Постанова

від 17.03.2014 по справі 913/1771/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 913/1771/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Кулініч О.О.

від відповідача: Чуракова Н.М.

3-тьої особи: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2013р.

у справі № 913/1771/13 Господарського суду Луганської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ"

до Приватного підприємства "УКРБУД ДРОБМАШ",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "ЗАПОРІЖКОКС"

про стягнення 1 774 590,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства "УКРБУД ДРОБМАШ" про стягнення 1490000грн. оплачених позивачем коштів за поставлене відповідачем некомплектне обладнання, 165390грн. неустойки за порушення строків доукомплектації обладнання, 119200грн. неустойки за порушення строків поставки обладнання.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.09.2013р. (суддя Мінська Т.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. (судді: Принцевська Н.М., Діброва Г.І., Ломовцева Н.В.), позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Укрбуд Дробмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" неустойку за несвоєчасну поставку обладнання в сумі 119200,00грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 682, 688 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 270 Господарського кодексу України, ст.ст.32, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій залишений поза увагою той факт, що у комплектність обладнання входить електродвигун, який не був поставлений, тому відповідачем порушено умови договору поставки стосовно комплектності обладнання, однак останній неправомірно відмовився від доукомплектування товару, що змусило позивача як покупця відмовитись від договору та вимагати від продавця повернення вартості поставленого товару та сплати нарахованих штрафних санкцій.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство "УКРБУД ДРОБМАШ" просить оскаржену постанову залишити без змін як законну та обгрунтовану, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

18.04.2011р. між позивачем та відповідачем укладено договір № ДУК-02/11-243-П, за яким відповідач зобов'язався передати позивачу обладнання виробничо-технологічного призначення, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити вартість цього обладнання. Укладений між сторонами у справі договір є договором поставки.

Пунктами 2.1., 3.3., 4.1., 5.2. договору сторони встановили, що кількість, номенклатура обладнання, строки поставки та вартість обладнання, а також строки оплати вказуються в специфікаціях до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Правила щодо укладення договору встановлені ст. 638 ЦК України, згідно ч. 1 якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вже було зазначено між сторонами 18.04.2011р. було укладено договір щодо поставки відповідачем позивачу обладнання виробничо-технологічного призначення. Проте, господарськими судами попередніх інстанцій не було досліджено обставини, чи було досягнуто сторонами договору на момент його укладення згоди з усіх істотних умов.

Господарськими судами встановлено:

22.04.2011р. позивач отримав від відповідача письмову пропозицію вихідний № 14/041 від 14.04.2011р. про постачання дробарки ДМРЕ 14,5 х 13 вартістю 1490000 грн., яка складається з наступного: 1) вартості Дробарки 14,5 х 13 - 1210000 грн., 2) вартості електродвигуна № 630 квт/г 4 n = 1000 об/мін. - 150 000 грн., 3) вартості шафи управління - 130000 грн.

20.05.2011р. між сторонами укладено специфікацією № 2, що є додатком до договору № ДУК-02/11-243-П, якою сторони узгодили постачання дробарки ДМРЕ 14,5 х 13 вартістю 1490000грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вже було зазначено, відповідач надіслав позивачу пропозицію щодо постачання дробарки, проте, господарськими судами на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не було досліджено обставини чи було прийнято позивачем пропозицію відповідача від 14.04.2011р. № 14/041, яку позивач отримав 22.04.2011р.

Господарськими судами встановлено:

Позивач сплатив відповідачу 1490000грн., з яких: 745000грн. - 27.05.2011р., 745000грн. - 23.09.2011р.

Відповідач поставив обладнання за товарно-транспортною накладною від 23.10.2011р. № 23101 на адресу вантажоотримувача ПАТ "Запоріжкокс".

Позивач направив відповідачу вимогу про доукомплектацію обладнання електродвигуном, та повідомив, що в разі непроведення доукомплектації, відмовляється від специфікації, та вимагає повернути суму 1490000грн.

Правила щодо комплектність товарів, що поставляються встановлені ст. 270 Господарського кодексу України, згідно ч.ч. 1, 2 3 якої зазначено:

"Товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту.

Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умовами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором.

У разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару.".

Досліджуючи питання комплектності поставленого товару, господарські суди у розгляді даної справи припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, за таких обставин прийняте по суті справи рішення грунтується на неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету доказування.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Луганської області від 16.09.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. у справі №913/1771/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Карабань В.Я.

судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.