Ухвала

від 15.04.2014 по справі 820/12725/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 р.Справа № 820/12725/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 820/12725/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресін ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 р. позов ТОВ "Торговий дім "Ресін ЛТД" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №0000992201, №0001002201 від 24.09.2013р.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 р. та винести нову постанову, якою позов залишити без задоволення, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Дзержинському районі м. проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Торговий Дім "Ресін ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.04.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт перевірки від 09.09.2013 р. №489/20-30-22-01/38161166.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

п. 153.2.2 п.,153.2 ст. 153 Податкового Кодексу України , п. 1.20.2 та пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 29 716,00 грн. (2 квартал 2012 року у сумі 22 797,00 грн.; 3 квартал 2012 року у сумі 6 919,00 грн.)

п. 198.3 ст. 198, п.1, пн..2 п.2 Розділу XIX „Прикінцеві положення" ПК України, пп. 1.20.2. пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на кінець перевіряє мого періоду у сумі 51 622,00 грн.

24.09.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0001002201, яким позивачу збільшено податок на прибуток у розмірі 29 716,00 грн. (штрафні санкції - 7 429,00 грн.) всього на суму 37 145,00 грн.

№ 0000992201, яким підприємству зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 51 622,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не порушено вимог податкового та іншого законодавства, тому збільшення позивачу грошових зобов'язань, призначення штрафних санкцій, зменшення розміру залишку від'ємного значення спірними рішеннями є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 20.04.2012 р. між позивачем та ТОВ "Ресін" укладено договір №12, за умовами якого позивач придбав товар , асортимент та вартість якого визначається на підставі прайс -листа, кількість та якість відображається в заявці та видаткових накладних. (т.1.а.с.61) Відповідно до видаткових накладних позивачем придбано скломат емульсійний, клей, смолу поліефірну, гранули полієстрови, дисковий , лопасний прокаточний валик, тощо.(т.1 а.с.62-87)

Виконання договору не заперечується відповідачем та підтверджується первинними документами: копією договору, податковими, видатковими накладними, оплата за товар - платіжними дорученнями, договорами про залік зустрічних вимог, що надавалися позивачем як до податкової перевірки, так суду (т.1, а.с. 62-113, т.2, а.с. 120-133).

Вартість ТМЦ, отриманих по відносинам з ТОВ "Торговий Дім "Ресін", відображено позивачем в бухгалтерському та податковому обліку по витратах 2-3 кварталів 2012 року, ПДВ сплачений в ціні товару віднесено до податкового кредиту відповідних періодів.

Крім того, судом встановлено, що позивач має в оренді приміщення для виробничих цілей. (т.1, а.с.244-249, т.2, а.с. 1-9)

Позивач та його контрагент ТОВ « Торговий Дім Ресін» є пов'язаними особами, оскільки мають одного засновника - фізичну особу ОСОБА_1

Судом встановлено, що підставою збільшення позивачу зобов'язань, зменшення від'ємного залишку, що включається після бюджетного відшкодування, є віднесення ТОВ "Торговий Дім "Ресін ЛТД" до валових витрат та податкового кредиту відповідних сум по фінансово-господарськими відносинами з контрагентом ТОВ "Торговий Дім "Ресін", тобто, з пов'язаною особою, за цінами вище рівня звичайних цін понад 20%.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на інформації з Бази «Податковий блок» по цінам, що зазначені в ВМД на поставку ТМЦ на адресу позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до п.п.14.1.59 ПК України пов'язані особи- юридичні та/або фізичні особи взаємовідносини між якими можуть впливати нп умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених ознак: фізична особа або члени сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою статутного фонду платника податку в розмірі не менше як 20 % статутного фонду платника податку.

Дійсно позивач та ТОВ « Торговий Дім Ресін» є пов'язаними особами в розумінні ст..14 ПК України.

Згідно п.п. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 ПК України витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Пунктом 1 Розділу ХІХ Податкового кодексу України визначено, що з 1 квітня 2011 року втрачає силу Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

За правилами підпункту 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 цього Закону, у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в апеляційному судів, що податковий орган для визначення звичайної ціни використав лише інформацію з бази « Податковий блок» по цінам зазначеним в ВМД по поставку товарів на адресу позивача, проте договір на реалізацію продукції, укладений позивачем з контрагентом не досліджувався та не аналізувався, механізми ціноутворення, застосований у договорі не досліджувався; розрахунків звичайної ціни , ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не проводилось, не здійснювалося дослідження собівартості товару, який реалізовано.

Доводи апеляційної скарги щодо здійснення під час перевірки дослідження ціни на аналогічний товар, що склалася на території України та який було імпортовано є необґрунтованими, оскільки ні акт перевірки, ні апеляційна скарга не містять посилань на відповідні дослідження, не зазначено які ціни порівнювалися та на який товар.

Крім того, з акта перевірки не вбачається, що відповідачем здійснювалось порівняння ціни продажу товару на території України, який виготовлений з застосуванням імпортованої сировини з ринковими цінами на цей товар.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1.).

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі ери їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що якщо поставка товару та його оплата здійснено між підприємствами, які є пов'язаними особами у розумінні п.п. 14.1.159 ст. 14 ПК України, проте зазначене не свідчить , що ціна товару таких поставок (угод) не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Посилання відповідача при визначені рівня звичайних цін на придбані позивачем товари, на ціну товару , відображену у імпортних вантажних митних деклараціях, колегія суддів вважає помилковим. оскільки митна вартість та звичайна ціна не є тотожними при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України раніше імпортованого в Україну товару, оскільки такого не передбачено законом.

Відповідачем не надано доказів застосування ним способу визначення звичайних цін, передбаченого вище нормами податкового законодавства (із врахуванням всіх вихідних показників ціноформування, що мають значення). Зокрема, відповідачем не використано інформацію про укладені договори постачання товарів ідентичних тим, що придбавались позивачем у співставних умовах.

Крім того, розрахунок завищення витрат по ТМЦ за цінами вище рівня звичайних цін понад 20% містить хибні показники в частині розрахунків по додатку № 6 акту перевірки.

Так, стовбець "Різниця між ціною придбання та звичайними цінами понад 20% від ціни придбання" містить дані аналогічні даним стовбця "Різниця між ціною придбання та звичайними цінами", що свідчить про те, що перевіряючими фактично не було враховано ці 20% та наведений розрахунок помилковий.

За таких умов, висновки податкового органу про безпідставне врахування позивачем при визначенні об'єктів оподаткування ПДВ та податку на прибуток показників за ціною, вищою за звичайну, є помилковими.

Відповідно, висновки про завищення витрат позивачем (заниження податку на прибуток) у сумі 29 716,00 грн. (враховуючи призначені з цих підстав санкції), а також завищення на суму 51 622,00 грн. залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування ПДВ на кінець періоду, що перевірявся - є необґрунтованими .

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ від 24.09.2013 р. №0000992201 та №000100220.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином суд першої інстанції вірно, повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав їм належну правову оцінку, з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 820/12725/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Воронін О.О