Ухвала

від 23.09.2014 по справі 821/258/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/258/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року по справі за позовом дочірнього багатогалузевого підприємства «Авто-Стоп-2» Багатогалузевого приватного підприємства «Авто-Стоп» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03.02.2014 року дочірнє багатогалузеве підприємство «Авто-Стоп-2» Багатогалузевого приватного підприємства «Авто-Стоп» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 0000262200 від 23.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 124069 грн. (в т.ч. за основним платежем - 99255 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 24814 грн.);

- № 0000272200 від 23.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 87075 грн.;

№0000332200 від 25.01.2014 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 117689 грн.;

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 27.03.2014 року Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Податковий орган посилався на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено відсутність у позивача об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників: ТОВ «Южнефть», ФОП ОСОБА_2 та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям: СТОВ «Росія» та СВАТ «Іванівський маслозавод».

Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція посилалась на те, що згідно актів перевірок інших податкових органів було встановлено, що операції, здійснювані ТОВ «Южнефть» та ФОП ОСОБА_2 не спрямовані на настання правових наслідків, є нереальними.

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операції з придбання у ТОВ «Южнефть» та ФОП ОСОБА_2 товару, за відсутності факту його поставки.

У зв'язку з вказаним Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог дочірньому багатогалузевому підприємству «Авто-Стоп-2» Багатогалузевого приватного підприємства «Авто-Стоп» в повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25.12.2013 року по 31.12.2013 року Новокаховською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Херсонській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Дочірнього багатогалузевого підприємства «Авто-стоп-2» БПП «Авто-Стоп» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків - ТОВ "Южнефть" за червень, липень 2011року та СПД ФОП ОСОБА_2 за вересень, жовтень, листопад 2011р оку.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.01.2014 року № 25/220-24108498, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000262200 від 23.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 124069 грн. (в т.ч. за основним платежем - 99255 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 24814 грн.); № 0000272200 від 23.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 87075 грн.; №0000332200 від 25.01.2014 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 117689 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення ДБП «Авто-стоп-2» БПП «Авто-стоп» вимог Податкового кодексу України, в результаті чого товариством було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 99 255 грн., а також занижено податок на прибуток у сумі 114144 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що перевіркою суб'єкта господарювання - дочірнього багатогалузевого підприємства «Авто-Стоп-2» Багатогалузевого приватного підприємства «Авто-Стоп» не було підтверджено реальність здійснення господарських відносин вказаного платника податків з ТОВ «Южнефть», ФОП ОСОБА_2

До таких висновків відповідач дійшов з огляду на визнання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Южнефть» та СПД ФОП ОСОБА_2, які були постачальниками підприємству дизельного пального та бензину, такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, податковий орган, як на доказ нереальності здійснюваних позивачем операцій посилався на акт ДПІ у м. Херсоні від 26.12.2011 № 4488/23-3/36838342 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Южнефть» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.11.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 26.11.2009 по 30.09.2011», а також акт Іванівського відділення Генічеської МДПІ від 03.08.2012 № 6/17-2/НОМЕР_3 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 по 16.07.2012», якими було встановлено порушення контрагентами позивача ч. І та ч. 5 ст. 203, ч. І та ч. 2 ст. 215, ст. 626, ч. І ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч.2 ст. 689, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених ТОВ "Южнефть" та ФОП ОСОБА_2 з постачальниками та покупцями, в тому числі з ДБП "Авто-Стоп-2".

На підставі зазначеного, Новокаховська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області дійшла висновку, що правочини за перевірений період, укладені ДБП «Авто-Стоп-2» та ТОВ «Южнефть», ФОП ОСОБА_2 не спрямовані на реальне настання наслідків, мають ознаки нікчемності, підприємства використовуючи свої реквізити і банківські рахунки, документально оформляли неіснуючі операції на одержання й продаж товаро-матеріальних цінностей, після чого виписані документи передавалися замовникам товарів для їхнього відображення в бухгалтерському й податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту й валових витрат, заниженню податкових зобов'язань по податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог дочірнього багатогалузевого підприємства «Авто-Стоп-2» Багатогалузевого приватного підприємства «Авто-Стоп», зважаючи на наступне:

П.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В свою чергу, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

П. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, у перевіряємий період дочірнє багатогалузеве підприємство «Авто-Стоп-2» Багатогалузевого приватного підприємства «Авто-Стоп», мало договірні відносини з ТОВ «Южнефть» та ФОП ОСОБА_2

15.11.2010 року ДБП «Авто-Стоп-2» було укладено з ТОВ «Южнефть» генеральний договір поставки нафтопродуктів №122, а умовами якого Постачальник (ТОВ «Южнефть») зобов'язувався передати у власність Покупця (ДБП «Авто-Стоп-2») нафтопродукти (т. 1 а.с. 76-77).

Згідно зазначеного договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Обсяги, асортимент, строки поставки та умови транспортування визначаються відповідною додатковою угодою до цього договору, погодженою Сторонами.

Позивачем у підтвердження виконання умов зазначеного договору були надані наступні первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, накладні, згідно яких ТОВ «Южнефть» поставляло позивачеві Бензин А-92, Бензин А-76, Бензин А-80, Дизельне паливо (т. 1 а.с.78-107).

Оплата товарів підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 108-137).

Транспортування товару здійснювалось автопідприємствами - ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

01.08.2011 року ДБП «Авто-Стоп-2» також уклало договір купівлі-продажу нафтопродуктів з ПП ОСОБА_2, за умовами якого Постачальник (ПП ОСОБА_2) зобов'язувався поставити позивачеві нафтопродукти в асортименті, зокрема, бензин А-80, бензин А-92, бензин Аи-95, дизельне паливо (т. 1 а.с. 205).

Позивачем були надані податкові накладні, бухгалтерська довідка про надходження паливно-мастильних матеріалів, оборотно-сальдова відомість по рахунку 282 ТМЦ (місце зберігання АЗСНОМЕР_1 за вересень 2011 року), видаткові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, накладні, платіжні доручення (т. 1 а.с. 206-219, т. 2 а.с. 1-62, 142-174).

В свою чергу, судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що придбані у ТОВ «Южнефть» та ПП ОСОБА_2 нафтопродукти були використані позивачем для роботи АЗС НОМЕР_1, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 (рішення Іванівської сільської Ради №6 від 11.01.1998року «Про дозвіл на розміщення торгової точки МП «Авто-стоп -2», торговий патент НОМЕР_4 від 01.04.2001, ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку серія НОМЕР_5), для подальшого продажу цих товарів іншим споживачам.

Реалізація паливно-мастильних матеріалів здійснювалась із застосуванням реєстратора розрахункових операцій МГКІ-500.01.АЗС, з використанням режиму попереднього програмування найменування ПММ, цін та обліку їх кількості, що підтверджується Книгами обліку розрахункових операцій, звітами реєстратора розрахункових операцій, товарно-касовими звітами (т. 1 а.с. 138-204, т. 2 а.с. 63-141).

Дослідивши надані позивачем первинні документи колегія суддів вважає, що факт отримання ДБП «Авто-Стоп-2» нафтопродуктів за укладеними з ТОВ «Южнефть» та ПП ОСОБА_2 договорами підтверджується належним чином складеними первинними документами.

Слід зазначити, що юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та відноситись до складу валових витрат.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, надання послуг, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності.

Відмовляючи особі у праві на віднесення сум до складу валових витрат та у праві на податковий кредит, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Таким чином, визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит та віднесення сум до складу валових, окрім документального оформлення господарської операції, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження господарської діяльності платника.

ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між ДБП «Авто-Стоп-2» та ТОВ «Южнефть» та ПП ОСОБА_2 у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказані контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами реально відбулися та тягнуть настання правових наслідків.

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених між ДБП «Авто-Стоп-2» та ТОВ «Южнефть» та ПП ОСОБА_2 правочинів, слід зазначити наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

В даному випадку, товариством належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Южнефть» та ПП ОСОБА_2, що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності посилань податкового органу на акти інших податкових органів, а саме: акт ДПІ у м. Херсоні від 26.12.2011 № 4488/23-3/36838342 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Южнефть» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.11.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 26.11.2009 по 30.09.2011», а також акт Іванівського відділення Генічеської МДПІ від 03.08.2012 № 6/17-2/НОМЕР_3 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 по 16.07.2012», оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому навіть у разі допущення контрагентом порушень податкового законодавства, або невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом, не може бути підставою для позбавлення позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

В свою чергу, відповідачем не доведено допущення порушень податкової дисципліни ДБП «Авто-Стоп-2».

Крім того, ТОВ «Южнефть» оскаржило у судовому порядку податкові повідомлення-рішення, складеними на підставі акта ДПІ у м. Херсоні від 26.12.2011 № 4488/23-3/36838342, про визначення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року, по справі № 2-а-167/12/2170 було визнано безпідставними висновки податкового органу щодо нереальності здійснюваних ТОВ «Южнефть» господарських операцій та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000402301, № 0000392301, якими ТОВ «Южнефть» позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що надані позивачем у підтвердження транспортування товару товарно-транспортні накладні не відповідають формі №1 ТТН (нафтопродукт), а саме: відсутні показники температури, об'єму, густини нафтопродукту, номер довіреності, ким видана, дата і час прибуття до вантажоодержувача, які передбачені вимогами "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно їх необґрунтованості. Так, оформленням товарно-транспортних транспортних документів позивач не займався, доставка відбувалась за рахунок продавця. В свою чергу, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, деякі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про безтоварність господарської операції.

Зважаючи на все вище зазначене, колегія суддів вважає, що зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту, сформованих по операціям з ТОВ «Южнефть» і ПП ОСОБА_2 є необґрунтованим, а прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000262200 від 23.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 124069 грн. та № 0000272200 від 23.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 87075 грн. підлягають скасування як протиправні.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 25.01.2014 року № 0000332200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за декларацією 9016693915 на 117689 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податковим органом в ході проведеної перевірки взагалі не досліджувалось питання завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток, в акті перевірки не наведено будь-якого розрахунку даної суми, не вказані обставини та підстави, мотиви, з яких відповідач дійшов до висновку про завищення суми від'ємного значення.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що в ході розгляду даної адміністративної справи встановлено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України щодо віднесення витрат до складу валових є необґрунтованими, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення від 25.01.2014 року № 0000332200 також є неправомірним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв