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних робіт. Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, оплату не здійснив, внаслідок чого, виникла заборгованість. В частині стягнення 3% річних судове рішення обґрунтоване простроченням виконання зобов'язання боржником. Щодо відмови у стягненні інфляційних втрат суди виходили із того, що за період прострочення виконання зобов'язання відповідачем мала місце не інфляція, а дефляція, а тому інфляційних втрат не було.

Відповідно до статей 193, 265 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статей 837, 853 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У відповідності до статей 526, 610, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 3376,06 грн., в зв'язку з тим, що сукупний індекс за період невиконання відповідачем своїх зобов'язань складав 0,996.

Крім того, судами встановлено, що згідно пункту 3.6 договору, оплата провадиться після виставлення рахунку за умови підписання сторонами акта виконаних робіт. Разом з тим, необхідні для здійснення оплати документи, а саме: акти приймання виконаних робіт, рахунки-фактури, акт звіряння розрахунків за виконані роботи відповідач отримав разом з претензією від 19.09.2013 року.

А відтак суди дійшли до правомірного висновку, що період прострочення боржника слід обчислювати з цієї дати, а тому, сума позовних вимог в частині стягнення 3% річних становить 1223,21 грн.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А тому твердження скаржника про те, що річним планом кошти по вказаному договору не передбачалися, є необґрунтованими та безпідставними.

Доводи скаржника про відсутність у позивача права вимоги апеляційний господарський суд відхилив з огляду на те, що згідно пункту 9.1 договору він вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків до повного виконання.

Право вимоги щодо річних частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України пов'язує із простроченням виконання грошового зобов'язання, яке судами встановлено та не заперечується відповідачем.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Решта тверджень заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року у справі №914/4529/13 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач