Постанова

від 13.03.2014 по справі 807/3633/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2014 рокум. Ужгород№ 807/3633/13-а Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Неміш Т.В.

за участю:

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Ужгород", представники - Халупко В.М., Пекар О.Ф., Євчак О.С.;

відповідача: Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - Борсенко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Ужгород" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Ужгород" (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень за формою "Р" від 24.09.2013 року № 0000362200 та №0000352200.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов та просили задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. На підставі Акту перевірки від 03.09.2013 року №339/22-00/37809071 відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення за формою "Р" від 24.09.2013 року, а саме: за № 0000362200, у відповідності до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 302131,00 грн. та за №0000352200, у відповідності до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 421839,00 грн. Однак, позивач не погоджується з висновками викладеними в Акті перевірки від 03.09.2013 року №339/22-00/37809071, а прийняті податкові повідомлення рішення вважає нечинними та такими, що підлягають скасуванню, виходячи з наступного. Позивачем з ТОВ "Компанія з управління активами "Ф'южн Капітал Партнерз", яке діє від імені та за рахунок ПАТ "ЗНВКІФ "Богдан Капітал", були укладені договори позики. За період з 26.07.2011 року по 31.12.2012 року позивачем було включено де складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування відсотки по отриманій позиці у розмірі 76392,00 грн. Представники позивача, в судовому засіданні просили суд звернути увагу на те, що ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" зареєстрований як фінансова установа. Як стверджували представники позивача, грошові кошти, які були отримані позивачем за укладеними договорами позики не підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги. Відтак, зазначені відповідачем в Акті перевірки від 03.09.2013 року №339/22-00/37809071 висновки про те, що договори позики є договорами безповоротної фінансової допомоги не відповідають суті договірних взаємовідносин між сторонами договору та спростовуються наявними документами, які були надані позивачем під час проведення перевірки. Отже, як вказують представники позивача, твердження відповідача про заниження позивачем суми доходу на загальну суму 847000,00 грн. не мають жодних правових підстав. Тому, сума відсотків по позиці в загальній сумі 76392,00 грн., цілком правомірно відображена позивачем в рядку 06.3 Декларації "Фінансові витрати". Протягом періоду, що перевірявся, а саме: з 26.07.2011 року по 31.12.2012 року позивачем від основних видів діяльності були отримані доходи, які в подальшому відображені в податковій звітності. Отже, при здійсненні фінансово-господарської діяльності позивача відбулося збільшення економічної вигоди підприємства. Висновки відповідача щодо факту порушення позивачем формування податкових витрат у розмірі 760004,00 грн. є безпідставними. Також, висновок відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 337471,00 грн., в тому числі: за І квартал 2012 року у сумі 52709,00 грн.; за II квартал 2012 року у сумі 122519,00 грн.; за III квартал 2012 року у сумі 18684,00 грн. та за IV квартал 2012 року у сумі 143559,00 грн. не має правового підґрунтя. Як стверджують представники позивача, позивачем цілком правомірно включено податковий кредит за податковими накладними, отриманими від контрагента, які видані в день списання коштів з рахунку позивача на оплату товару. Також, твердження відповідача щодо того, що позивач повинен був оприбуткувати автомобілі на підставі актів приймання-передачі на відповідальне зберігання та оплатити відповідні суми податку на додану вартість є безпідставними, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства України, а акт прийому-передачі на відповідальне зберігання не передбачає переходу права власності на товар. Відтак, позивачем не було занижено податковий кредит на загальну суму 251466,00 грн. та задекларовано його показники на підставі належним чином оформлених податкових накладних, у відповідності до вимог чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. На підставі висновків викладених в Акті позапланової виїзної перевірки позивача від 03.09.2013 року №339/22-00/37809071 відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення за формою "Р" від 24.09.2013 року, а саме: за №0000362200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 302131,00 грн. та за №0000352200 по збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 421839,00 грн. За період з 26.07.2011 року по 31.12.2012 року позивачем нараховано та включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування відсотки по отриманій позиці у розмірі 76392,00 грн. Сума неповерненої позики станом на 31.12.2012 року складає 847000,00 грн. Однак, як наголошує представник відповідача, згідно з відомостями офіційного сайту Держфінпослуг, ПАТ "Закритий недиверсифікованнй венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" не зареєстрований, як фінансова установа, а відтак отримані від нього позивачем грошові кошти по укладеним договорам, а саме: № П-4/12 від 12.01.2012 року, № П-5/12 від 21.02.2012 року, № П-81/12 від 22.03.2012 року, №П-104/12 від 18.04.2012 року - не є позикою. Як вказує представник відповідача, особа, яка набула статус фінансової установи може надавати декілька фінансових послуг за умови внесення її до відповідного реєстру в установленому законом порядку. Набуття статусу фінансової установи не надає право особі надавати будь-які види фінансових послуг, а лише той вид послуги для набуття права на надання якого особу має бути включено до відповідного реєстру та видано свідоцтво. Тобто, надання коштів у позику та фінансовий кредит (що передбачає їх надання на визначений строк на умовах повернення та під процент) не може надаватися особами які не є фінансовими установами відповідно до законодавства незалежно від укладення договорів позики. Відтак, відсотки нараховані та включені позивачем до складу витрат, підлягають виключенню із складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а отримані суми грошових коштів від ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" є отриманою безповоротною фінансовою допомогою. Відповідачем в ході проведення перевірки було встановлено, що позивач здійснював наступні види діяльності, а саме: реалізація автомобілів, реалізація запчастин, надання послуг з технічного обслуговування автомобілів. Однак, господарська діяльність, яка зумовила формування валових витрат пов'язаних з реалізацією автомобілів з позиції співставлення отриманого доходу та понесених витрат є збитковою для позивача з результатом 683612,20 грн. збитку. Позивач на виконання умов дилерського договору №ДД0060 від 31.12.2011 року із ТОВ "Хюндай Мотор Україна" не встановлює ціну реалізації автомобілів, оскільки ціна на продукцію визначається і встановлюється дистриб'ютором. Оплата автомобілів здійснюється дилером в безготівковому порядку на вказані дистриб'ютором розрахункові рахунки згідно виставленими рахункам-фактури. Також, згідно укладених дилерських договорів №ДК-59-11 від 01.09.2011 року та №КДК-59/12 від 01.07.2012 року з Дистриб'ютором ДП "АСЗ №2" АТ "АК "Богдан Моторс" ціни на продукцію (автомобілі марки Хюндай) встановлюються і безпосередньо визначаються Дистриб' ютором. Відтак, діяльність з реалізації автомобілів позивачем регулюється та встановлюється ззовні, від осіб-учасників корпорації Богдан, а схема подальшої діяльності суб'єкта господарювання направлена на мінімізацію податкових зобов'язань шляхом включення постійних і змінних витрат, які перетворюють основний вид діяльності на збитковий. Тому, перевіркою зменшено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сумі 683612,00 грн. Також, позивачем укладено дилерські договори із Дистриб'юторами-постачальниками ТОВ "Хюндай Мотор Україна" та ДП "АСЗ №2" АТ "АК "Богдан Моторе". Згідно з умовами дилерських договорів передача автомобілів від Дилера до Дистриб'ютора оформлюється актами приймання-передачі автомобілів. Також, між Дистриб'юторами (за договором - поклажодавець) та позивачем (за договором - зберігач) укладено договори відповідального зберігання. Однак, позивачем на запити відповідача не надано акти приймання-передачі майна від поклажодавця до зберігача, а також акти повернення майна від зберігача до поклажодавця, відтак перевіркою не встановлено факту передачі автомобілів на відповідальне зберігання та їх повернення, а тому не виявлено фактичного виконання зобов'язань по відповідальному зберіганню позивачем. У наданих актах прийому-передачі реалізованих в подальшому автомобілів відсутнє посилання на підставу передачі. Оскільки, вказані акти прийому-передачі засвідчують факт передачі автомобілів від Дистриб'ютора до позивача, тому вони засвідчують факт виконання дилерського договору, зокрема в частині поставки автомобілів. Отже, в ході проведення перевірки відповідачем встановлено відсутність належним чином зареєстрованих податкових накладних сформованих з датою отримання платником податку автомобілів. Натомість до перевірки позивачем надано податкові накладні сформовані в податкові періоди відмінні від дати поставки товару. Виходячи з вище викладеного, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань правомірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 26.07.2011 року по 31.12.2012 року, результати якої відображено в Акті від 03.09.2013 року №339/22-00/37809071 (а.с. 18-51, Т.1).

У відповідності до Акту перевірки від 03.09.2013 року №339/22-00/37809071 відповідачем встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: вимог пп.14.1.36, 14.1.27, 14.1.231,14.1.267 п.14.1 ст.14, п.137.10 ст.137, пп.138.10.5. п.138.1 та п. 138.8 ст.138 ПК України, а тому перевіркою донараховано податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 337471,00 грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 року у сумі 52709,00 грн., за II квартал 2012 року у сумі 122 519,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року у сумі 18684,00 грн., за IV квартал 2012 року у сумі 143559,00 грн. та вимог п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.6 та п.201.10 ст.201. п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого перевіркою донараховано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 241704,00 грн., в тому числі за: березень 2012 року - 19364,00 грн., червень 2012 року - 14834,00 грн., липень 2012 року - 78392,00 грн., серпень 2012 року - 29271,00 грн., жовтень 2012 року - 60144,00 грн., листопад 2012 року - 39699,00 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р. 24 Декларації) в розмірі ПДВ 9762,00 грн. за грудень 2012 року у сумі 9762,00 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки від 03.09.2013 року №339/22-00/37809071, відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення за формою "Р" від 24.09.2013 року, а саме: за №0000362200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 302131,00 грн., в тому числі за основним платежем -241704,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60427,00 грн. (а.с. 75) та за №0000352200 по збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 421839,00 грн., в тому числі за основним платежем - 337471,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84368,00 грн. (а.с. 77).

Позивачем з ТОВ "Компанія з управління активами "Ф'южн Капітал Партнерз", яке діє від імені та за рахунок ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан Капітал" були укладені договори позики, а саме: № П-4/12 від 12.01. 2012 року на суму позики 50000,00 грн. (а.с. 80-82), № П-55/12 від 21.02.2012 року на суму позики 52000,00 грн. (а.с. 90-92), № П-81/12 від 22.03.2012 року на суму позики 212250,00 грн. (а.с. 97-99), №П-104/12 від 18.04.2012 року на суму позики 550000,00 грн. (а.с. 106-108).

Відтак, за період з 26.07.2011 року по 31.12.2012 року позивачем нараховано та включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування відсотки по отриманій позиці у розмірі 76392,00 грн.

Твердження відповідача про те, що позивачем було занижено суму доходу на загальну суму 847000,00 грн., оскільки згідно до офіційного сайту Держфінпослуг "dfp.gow.ua" ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" не реєстрований, як фінансова установа, а відтак грошові кошти, які були отримані позивачем від ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" не є позикою, а є безповоротною фінансовою допомогою, спростовується наступним.

У відповідності до свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" 02.03.2009 року включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (а.с. 113, Т.1) .

Згідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ (далі - Закон України № 2664-ІІІ) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Стаття 34 Закону України "Про інститути спільного інвестування" від 05.07.2012 року №5080-VІ (далі - Закон України №5080-VІ), прямо визначає право венчурного інституту спільного інвестування (надалі-ІСІ) мати у складі своїх активів боргові зобов'язання, оформлені договорами позики, наданими за рахунок активів венчурного ІСІ. Особами-позичальниками за такими договорами можуть бути емітенти, частка у корпоративних правах яких входять до складу активів цього фонду. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, облігаціями (у тому числі конвертованими) та договорами позики.

Також, Державна податкова адміністрація України листом від 25.02.2009 року №1668/6/15-0216 роз'яснила, що стаття 30 Закону України №5080-VІ, яка встановлює обмеження діяльності компанії з управління активами стосовно надання позик і кредитів за рахунок активів ІСІ, не поширюється на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду.

Отже, на підставі стаття 30 Закону України №5080-VІ та предмета своєї статутної діяльності компанія з управління активами має право надавати за рахунок активів венчурного ІСІ (пайового чи корпоративного інвестиційного фонду) позику за умови дотримання вимог, встановлених статтею 34 Закону України №5080-VІ щодо особи-позичальника та за наявності у КУА відповідної ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), виданої Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку, і знаходження цієї КУА у державному реєстрі фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів.

Таким чином, ТОВ "Компанія з управління активами "Ф'южн Капітал Партнерз", яка діє від імені та за рахунок ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан Капітал" було надано позику позивачеві та укладено вище вказані договори позики у відповідності до положень чинного законодавства України.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про затвердження Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів" №296 від 14.07.2004року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 серпня 2004 р. за № 957/9556 ( далі - Порядок №296) визначено умови включення до державного реєстру фінансових установ професійних учасників фондового ринку та корпоративних інвестиційних фондів, що надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, видачу свідоцтв про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, унесення відповідних змін до системи реєстру та заміну цих свідоцтв. Пунктами 1.2, 1.3.та 1.5 Порядку №296 встановлено, що державний реєстр фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (далі - Реєстр) - це перелік адміністративної інформації про фінансові установи, що формується та узагальнюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) згідно з вимогами цього Порядку як система збору, накопичення та обліку відомостей про ці установи. Свідоцтво про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, форма якого встановлена додатком 1 до Порядку №296 (далі - Свідоцтво) - документ установленого зразка, який засвідчує факт набуття професійним учасником фондового ринку або корпоративним інвестиційним фондом статусу фінансової установи шляхом унесення інформації про нього до Реєстру. Дія Порядку №296 поширюється на професійних учасників фондового ринку, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, що входять у перелік фінансових послуг, визначений ст. 4 Закону України № 2664-ІІІ. Пунктом 6 частини 1 статті 4 Закону України № 2664-ІІІ встановлено, що фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Таким чином, суд приходить висновку, що ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України № 2664-ІІІ і має право надавати позики, визначені підпунктом 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

У відповідності до пункту 2 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ" № 41 від 28.08.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 року за №797/8118 дія цього Положення поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їхньої діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів) незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які відповідно до Закону України № 2664-ІІІ надають одну чи декілька фінансових послуг, державне регулювання діяльності з надання яких належить до компетенції Нацкомфінпослуг.

Статтею 21 Закону України № 2664-ІІІ встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.

Відтак, аналіз вище вказаних правових норм свідчить про те, що фінансові послуги можуть надавати не тільки фінансові установи, які зареєстровані у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а й інші фінансові установи, які зареєстровані у встановленому порядку Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У відповідності до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п. 2.2 укладених договорів позики, а саме: № П-4/12 від 12.01. 2012 року (а.с. 80, Т.1), № П-55/12 від 21.02.2012 року (а.с. 90, Т.1), № П-81/12 від 22.03.2012 року (а.с. 97, Т.1), №П-104/12 від 18.04.2012 року (а.с. 106, Т.1) позивач сплачує ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" проценти у розмірі 18 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок позивача.

У відповідності до пп. 14.1.257, п. 14.1, ст. 14 ПК України визначено безповоротну фінансову допомогу, як: суму коштів, передану платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів, суму безнадійної заборгованості, відшкодовану кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості, суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, основну суму кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних), суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Однак, у відповідності до пунктів 4 укладених договорів позики, а саме: № П-4/12 від 12.01. 2012 року (а.с. 80, Т.1), № П-55/12 від 21.02.2012 року (а.с. 90, Т.1), № П-81/12 від 22.03.2012 року (а.с. 97, Т.1), №П-104/12 від 18.04.2012 року (а.с. 106, Т.1) позика надається позивачеві строком до 31.12.2012 року та підлягає поверненню ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" у строки визначені вище вказаними договорами, а саме: до 31.12.2012 року.

А відтак, отримані позивачем кошти, у відповідності до укладених ним договорів позики, а саме: № П-4/12 від 12.01. 2012 року, № П-55/12 від 21.02.2012 року, № П-81/12 від 22.03.2012 року, №П-104/12 від 18.04.2012 року не можуть підпадати під визначення безповоротної фінансової допомоги.

Правовідносини оподаткування грошових коштів, отриманих в якості позики, регулюються пп. 153.4.1, п. 153.4, ст. 153 ПК України, у відповідності до якої не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів, у тому числі субординованого боргу, позик від інших осіб - кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, отриманням частини консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу.

Отже, не знайшло свого підтвердження посилання відповідача про заниження позивачем суми доходу на загальну суму 847000,00 грн.

Оскільки, позивач отримував позику у встановленому порядку від фінансової установи - ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал", відтак, у відповідності до вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України він мав право у відповідних періодах відносити до складу валових витрат проценти, сплачені за такою позикою. Таким чином, сума відсотків по позиці в загальній сумі 76392,00 грн., правомірно відображена позивачем в рядку 06.3 Декларації "Фінансові витрати".

Також, у відповідності до укладених договорів позики, а саме: № П-4/12 від 12.01. 2012 року, № П-55/12 від 21.02.2012 року, № П-81/12 від 22.03.2012 року, №П-104/12 від 18.04.2012 року метою отримання позики було використання її позивачем для поповнення обігових коштів, а отже надання позики пов'язане з здійсненням саме господарської діяльності позивача.

Основними видами господарської діяльності позивача є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівля іншими транспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, допоміжне обслуговування наземного транспорту, у відповідності до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 15).

В Акті перевірки від 03.09.2013 року №339/22-00/37809071 відповідачем зазначено, що питома вага отриманих позивачем доходів від здійсненої діяльності з реалізації автомобілів за 2012 рік складає 87,14% загального доходу, отриманого позивачем, а саме - 11037299,16 грн. Собівартість придбаних та в подальшому реалізованих автомобілів складає 10322327,89 грн. Витрати по збуту зазначених автомобілів складають 924494,28 грн. Пропорційно отриманим доходам (87,14%) витрати віднесені на основний вид діяльності суб'єкта господарювання - торгівлю автомобілями та легковими автотранспортними засобами складають відповідно адміністративні витрати - 474089,21 грн. Відтак, відповідач вказує, що господарська діяльність, яка зумовила формування валових витрат пов'язаних з реалізацією автомобілів з позиції співставлення отриманого доходу та понесених витрат є збитковою для позивача з результатом 683612,2 грн. збитку.

Разом з тим, у відповідності до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Протягом періоду, що перевіряється, а саме: з 26.07.2011 року по 31.12.2012 року позивачем від основних видів діяльності були отримані доходи, які були відображені в податковій звітності. Отже, при здійсненні фінансово-господарської діяльності позивача відбулося збільшення економічної вигоди підприємства.

Чинним законодавством України не заборонено суб'єкту господарювання вчиняти дії, які направлені на збільшення прибутку в майбутньому, навіть якщо по конкретній операції прибуток відсутній і є збиток.

Також, пп.138.12.3, п. 138.12, ст.138 ПК України передбачено заборону встановлювати додаткові обмеження, щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку; крім тих, що зазначені в ПК України.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 із змінами та доповненнями Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в Акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, висновки відповідача щодо факту порушення позивачем формування податкових витрат у розмірі 760004,00 грн. здійснено без додержання вищезазначених норм.

Також, в Акті від 03.09.2013 року №339/22-00/37809071 зазначено, що відповідачем в ході проведення перевірки встановлено відсутність належним чином зареєстрованих податкових накладних, сформованих за датою отримання платником податку автомобілів. Натомість, як зазначено в Акті перевірки, позивачем до перевірки надано податкові накладні сформовані в податкові періоди відмінні від дати поставки товару, а позивач у відповідні податкові періоди не скористався правом податкового кредиту при отриманні зазначених вище автомобілів, не подав податкові декларації за звітні податкові періоди в яких фактично отримав автомобілі та заяву із скаргою на постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Разом з тим, слід взяти до уваги, що загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у п. 198.2, ст. 198 ПК України.

У відповідності до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг; що підтверджено податковою накладною.

Відтак, позивачем цілком правомірно включено податковий кредит за податковими накладними, отриманими від контрагента, які видані в день списання коштів з рахунку позивача на оплату товару.

Не знайшло свого підтвердження, також, твердження відповідача про те, що позивач повинен був оприбуткувати автомобілі на підставі актів приймання-передачі на відповідальне зберігання та оплатити відповідні суми податку на додану вартість. Однак, така вимога не передбачена нормами чинного законодавства України, а акт прийому-передачі на відповідальне зберігання не передбачає переходу права власності на товар.

Позивачем в судовому засіданні було надано письмові заявки про замовлення відповідних автомобілів.

Окрім цього, представниками позивача в судовому засіданні були надані додаткові докази щодо податкових зобов'язань позивача, пов'язаних з реалізацією автомобілів (а.с. 35-38, Т.2), які підтверджують те, що позивач мав право на оформлення податкового кредиту по першій події - отримання автомобіля за умови наявності податкової накладної, а оскільки така накладна не надавалася постачальником у момент виникнення у нього зобов'язань за правилом першої події - дата відвантаження товару, то право на включення сум до податкового кредиту могло бути реалізовано позивачем за умови подання скарги на постачальника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було занижено податковий кредит на загальну суму 251466,00 грн., а задекларовано його показники на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до пп. 56.21, ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У відповідності до с.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Ужгород" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення за формою "Р" від 24.09.2013 року за № 0000362200 та від 24.09.2013 року за №0000352200.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Ужгород" (вул. Об'їзна, буд. 3, с. Баранинці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89425, код ЄДРПОУ 37809071) витрати зі сплати судового збору в сумі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) грн.

4.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяО.М. Шешеня

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 13 березня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 березня 2014 року.