Ухвала

від 05.08.2014 по справі 807/3633/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р. Справа № 876/3684/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Гуляка В.В., Глушка І.В.,

за участі секретаря: Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Ужгород» до Ужгородської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Ужгород» (надалі - ТзОВ «Богдан-Авто Ужгород») 10.10.2013 року звернулося до суду із позовною заявою до Ужгородської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (надалі - Ужгородська ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень за формою "Р" від 24.09.2013 року № 0000362200 та №0000352200.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Ужгородська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права та просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Богдан-Авто Ужгород». Апелянт зазначає, що особа, яка набула статусу фінансової установи може надавати декілька фінансових послуг за умови внесення її до відповідного реєстру в установленому законом порядку. Набуття статусу фінансової установи не надає право особі надавати будь-які види фінансових послуг, а лише той вид послуги для набуття права на надання якого особу має бути включено до відповідного реєстру та видано свідоцтво. ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан - Капітал» включено до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, однак до Реєстру фінансових установ не вносилось, статуту фінансової установи не набувало і ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не отримувало. Таким чином, відсотки нараховані та включені позивачем до складу витрат, підлягають виключенню із складу витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування, а отримані суми грошових коштів від ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан - Капітал» є отриманою безповоротною фінансовою допомогою. Крім цього апелянт зазначає, що господарська діяльність ТзОВ «Богдан-Авто Ужгород», яка зумовила формування валових витрат пов»язаних з реалізацією автомобілів з позиції співставлення отриманого доходу та понесених витрат є збитковою для підприємства з результатом «-» 683612,2 грн., що не узгоджується з вимогами п. 14.1.36 ст. 14 ПК України. Разом з цим, в ході проведення перевірки встановлено відсутність належним чином зареєстрованих податкових накладних, сформованих з датою отримання платником податку автомобілів. Під час перевірки було надано податкові накладні, сформовані в податкові періоди відмінні від дати поставки товару.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів прийшла до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань правомірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 26.07.2011 року по 31.12.2012 року, результати якої відображено в акті від 03.09.2013 року №339/22-00/37809071 (т. 1 а.с. 18-51).

У відповідності до акту перевірки від 03.09.2013 року №339/22-00/37809071 відповідачем встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (надалі - ПК України), а саме: вимог пп. 14.1.36, 14.1.27, 14.1.231, 14.1.267 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.10.5 п. 138.10 та п. 138.8 ст. 138 ПК України, а тому перевіркою донараховано податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 337471,00 грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 року у сумі 52709,00 грн., за II квартал 2012 року у сумі 122 519,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року у сумі 18684,00 грн., за IV квартал 2012 року у сумі 143559,00 грн. та вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 та п. 201.10 ст. 201, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого перевіркою донараховано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 241704,00 грн., в тому числі за: березень 2012 року - 19364,00 грн., червень 2012 року - 14834,00 грн., липень 2012 року - 78392,00 грн., серпень 2012 року - 29271,00 грн., жовтень 2012 року - 60144,00 грн., листопад 2012 року - 39699,00 грн. та зменшено залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р. 24 Декларації) в розмірі ПДВ 9762,00 грн. за грудень 2012 року у сумі 9762,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 03.09.2013 року №339/22-00/37809071, відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення за формою «Р» від 24.09.2013 року, а саме: за №0000362200 про збільшення грошового зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 302131,00 грн., в тому числі за основним платежем -241704,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60427,00 грн. (т. 1 а.с. 75) та за №0000352200 по збільшення грошового зобов»язання по податку на прибуток в сумі 421839,00 грн., в тому числі за основним платежем - 337471,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84368,00 грн. (т. 1 а.с. 77).

Позивачем з ТОВ «Компанія з управління активами «Ф»южн Капітал Партнерз», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан - Капітал» були укладені договори позики, а саме: №П-4/12 від 12.01.2012 року на суму позики 50000,00 грн. (т. 1 а.с. 80-82), №П-55/12 від 21.02.2012 року на суму позики 52000,00 грн. (т. 1 а.с. 90-92), №П-81/12 від 22.03.2012 року на суму позики 212250,00 грн. (т. 1 а.с. 97-99), №П-104/12 від 18.04.2012 року на суму позики 550000,00 грн. (т. 1 а.с. 106-108). За період з 26.07.2011 року по 31.12.2012 року позивачем нараховано та включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування відсотки по отриманій позиці у розмірі 76392,00 грн.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан - Капітал» є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ (надалі - Закон України №2664-ІІІ) і має право надавати позики, визначені пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 4 ПК України, спростувавши цим самим твердження відповідача про те, що позивачем було занижено суму доходу на загальну суму 847000,00 грн., оскільки згідно до офіційного сайту Держфінпослуг «dfp.gow.ua» ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан - Капітал» не зареєстрований як фінансова установа, а відтак грошові кошти, які були отримані позивачем від ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан - Капітал» не є позикою, а є безповоротною фінансовою допомогою.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, виходячи з наступного.

Згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан -Капітал» включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів 02.03.2009 року (т. 1 а.с. 113) .

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов»язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов»язані з наданням фінансових послуг.

Згідно Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів» №296 від 14.07.2004 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.08.2004 року за №957/9556 (надалі - Порядок) цей Порядок визначає умови включення до державного реєстру фінансових установ професійних учасників фондового ринку та корпоративних інвестиційних фондів, що надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, видачу свідоцтв про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, унесення відповідних змін до системи реєстру та заміну цих свідоцтв. Пунктами 1.2, 1.3 та 1.5 Порядку встановлено, що державний реєстр фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (надалі - Реєстр), - це перелік адміністративної інформації про фінансові установи, що формується та узагальнюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (надалі - Комісія) згідно з вимогами цього Порядку як система збору, накопичення та обліку відомостей про ці установи. Дія цього Порядку поширюється на професійних учасників фондового ринку, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, що входять у перелік фінансових послуг, визначений ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Пунктом 6 ч. 1 даної статті встановлено, що фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.2 укладених договорів позики, а саме: №П-4/12 від 12.01.2012 року, №П-55/12 від 21.02.2012 року, №П-81/12 від 22.03.2012 року, №П-104/12 від 18.04.2012 року позивач сплачує ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан -Капітал» проценти у розмірі 18% річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок позивача. Відповідно до пунктів 4 згаданих вище договорів позики, позика надається позивачеві строком до 31.12.2012 року та підлягає поверненню ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан - Капітал» у строки визначені цими договорами, а саме: до 31.12.2012 року.

У відповідності до пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов»язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до пп. 14.1.257, п. 14.1, ст. 14 ПК України визначено безповоротну фінансову допомогу, як: суму коштів, передану платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів, суму безнадійної заборгованості, відшкодовану кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості, суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, основну суму кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних), суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

У відповідності до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов»язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Правовідносини оподаткування грошових коштів, отриманих в якості позики, регулюються пп. 153.4.1, п. 153.4, ст. 153 ПК України, у відповідності до якої не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв»язку з отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів, у тому числі субординованого боргу, позик від інших осіб - кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, отриманням частини консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу.

До витрат, що враховуються при обчисленні об»єкта оподаткування, належать інші витрати, визначені пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, а саме: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що проценти, сплачені (нараховані) за договором позики на користь фінансової установи, належать до фінансових витрат позичальника, що включаться до складу інших витрат, які відносяться до складу витрат, що враховуються при обчисленні об»єкта оподаткування.

Крім цього, колегія суддів не погоджується з висновком відповідача щодо факту порушення позивачем формування податкових витрат у розмірі 760004,00 грн.

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, пов»язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Основними видами господарської діяльності позивача є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівля іншими транспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, допоміжне обслуговування наземного транспорту, у відповідності до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №707292 (т. 1 а.с. 15).

Протягом періоду, що перевіряється, а саме: з 26.07.2011 року по 31.12.2012 року позивачем від основних видів діяльності були отримані доходи, які були відображені в податковій звітності.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 із змінами та доповненнями акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій інші документи, пов»язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Однак, висновки відповідача в акті від 03.09.2013 року №339/22-00/37809071 щодо факту порушення позивачем формування податкових витрат у розмірі 760004,00 грн. здійснено без додержання вищезазначених норм.

Разом з цим, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем не було занижено податковий кредит на загальну суму 251466,00 грн., а задекларовано його показники на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів переконана, що позивачем правомірно включено податковий кредит за податковими накладними, отриманими від контрагента, які видані в день списання коштів з рахунку позивача на оплату товару, а твердження відповідача про те, що позивач повинен був оприбуткувати автомобілі на підставі актів приймання-передачі на відповідальне зберігання та оплатити відповідні суми податку на додану вартість є безпідставними в силу того, що така вимога не передбачена нормами чинного законодавства України, а акт прийому-передачі на відповідальне зберігання не передбачає переходу права власності на товар.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об»єктивному дослідженні.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Суд апеляційної інстанції вирішив, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об»єктивно і всебічно з»ясованих обставинах справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ужгородської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року у справі №807/3633/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Гуляк В.В.

Глушко І.В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.08.2014 року.