Постанова

від 06.03.2014 по справі 820/12725/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 березня 2014 р. № 820/12725/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Ковкіна А.В.

представника відповідача - Журавльової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресін ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень , В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Ресін ЛТД, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24 вересня 2013 року №0000992201, №0001002201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованими, упередженими, суперечать даним, викладеним в акті перевірки, чинному законодавству України, фактичним обставинам справи та не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги заявленого позову в повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Позивач, ТОВ "Торговий Дім "Ресін ЛТД" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В період з 09 серпня 2013 року по 02 вересня 2013 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресін ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.04.2012р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 06.04.2012р. по 31.12.2012р. За результатами даної перевірки складено Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 09 вересня 2013 року №489/20-30-22-01/38161166 у висновках якого зазначено, що позивачем порушено п. 138.2 ст. 138, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) з урахуванням ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 „Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, Наказу Державного комітету ядерного регулювання „Про затвердження Правил фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів" від 04.08.2006р. № 116 , що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 418 611 грн., в тому числі:

за 2 квартал 2012 року у сумі 169825,00 гривень;

за 3 квартал 2012 року у сумі 162691,00 гривень;

за 4 квартал 2012 року у сумі 115811,00 гривень;

п. 153.2.2 п.,153.2 ст. 153 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) з урахуванням п. 1.20.2 та пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 29 716 грн., в тому числі:

- 2 квартал 2012 року у сумі 22 797 грн.;

- 3 квартал 2012 року у сумі 6 919 грн.

п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), п.1, пн..2 п.2 Розділу XIX „Прикінцеві положення" Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), пп. 1.20.2. пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на кінець перевіряє мого періоду у сумі 51 622 грн.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки, податковим органом 24.09.2013 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

1) № 0001012201 щодо збільшення податку на прибуток у розмірі 418611,00 грн. (а разом зі штрафними санкціями - 523263,75 грн.);

2) № 0001002201щодо збільшення податку на прибуток у розмірі 29716,00 грн. (а з штрафними санкціями - 37145,00 грн.);

3) № 0000992201 щодо зменшення залишка від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 51622,00 гривень.

Головне управління Міндоходів у Харківській області своїм Рішенням про результати розгляду скарги № 4000/10/20-40-10-04-17 від 02.12.2013р., скасувало податкове повідомлення-рішення № 0001012201 від 24.09.2013р., видане ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000992201, №0001002201 від 24.09.2013р. залишило без змін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресін" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресін ЛТД" (покупець) 20.04.2012 року укладено договір №12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця по його заявкам, сировину, матеріали та іншу продукцію яка є в наявності, а покупець приймає продукцію та сплачує її на умовах даного договору (а.с.61, т. 1).

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору №12 від 20.04.2012 року які підписаними сторонами (а.с.62-87, т.1).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ "Ресін" на адресу позивача - ТОВ "Ресін ЛТД" №1 від 03/05/2012р., №3 від 07/05/2012р., №4 від 07/05/2012р., №5 від 07/05/2012р., №6 від 07/05/2012р., №7 від 10/05/2012р., №8 від 15/05/2012р., №11 від 18/05/2012р., №12 від 18/05/2012р., №13 від 21/05/2012р., №15 від 28/05/2012р., №18 від 30/05/2012р., №1 від 01/06/2012р., №3 від 07/06/2012р., №4 від 08/06/2012р., №5 від 08/06/2012р., №7 від 13/06/2012р., №8 від 21/06/2012р., №1 від 02/07/2012р., №5 від 26/07/2012р., №6 від 30/07/2012р., №7 від 30/07/2012р., №8 від 31/07/2012р., №1 від 07/08/2012р. (а.с.88-113, т.1).

Розрахунки між підприємствами за придбані ТМЦ відбувалися у безготівковій формі, на рахунок здійснення господарських операцій, які підтверджуються відповідними платіжними доручкннями (№ 1 від 21.05.2012р. на 80000,00 грн., № 224 від 11.07.2012р. на 140000,00 грн., № 2 від 12.07.2012р. на 174000,00 грн., № 3 від 13.07.2012р. на 38000,00 грн.) та зарахуванням зустрічних однорідних вимог (Договір про зарахування зустрічних вимог від 09.07.2012р. на 281722,92 грн. Договір про зарахування зустрічних вимог від 16.07.2012р. на 518400,88 грн., Договір про зарахування зустрічних вимог від 01.08.2012р. на 227925,86 грн., Договір про зарахування зустрічних вимог від 24.09.2012р. на 6625,64 грн.. Договір про зарахування зустрічних вимог від 08.10.2012р. на 9865,46 грн., Договір про зарахування зустрічних вимог від 19Л2.2012р. на 12912,89 грн.) та використані в його подальшій фінансово-господарській діяльності. Загальна сума заборгованості ТОВ "Торговий Дім "Ресін ЛТД" за придбані ТМЦ у ТОВ "Торговий Дім "Ресін" становить 1 903578 ,97 грн., (а.с.120-133,т.2).

Відповідно до договору №07/ОР/12 оренди нежитлових приміщень від 30.04.2012 року, укладеного між ТОВ «Третій Легіон» (орендодавець) та ТОВ "Торговий Дім "Ресін ЛТД" (орендар) орендодавець передає Орендарю, а Орендар отримує від Орендодавця в платне тимчасове користування па умовах оренди (далі - оренда) нежитлові приміщення згідно списку, викладеному в Додатку №1 до цього Договору, які розташовані в будинку за адресою Львівська обл.., Пустомитівський р-н, с, Сокільники, вул.. Львівська бічна, 4, загальною площею 278,6 кв.м. (а.с.244-249, т.1).

01.05.2012 року між ПАТ «Гонг» (орендодавець) та ТОВ "Торговий Дім "Ресін ЛТД" (орендатор) укладено договір №17/К-10-05/12 відповідно до умов якого орендодавець передає в орендар приймає у тимчасове платне використання нежитлові приміщення за плату. Нежитлові приміщення надаються орендарю для здійснення уставної діяльності (а.с. 1-6, т.2).

Відповідно до договору №1/1а від 01.05.2012 року укладеного між ПП «Українська компанія по будівництву та експлуатації газових систем ЮГ-ГАЗ» (орендодавець) та ТОВ "Торговий Дім "Ресін ЛТД" (орендар) орендодавець передає а орендар приймає у термінове платне користування нежитлові виробничі приміщення площею 72 кв.м., офісне приміщення 11кв.м., яке належить орендодавцю на правах власності, для використання у якості складського приміщення (а.с.7-9, т.2).

ТОВ "Торговий Дім "Ресін ЛТД" віднесло суми, пов'язані з фінансово-господарськими відносинами з контрагентом ТОВ "Торговий Дім "Ресін" (в рамках укладеного договору на поставку ТМЦ № 12 від 20.04.2012р.), до складу витрат у 2-3 кварталах 2012 року та податкового кредиту у повній відповідності до чинного законодавства України, зокрема ст.138, ст.183, ст.185, ст.188, ст.192, п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) та п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1.). В пункті 138.6. зазначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що "Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі ери їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку...".

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України введеного в дію Законом України від 02.12.2010 № 2755-ІУ (із змінами та доповненням) - „Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)."

Так, позивачем придбано продукцію у ТОВ "Торговий Дім "Ресін" у 2-3 кварталах 2012р. з метою їх подальшої обробки або перепродажу за прийнятними цінами, відповідно до рівня цін на ідентичні товари, що склалися на внутрішньому ринку України, на загальну суму 3 393 032,62 грн. (з урахуванням ПДВ).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено підприємством ТОВ "Торговий Дім "Ресін ЛТД" до податкового кредиту за травень-серпень 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за перевіряємий період. Розрахунки між підприємствами за придбані ТМЦ відбувалися у безготівковій формі, на рахунок здійснення господарських операцій, які підтверджуються відповідними платіжними дорученнями.

Таким чином, ТОВ "Торговий Дім "Ресін ЛТД" віднесло суми, пов'язані з фінансово-господарськими відносинами з контрагентом ТОВ "Торговий Дім "Ресін" до податкового кредиту у повній відповідності до п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст. 198 до Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.п. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Той факт, що угода щодо продажу товару була укладена між підприємствами, які є пов'язаними особами у розумінні п.п. 14.1.159 ст. 14 ПК України, сам по собі не є підставою вважати ціни таких угод такими, що не відповідають рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до норм пп. 1.20.1, 1.20.8 ст. 1.20 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв у період за який здійснювалась перевірка, якщо не доведено зворотне, ціна товару, визначена сторонами договору, вважається такою, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, а обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Так, згідно з п.п.1.20.1. п.1.20 ст.1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

У п.п.1.20.2. п.1.20 ст.1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Але при визначені звичайної ціни на придбані Товариством товари, контролюючим органом за відсутності будь-яких правових підстав прирівняно ціну, за якою ТОВ "Торговий Дім "Ресін" придбав дані товари у нерезидента України, визначену у вантажних митних деклараціях, до рівня звичайних цін, що також підтверджується наданими до суду представником відповідача Журавльовою А.І. запереченнях на адміністративний позов.

Відповідно до п. 13 Указу президенту України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" №817/98 від 23.07.1998 року "... звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митній цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг)".

Виходячи з даної норми, для визначення звичайних цін з метою оподаткування слід керуватися статистичними даними, які публікуються Міністерством статистики України.

Необхідно підкреслити, що відповідно до п. 1.20.2 ст. 1.20. ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах".

Контролюючим органом не застосовано способу визначення звичайних цін, що вказані у вищезазначених нормах чинного законодавства України, не використано інформацію про укладені в період за який здійснювалася перевірка, договори постачання товарів ідентичних тим, що придбавались Товариством у співставних умовах. При визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України раніше імпортованого в Україну товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями. Жодною нормою діючого законодавства не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, що реалізується на території України. Натомість в самому Акті перевірки зроблені посилання на те, що для визначення звичайної ціни була використана перевіряючими інформація з Бази „Податковий блок" по цінам, що зазначені в ВМД на поставку ТМЦ в адресу ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "РЕСІН" (код ЄДРПОУ 36988495), що є пов'язаною особою з ТОВ "Торговий Дім "Ресін ЛТД".

Крім того, в Акті перевірки зазначається, що розрахунок завищення витрат по ТМЦ, придбаних у пов'язаної особи за цінами вище рівня звичайних цін понад 20%, а також детальна інформація щодо розрахунків перевіркою перевищення податкового кредиту наведено у додатку № 6 до акту перевірки.

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні 13.02.2014р., якщо у стовбці "Різниця між ціною придбання та звичайними цінами понад 20% від ціни придбання" немає ніяких даних, то по цим позиціям не було перевищення 20% від "звичайних" цін. Проте, після огляду та вивчення даних, що містяться у зазначеному розрахунку (додаток № 6 до Акту перевірки) стає зрозуміло, що хоча і передбачений стовбець "Різниця між ціною придбання та звичайними цінами понад 20% від ціни придбання", однак дані в ньому вказані такі ж, як і в стовбці "Різниця між ціною придбання та звичайними цінами", що свідчить про те, що перевіряючими фактично не було враховано ці 20% та наведений розрахунок помилковий, а, отже, й підсумкові суми донарахувань з ПДВ та податку на прибуток ТОВ "Торговий Дім "Ресін ЛТД" за перевіряємий період визначені неправильно через хибність самих розрахунків.

Пунктом 41.1. статті 41 ПК України передбачено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. Пунктом 41.4. визначено, що інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Таким чином, висновки податкового органу, що ціна товару, яка ним придбавалась, є вищою за звичайні ціни, є помилковими та відповідно висновки щодо завищення витрат Товариством, яке призвело до заниження податку на прибуток у сумі 29716,00 грн., а також завищення залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування ПДВ на кінець періоду, що перевірявся у сумі 51622,00 є безпідставними (а також з урахуванням неправильності самих розрахунків відповідних донарахувань).

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.09.2013 року №0000992201 та №0001002201 повинні бути скасованими, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресін ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000992201 та №0001002201 від 24.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресін ЛТД" (код ЄДРПОУ 38161166) сплачений судовий збір у розмірі 177,54 грн., (сто ісмдесят сім грн., 54 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2014 року.

Суддя Єгупенко В.В.