Постанова

від 17.03.2014 по справі 922/4091/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа № 922/4091/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю представників:

позивача - Маринушкіна Л.В. (дов. №08-11/5890/2-13 від 30.12.2013 р.)

третьої особи - не з'явився

відповідача - ОСОБА_2 (дов. №554 від 12.02.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 (вх. №3876Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 14 листопада 2013 року у справі

за позовом Харківської міської ради,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних відносин Харківської міської ради, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 359149,71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 359149,71 грн. за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області 14.11.2013 р. у справі №922/4091/13 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю.

ОСОБА_3 з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Харківська міська рада проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач вимоги ухвали суду від 19.02.2014 р. не виконав, кадастрову справу по спірній земельній ділянці не надав.

Третя особа вимоги ухвал суду від 23.12.2013 р., 21.01.2014 р., 06.02.2014 р. та 19.02.2014 р. не виконала, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надала, свого представника в судове засідання вчетверте не направила, про причини неприбуття не повідомила, хоча про час і місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75, вважає, що не з'явлення в судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, додаткові пояснення сторін, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 832,2 кв. м по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 6562 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1876555 від 31.10.2003 р.).

В липні 2012 року уповноваженими посадовими особами управління земельних відносин Харківської міської ради обстежено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено акт № 614/12 від 31.07.2012 р. обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_1, у висновку якого зазначено, що земельна ділянка по вказаній адресі використовується ОСОБА_3 без оформлення документів, які посвідчують право на земельну ділянку, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (т.1 а.с.27-28).

Згідно інформації Управління Держкомзему у м. Харків від 02.08.2012 р. № 4716/08 станом на 01.08.2012 р. правовстановлюючі документи на право власності або користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за відповідачем в управлінні не обліковуються.

Актом про визначення збитків №261 від 14.08.2013 р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.09.2012 р. № 577, визнано неодержаний міською радою дохід в сумі 359149,71 грн. збитками, які нанесені ФОП ОСОБА_3 міськраді за використання спірної земельної ділянки без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону.

Розрахунок збитків в розмірі 359149,71 грн. був зроблений Управлінням земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин 07.08.2012р. за період з 01.09.2009 р. по 01.08.2012 р., з урахуванням наданої ДПІ у Московському районі м. Харкова інформації про сплату відповідачем земельного податку в сумі 29989,88 грн. за період з 01.09.2009 р. до 01.08.2012 р.

Листом Управління земельних відносин (№ 9492/0/84-12 від 02.08.2012 р.) відповідача було запрошено на засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, яке відбудеться 14.08.2012 р. з приводу використання земельної ділянки за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 з порушенням земельного законодавства та законодавства про плату за землю. Представник відповідача на засіданні комісії був відсутній.

З метою врегулювання даного спору у досудовому порядку Управління земельних відносин Харківської міської ради (лист-повідомлення №12014/0/84-12 від 15.10.2012 р.) запропонувало відповідачу добровільно відшкодувати Харківській міській раді збитки за неправомірне використання земельної ділянки.

Відповідач вимоги управління проігнорував, суму збитків не сплатив, що стало підставою для звернення Харківської міської ради до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 збитків у розмірі 359149,71 грн. за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Харківської області виходив з того, що обставини справи свідчать про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини..

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно частин 1, 2 статті 1166 цього кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, при вирішенні спорів про відшкодування збитків господарському суду слід встановлювати факт заподіяння збитків відповідачем, наявність його вини та причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками, а також доведеність розміру збитків.

Натомість, судом першої інстанції повністю не досліджено наявності усіх вищевказаних умов при розгляді заявлених позовних вимог щодо стягнення збитків, з огляду на таке.

Стаття 156 Земельного кодексу України, яка визначає підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, містить вичерпний перелік таких підстав, серед яких: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. за № 284, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Таким чином, предметом правового регулювання норм статей 156, 157 Земельного кодексу України та вищенаведеного Порядку є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Пункт "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України встановлює, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Збитки відшкодовуються особою, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених Главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком.

Відповідно до частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Вимога про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2008 р. між Харківською міською радою (орендодавець) та громадянином ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди землі строком до 01.12.2011 р. (т.2 а.с.2-8).

Відповідно до п. 1 договору орендодавець на підставі рішення 11-ої сесії Харківської міської ради 5-го скликання від 21.02.2007 р. за №21/07 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", надано громадянину ОСОБА_3 в оренду земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1941 га для обслуговування адміністративно-виробничої будівлі.

В оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,1941 га у тому числі під забудовою 0,0574 га, інших угідь 0,1367 га, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. "А-2", що належить орендареві на праві приватної власності (п. п. 2, 3 договору).

Згідно плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, погодженого начальником відділу організації землеустрою та обліку земель Гуськовим Р.Г. та начальником управління земельних відносин Б.І.Бароніним, спірній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 6310137500:02:055:0003.

Пунктом 9 договору сторонами визначено питання щодо розміру орендної плати.

Вказаний договір підписаний обома сторонами, в судовому порядку не розірваний, недійсним не визнаний.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що наявність укладеного між сторонами договору оренди спірної земельної ділянки, яка свідчить про досягнення сторонами згоди щодо врегулювання земельних правовідносин, спростовує твердження позивача про використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Крім того, з рішення ХМР від 21.02.2007 р. за №21/07, договору оренди від 13.02.2008 р. вбачається, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_3, як громадянину, а не підприємцю. Висновки акту №2614/12 також свідчать про її використання громадянином ОСОБА_3 Докази використання земельної ділянки ОСОБА_3 як підприємцем - для здійснення підприємницької діяльності, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на матеріали справи колегія суддів вважає, що позивачем не надано жодних доказів в підтвердження протиправної поведінки відповідача та наявності його вини.

Збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи і самими збитками.

Відсутність причинного зв'язку, вини, як складової цивільного правопорушення, робить неможливою відповідальність відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Харківської області 14.11.2013 р. у справі №922/4091/13 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню.

Керуючись статтями 80, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2013 р. у справі №922/4091/13 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Повна постанова складена 17.03.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.