Постанова

від 12.03.2014 по справі 821/258/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 р. 11 год.08 хв.м. ХерсонСправа № 821/258/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Горяшко Л.В., представника відповідача Белінської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього багатогалузевого підприємства "Авто-Стоп-2" Багатогалузевого приватного підприємства "Авто-Стоп"

до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Дочірнє багатогалузеве підприємство «Авто- стоп-2» багатогалузевого підприємства «Авто-стоп» (далі - позивач, ДБП «Авто-стоп-2») звернулось до суду з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ОДПІ) про скасування та визнання незаконними податкових повідомлень-рішень:

- від 23.01.2014 № 0000262200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 99255 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24814 грн.;

- від 23.01.2014 № 0000272200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 87075 грн.,

- від 25.01.14 № 0000332200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 117689 грн.

Податкові повідомлення-рішення прийняті за актом перевірки, яким зафіксовані висновки про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям із придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Южнефть» та ФОП ОСОБА_3 В акті перевірки ДПІ стверджує, що операції позивача з цими контрагентами є нікчемними, оскільки за результатами перевірок цих постачальників встановлено неможливість здійснення ними господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки податкового органу про нікчемність операцій позивача з ТОВ «Южнефть» та ФОП ОСОБА_3 є безпідставними, суперечать положенням податкового законодавства, які врегульовують порядок формування валових витрат та податкового кредиту, та спростовуються наданими позивачем первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, транспортними документами, які підтверджують факти отримання товарів від вказаних постачальників.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Новокаховська об'єднана ДПІ Міндоходів у Херсонській області проти позову заперечує, оскільки при проведені планової виїзної перевірки ДБП «Авто-стоп-2» з питань дотримання вимог податкового законодавства було виявлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.22, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів підприємств-постачальників: ТОВ «Южнефть» , ФОП ОСОБА_3 та по операціях з продажу цих товарів підприємствам - покупцям: СТОВ «Росія» та СВАТ «Іванівський маслозавод». Відповідачем під час проведення перевірки не підтверджено фактичного здійснення поставки товарів від ТОВ «Южнефть», ФОП ОСОБА_3 до позивача, що свідчить про те, що правочини між цими підприємствами та позивачем здійсненні без мети настання реальних наслідків. Вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Дочірнє багатогалузеве підприємство «Авто-стоп-2» багатогалузевого підприємства «Авто-стоп» є юридичною особою, платником податків.

На підставі підпункту 20.1.1. пункту 20.1 статі 20, підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Новокаховська ОДПІ Міндоходів у Херсонській області проводила документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього багатогалузевого підприємства «Авто-стоп-2» БПП «Авто-стоп» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків - постачальником ТОВ «Южнефть» за червень, липень 2011р та СПД ФОП ОСОБА_3 за вересень, жовтень, листопад 2011р., за результатами перевірки складено акт від 13.01.2014 року № 25/220-24108498. За висновками перевірки встановлені такі порушення :

- відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, п.198.3,п.198,6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України по операціях з придбанням товарів у постачальників: ТОВ «Южнефть»; СПД ФО ОСОБА_3 та по операціях з продажу цих товарів покупцям: СТОВ «Росія», СВАТ «Іванівський маслозавод»,

- п. 198.3 а. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 99255 грн. , у т.ч.: за червень 2011 року на суму 18964 грн.; за липень 2011 року на суму 18730 грн.; за вересень 2011року на суму 27337 грн.; за жовтень 2011року на суму 22512 грн.; за листопад 2011 року на суму 11712 грн.;

- п.138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 114144 грн., у т.ч.: 2-й квартал 2011 року у сумі 21809 грн.; 3-й квартал 2011 року у сумі 52977 грн.; 4-й квартал 2011 року у сумі 39358 грн.

До таких висновків відповідач дійшов з огляду на визнання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Южнефть" та СПД ФОП ОСОБА_3, які були постачальниками підприємству дизельного пального та бензину, такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Під час перевірки податковим органом були використані відомості акту ДПІ у м. Херсоні від 26.12.2011 № 4488/23-3/36838342 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Южнефть» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.11.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 26.11.2009 по 30.09.2011», яким встановлено порушення ч. І та ч. 5 ст. 203, ч. І та ч. 2 ст. 215, ст. 626, ч. І ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч.2 ст. 689, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених ТОВ «Южнефть» з постачальниками та покупцями, в тому числі з ДБП «Авто-Стоп-2», порушено ст. 133, 134.,135, ст. 138, 152 ст.187, 188 Податкового кодексу України.

Також був використаний акт Іванівського відділення Генічеської МДПІ від 03.08.2012 № 6/17-2/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 по 16.07.2012», даним актом не підтверджено фактичного місця отримання пального від підприємств та встановлено неможливість здійснення фактичного постачання пального в липні 2011 року, вересні - грудні 2011 року, встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ОСОБА_3 при придбанні та продажу товарів (послуг), товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за липень 2011 року, за вересень - грудень 2011 року , порушено ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового Кодексу України .

На підставі вказаних актів, відповідач прийшов до висновку, що правочини за перевірений період, укладені ДБП «Авто-Стоп-2» та ТОВ «Южнефть», ФОП ОСОБА_3 не спрямовані на реальне настання наслідків, мають ознаки нікчемності, підприємства використовуючи свої реквізити і банківські рахунки, документально оформляли неіснуючі операції на одержання й продаж товаро-матеріальних цінностей, після чого виписані документи передавалися замовникам товарів для їхнього відображення в бухгалтерському й податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту й валових витрат, заниженню податкових зобов'язань по податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств.

В ході проведення перевірки встановлено факт транспортування товару від продавця ТОВ «Южнефть» та ФОП ОСОБА_3 до покупця ДБП «Авто-Стоп-2» , в зв'язку з наданням для перевірки первинних документів, товарно-транспортних накладних, які не відповідають формі №1 ТТН (нафтопродукт), а саме: відсутні показники температури, об'єму, густини нафтопродукту, номер довіреності, ким видана, дата і час прибуття до вантажоодержувача, які передбачені вимогами «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155. Крім того, не надані для перевірки подорожні листи, паспорти якості на отримані та відвантажені нафтопродукти, сертифікати відповідності. Товар поставлявся транспортом продавця, за рахунок продавця. При поставці товару продавець повинен надати покупцю належним чином оформлені товарно - транспортні накладні на кожну одиницю автотранспорту. Перевіркою не встановлено та до перевірки не надано документи, які свідчать про транспортування товарів від продавців на адресу ДБП «Авто-Стоп-2».

ДПІ вказує в акті перевірки про те, що ДБП «Авто-Стоп-2» на порушення п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України віднесено суми ПДВ по операціях, що фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, на порушення п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України який передбачає «Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)», неправомірно включено до складу податкового кредиту у сумі 99255 грн. За цих же підстав, на думку податкової інспекції неправомірно включено до складу витрат суму 496275 грн. (вартість отриманих паливно-мастильних матеріалів).

За результатами акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.01.2014р: № 0000262200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 99255 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24814 грн.; №0000272200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 87075 грн.; від 25.01.14 № 0000332200 про зменшення суми відємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 117689 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Податкового Кодексу України.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України, передбачено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України). Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України).

Відповідно до ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3). Для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальниками необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: - здійснення операції з придбання товарів, виконаних робіт, наданих послуг та їх оплата (п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України); - наявність належним чином оформлених первинних документів та податкової накладної (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України); - придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та вартості придбаних товарів до складу валових витрат за вчиненими господарськими операціями обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі податковою накладною, виписаною платником податку. При цьому, суд відмічає, що дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, документи про перевезення, зберігання та подальшої реалізації товарів тощо. При цьому, з'ясовуються фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його спірного контрагента (контрагентів) до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару (послуг) у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; докази подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності та відповідно наслідки зміни руху активів платника податків внаслідок такої господарської операції. Ці обставини відповідно до частини 1 статті 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок вчинення безтоварних господарських операцій.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами Податкового кодексу України до валових витрат та податкового кредиту платника податків можуть бути віднесені витрати платника податку у зв'язку з веденням господарської діяльності та сплаченого (нарахованого) при цьому ПДВ, які підтверджені бухгалтерськими документами та податковими накладними.

Щодо господарських операцій між ДБП «Авто-Стоп-2» та ТОВ «Южнефть» у червні, липні 2011 року суд встановив наступне. Між підприємствами укладено договір поставки від 15.11.2010 №122, відповідно до якого постачальник - ТОВ «Южнефть» поставляло паливно-мастильні матеріали покупцю - ДБП «Авто-Стоп - 2», на умовах поставки транспортом постачальника, усього позивачем придбано бензин та дизпаливо на загальну суму 276 077 грн. 07 коп., до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму ПДВ 46012,81 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, ці первинні документи підтверджують реальний факт поставки ТОВ «Южнефть» позивачу бензину та дизпалива, у податкового органу відсутні зауваження до оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивача. Транспортування товару здійснювалось автотранспортом постачальника та за його рахунок, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

01.08.2011 ДБП «Авто - Стоп-2» уклало договір купівлі-продажу нафтопродуктів з ПП ОСОБА_3, а саме бензин А-80, бензин А-92, бензин Аи-95, та дизельне паливо. Оплата за поставлений товар здійснена шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки продавця, умови доставки товару - транспортом продавця. На підставі договору купівлі-продажу позивачем у вересні, жовтні, листопаді 2011р. придбано бензин А-92 та дизпаливо на загальну суму 445 153,44 грн. до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму ПДВ 74 192,22 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними. Розрахунки між підприємствами проведені в безготівковій формі.

Придбані від ТОВ «Южнефть» та ПП ОСОБА_3 нафтопродукти були використані позивачем для роботи АЗС, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1., для подальшого продажу цих товарів іншим споживачам. Порядок реалізації паливно-мастильних матеріалів на всіх АЗС, незалежно від місця розташування, передбачає проведення розрахунків за відпуск пального через спеціалізовані РРО, які забезпечують управління паливо-роздавальними колонками. Використання у оподатковуваній господарській діяльності придбаних нафтопродуктів підтверджується звітами реєстратора розрахункових операцій позивача.

В даному випадку позивач мав у власності АЗС №02 смт. Іванівна, вул. Енгельса, 64/6 (рішення Іванівської сільської Ради №6 від 11.01.1998року «Про дозвіл на розміщення торгової точки МП «Авто-стоп -2», торговий патент №579590 від 01.04.2001, ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку серія АВ №325402), всі розрахункові операції по приходу і реалізації бензину та дизельного палива на АЗС №02 проводились через спеціалізований реєстратор розрахункових операцій МГКІ-500.01.АЗС, з використанням режиму попереднього програмування найменування ПММ, цін та обліку їх кількості. Будь-яких порушень щодо друкування на РРО фіскальних звітів і забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, відповідачем не виявлено.

ДБП «Авто-Стоп-2» та його контрагенти на час здійснення господарських операцій були платниками ПДВ, та належним чином зареєстрованими в ЄДР суб'єктами господарювання.

Доводи відповідача про відсутність реальності господарських операцій за правочином між ТОВ «Южнефть» та ПП ОСОБА_3 не мають юридичного підґрунтя, так як зазначений довід мотивований висновком акту перевірки щодо неможливості фактичного здійснення контрагентами позивача господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу. суд погоджується з доводами позивача про те, що позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу вони є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Посилання ДПІ на те, що ТТН, які підтверджують факт транспортування товару від продавця ТОВ «Южнефть» та ФОП ОСОБА_3 до покупця ДБП «Авто-Стоп-2», не відповідають формі №1 ТТН (нафтопродукт), а саме: відсутні показники температури, об'єму, густини нафтопродукту, номер довіреності, ким видана, дата і час прибуття до вантажоодержувача, які передбачені вимогами «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, суд вважає необґрунтованими, оскільки оформленням даних транспортних документів позивач не займався, доставка відбувалась за рахунок продавця та його транспортом, позивачу видавався примірник товаро-транспортної накладної. При цьому слід звернути увагу на те, що недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних при наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операції.

Висновки податкової інспекції про те. що операції придбання палива позивачем фактично не здійснювались та придбане паливо в подальшому не використовувалось в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Ті обставини, які зазначені в акті перевірки позивача, не тягнуть встановлення факту нереальності правочинів та не позбавляє правового значення виданих за відповідними господарськими операціями податкових накладних та інших документів. Використання відповідачем при проведені перевірки позивача акту від 26.12.2011 № 4488/23-3/36838342 з виновками щодо нікчемності угод, укладених між ТОВ "Южнефть" та ТОВ "ПЛАТ-МАШ", ТОВ "Олімп-С", ПП "Альгіріс", ТОВ "Вєлєна В", ПП КФ "Зернопласттрейд", ПП "КФ "Таврія Пласт", ПП "Селтік-Юг", ТОВ "ТД "Паладіум", ПП "Октант" суд вважає неправомірним, оскільки на час проведення перевірки позивача податковій інспекції було відомо про оскарження висновків акту ТОВ «Южнефть». Судовим рішенням по справі № 2-а-167/12/2170 від 20.03.12 Херсонський окружний адміністративний суд визнав неправомірними такі висновки протиправними, скасувавши податкові повідомлення-рішення № 0000402301, № 0000392301 , якими ТОВ "Южнефть" позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, судове рішення набрало законної сили 13.12.12.

Посилання податкового органу на акт перевірки ФОП ОСОБА_3 суд також вважає недостатнім, само по собі цей акт є фіксуванням дій саме ФОА ОСОБА_3 і не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій, оскільки такі обставини в даному випадку необхідно встановити, враховуючи відповідні первинні документи та інші докази в сукупності, як це випливає з приписів статті 86 КАС України. З акті перевірки ФОП ОСОБА_3 від 03.08.12 вбачається, що в період вересень-листопад 2011 року даний підприємець мав АЗС, достатньо працівників, тобто , мав можливість поставляти ПММ. Податкові накладні, видані ФОП ОСОБА_3 позивачу. включені до складу податкових зобов'язань декларацій з ПДВ за відповідні періоди. Але на перевірку ним не було надано необхідних первинних документів, що стало підставою для висновку податкової інспекції про не підтвердження господарських операцій.

При прийнятті відповідачем податкового повідомлення-рішення від 25.01.14 № 0000332200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за декларацією 9016693915 на 117689 грн. податкова інспекція зазначила, що підставою для прийняття даного рішення є акт перевірки від 13.01.14 № 25/220-24108498. Разом з тим, з акту перевірки взагалі не вбачається, що відповідачем була перевірена дана декларація, не наведений будь-який розрахунок даної суми, не вказані обставини та підстави, мотиви, з яких відповідач дійшов до висновку про завищення суми від'ємного значення.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Задовольнити позов Дочірнього багатогалузевого підприємства "Авто-Стоп-2" Багатогалузевого приватного підприємства "Авто-Стоп" в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 23.01.14 № 0000262200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 99255 грн. та застосування штрафу в сумі 24814 грн., № 000272200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 87075 грн., від 25.01.14 № 0000332200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 117689 грн.

Відшкодувати очірньому агатогалузевому підприємству "Авто-Стоп-2" Багатогалузевого приватного підприємства "Авто-Стоп" (Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. П. Комуни, б. 10 а, код ЄДР 24108498) з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 657 грн. 68 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 березня 2014 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.3